Постанова
Іменем України
20 травня 2020 року
м. Київ
справа № 757/48138/17-ц
провадження № 61-1771св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державна установа "Національний науковий центр радіаційної медицини" Національної академії медичних наук України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 травня 2018 року у складі судді Цокол Л. І. та постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Кулішенка Ю. М., Олійника В. І., Приходька К. П.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон України № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини" Національної академії медичних наук України (далі - ДУ "ННЦРМ" НАМН) про визнання незаконним наказу про звільнення та його скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 працював на посаді завідувача лабораторії радіаційної біохімії Інституту експериментальної радіології ДУ "ННЦРМ" НАМН. Наказом від 17 травня 2017 року внесено зміни до структури та штатного розпису та ліквідовано лабораторію радіаційної хімії.
Позивачу 22 травня 2017 року вручено повідомлення про скорочення посади, яку він займав, а 24 липня 2017 року його звільнено на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Вказував, що звільнення відбулось з порушенням вимог чинного трудового законодавства, а саме: йому не було надано вичерпний перелік вакантних посад, не запропоновано наявні на підприємстві вакантні посади. Зазначав, що закриття лабораторії радіаційної біохімії не є ліквідацією або реорганізацією всього підприємства, на якому були наявні вакантні посади, проте не були запропоновані позивачу.
На підставі викладеного ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: визнати незаконним і таким, що підлягає скасуванню, наказ про його звільнення; поновити на посаді завідувача лабораторії радіаційної біохімії Інституту експериментальної радіології
ДУ "ННЦРМ" НАМН або запропонувати посаду завідувача іншого структурного підрозділу чи головного, провідного, старшого наукового співробітника згідно з його професійною підготовкою та науковим інтересам; виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення позивача здійснювалось при умові дотримання відповідачем усіх відповідних вимог чинного законодавства України та порядку скорочення штату працівників. Позивача попереджено про звільнення не менше ніж за два місяці, йому запропоновано наявну вакантну посаду, отримано згоду профспілкового органу на звільнення ОСОБА_1, перевірено наявність переважного права залишитися на роботі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що позивачу запропоновано наявну вакантну посаду - старшого наукового співробітника у лабораторії мутагенезу та антимутагенезу, від якої він відмовився. Доказів того, що ця посада не відповідає його професійній кваліфікації та професійним навичкам, позивач не надав.
Посилання позивача на те, що йому не було запропоновано інших вакантних посад, зокрема тих, які проводяться на конкурсній основі, є безпідставним, оскільки відповідач визначив посаду з усіх можливих, які відповідають професії та спеціальності позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу передати на новий розгляд до місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач під час звільнення не надав позивачу вичерпний перелік вакансій, які були вакантними на підприємстві. ОСОБА_1 звертався до ДУ "ННЦРМ" НАМН, проте відповіді так і не отримав.
Крім того роботодавцем не було перевірено переважне право позивача на залишення на роботі (відсутні будь-які докази такої перевірки).
Позивачу не було запропоновано жодної вакантної посади, крім тієї, що була вказана у повідомленні, а саме посади старшого наукового співробітника лабораторії мутагенезу і антимутагенезу відділу медичної генетики Інституту експериментальної радіології ДУ "ННЦРМ" НАМН. При цьому на підприємстві відповідача були вакантними й інші посади, які міг обіймати позивач, проте вони не були йому запропоновані, внаслідок чого порушено вимоги трудового законодавства. Вказані посади відповідали кваліфікації та професійній підготовці ОСОБА_1, що підтверджується зібраними у справі доказами.
Доводи інших учасників справи
ДУ "ННЦРМ" НАМН подала до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства. Так, ОСОБА_1 попереджено про звільнення не менше ніж за два місяці, запропоновано йому наявну вакантну посаду, отримано згоду профспілкового органу на звільнення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
12 квітня 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 квітня 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 17 травня 2017 року на підставі наказу ДУ "ННЦРМ" НАМН, виданого відповідно до постанови президії НАМН від 27 квітня
2017 року, ліквідовано лабораторію радіаційної біохімії Інституту експериментальної радіології ДУ "ННЦРМ" НАМН, яка була структурним підрозділом відповідача.
Зміна в організації праці (ліквідація лабораторії радіаційної біохімії Інституту експериментальної радіології ДУ "ННЦРМ" НАМН) стала підставою для скорочення штату працівників.
ОСОБА_1 22 травня 2017 року вручено повідомлення про скорочення посади, яку він займав, та запропоновано посаду старшого наукового співробітника в лабораторії мутагенезу та антимутагенезу.
Наказом ДУ "ННЦРМ" НАМН від 21 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача лабораторії радіаційної біохімії відділу радіобіології Інституту експериментальної радіології на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін
в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).
Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно
у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін
в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно
з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю
і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.
За частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення, у зв`язку із змінами