У Х В А Л А
21 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 317/2777/17
Провадження № 14-76цс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Лященко Н. П.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (далі - ПАТ "ЗАлК", Товариство), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Фонд державного майна України, про визнання недійсним рішення наглядової ради
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 5 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 27 лютого 2018 року,
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ "ЗАлК" про захист трудових прав працівника, в якому просив визнати недійсним рішення наглядової ради Товариства, оформлене протоколом від 12 липня 2017 року № 10, в частині доручення генеральному директору товариства виконувати вимоги слідчих та правоохоронних органів під час розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під № 12016080060001844 від 26 квітня 2016 року за фактом розкрадання майна Товариства.
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ "ЗАлК" про захист трудових прав працівника, в якому просив визнати недійсним рішення наглядової ради Товариства, оформлене протоколом від 31 січня 2017 року № 1, у частині зобов`язання генерального директора здійснювати закупівлю робіт та послуг у відповідності до Закону України "Про здійснення публічних закупівель".
В обґрунтування позовів ОСОБА_1 послався на те, що оспорювані рішення наглядової ради суперечить вимогам законодавства, положенням статуту Товариства, та порушують трудові права позивача, який є генеральним директором ПАТ "ЗАлК".
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 5 грудня 2017 року позови об`єднано в одне провадження.
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 5 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 27 лютого 2018 року, провадження у справі закрито з тих підстав, що цей спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Судові рішення попередніх інстанцій мотивовано тим, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки виник з корпоративних відносин. Вимогами у позові є визнання недійсними рішень наглядової ради ПАТ "ЗАлК", а не поновлення трудових прав позивача.
Не погодившись із такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 у березні 2018 року подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 5 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 27 лютого 2018 року, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що позивач звернувся до суду за захистом своїх трудових прав як найманого працівника, а не акціонера (учасника) господарського товариства.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 17 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Частиною шостою статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частині шостій статті 403 ЦПК України (частина четверта статті 404 цього Кодексу).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2020 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що у цій справі заявником оскаржуються судові рішення з підстав порушення правил суб`єктної і предметної юрисдикції. Беручи до уваги підстави поданого позову, прав, на захист яких він спрямований, наведені позивачем обґрунтування порушення трудових прав, а також те, що позивач звернувся до суду не як носій корпоративних прав, а як найманий працівник, і Велика Палата Верховного Суду не викладала висновку щодо питання предметної та суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, доводи касаційної скарги містять ознаки, які згідно з вимогами статті 403 ЦПК України є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.