ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/5501/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицької Н. О. - головуючого, Кушніра І. В., Могила С. К.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
за участю представників:
позивача - не з`явилися,
відповідача - не з`явилися,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у справі
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
про стягнення 960 668,03 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У квітні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - ДП ЗД "Укрінтеренерго") про стягнення 960 668,03 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням ДП ЗД "Укрінтеренерго" умов договору купівлі-продажу природного газу від 23.12.2014 № 1286/15-ТЕ-15, у зв`язку з чим АТ "НАК "Нафтогаз України" нараховано до стягнення з відповідача суму 960 668,03 грн, яка складається з 636 848,12 грн пені, 41 507,21 грн 3 % річних, 282 312,70 грн інфляційні втрати.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 у справі № 910/5501/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 відмовлено у задоволенні позову повністю.
2.2. Судові рішення аргументовано тим, що заявлені АТ "НАК "Нафтогаз України" до стягнення пеня в сумі 636 848,12 грн, 3 % річних у сумі 41 507,21 грн та інфляційні втрати у сумі 282 312,70 грн, у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого природного газу і така заборгованість погашена відповідачем до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII (далі - Закон № № 1730-VIII), не нараховуються та підлягають списанню відповідно до вимог статті 7 цього Закону.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 і постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у справі № 910/5501/19, АК "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
3.2. В обґрунтування доводів, викладених у касаційній скарзі, позивач зазначає, що висновки судів першої та апеляційної інстанції не відповідають обставинам справи, судами неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права. Скаржника наголошує, що матеріали справи не містять доказів того, що ДП ЗД "Укрінтеренерго" є теплопостачальною організацією та доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Отже, на думку скаржника, застосування частини 3 статті 7 Закону № 1730-VIII у цьому разі є неправомірним.
3.3. На думку скаржника, суди також не врахували правової позиції, викладеної Вищим господарським судом України у справі № 914/1111/16 (постанова від 26.04.2017).
3.4. У відзиві на касаційну скаргу ДП ЗД "Укрінтеренерго" просить відмовити у її задоволенні, рішення і постанову залишити без змін, оскільки оскаржувані судові рішення є законними, повністю обґрунтованими і такими, що прийнято із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
3.5. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.05.2020 задоволено заяву представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" адвоката Литвина Павла Володимировича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду 21.05.2020 у справі № 910/5501/19.
Водночас, явку повноважного представника у судове засідання 21.05.2020 поза межами приміщення АТ "НАК "Нафтогаз України" не забезпечило. Так, перед початком судового засідання, секретар судового засідання Мельникова Л. В. перевірила стан системи та виявила відсутність представника АТ "НАК "Нафтогаз України" в мережі Інтренет.
Ураховуючи, що явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з таких підстав.
4.2. Як свідчать матеріали справи та встановили суди попередніх інстанцій, 23.12.2014 між АТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ДП ЗД "Укрінтеренерго" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1286/15-ТЕ-15 (далі - договір), за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
Згідно пункту 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 7480,300 тис. куб. м.
Відповідно до актів приймання-передачі природного газу у період з січня 2015 року по грудень 2015 року включно позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 11 515 191,27 грн.
Згідно із пунктом 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно із пунктом 9.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що оплату за переданий природний газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконував зобов`язання у строк, визначений договором, чим порушив взяті на себе зобов`язань, зокрема, пунктом 6.1 договору.
З наявної в матеріалах справи довідки по операціях та розрахунків, вбачається, що останній платіж за поставлений у 2015 році газ відповідач здійснив 21.06.2016. Отже, заборгованість за поставлений природний газ була погашена відповідачем в повному обсязі станом на 21.06.2016.
Водночас, у зв`язку порушенням відповідачем строків оплати, визначених пунктом 6.1 договору, позивач нараховував 636 848,12 грн пені, 41 507,21 грн 3 % річних та 282 312,70 грн інфляційних втрат, за стягненням яких звернувся до місцевого господарського суду з позовом у цій справі
4.3. Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.
Статтями 546, 549 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 4 та 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі. Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
03.11.2016 Верховною Радою України прийнято Закон № 1730-VIII, який набрав чинності 30.11.2016.
Згідно з положеннями статті 2 цього Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.