ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/392/19
Провадження № 11-14заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С.,
Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І.,
Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 грудня 2019 року(у складі колегії суддів Єзерова А. А., Берназюка Я. О., Желєзного І. В., Стародуба О. П.,
Чиркіна С. М.),
УСТАНОВИЛА:
Рух справи
1. 24 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовною заявою до Вищої ради правосуддя (далі ? ВРП), у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 27 червня 2019 року № 1742/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Ржищівського міського суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України".
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ВРП при прийнятті оскаржуваного рішення опиралася на факти, які не відповідають дійсності. На думку позивача, при розгляді дисциплінарної справи щодо нього відповідачем було неправильно оцінені наявні докази, підготовка матеріалів та розгляд справи були поверхневими і не відповідали принципам рівності сторін, безсторонності та неупередженості. Друга Дисциплінарна палата ВРП помилково та вибірково застосувала приписи Кодексу суддівської етики, як самостійну підставу для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки під час розгляду дисциплінарної справи не враховано та не оцінено більшість обставин, про які зазначав позивач, а також не перевірені докази, надані ОСОБА_1 .
3. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від
05 грудня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову.
4. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу.
5. Ухвалою від 13 січня 2020 року Велика Палата Верховного Суду відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 грудня 2019 року.
6. Ухвалою від 29 січня 2020 року Велика Палата Верховного Суду призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Ухвалою без виходу до нарадчої кімнати розгляд справи було відкладено на 21 травня 2020 року.
7. 13 лютого 2020 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшов відзив, у якому вона просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції, та зміст спірних правовідносин
8. Постановою Верховної Ради України від 05 червня 2008 року № 333-VI
ОСОБА_1 обраний суддею Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області безстроково.
9. Указом Президента України від 14 лютого 2015 року № 82/2015 позивач як суддя переведений на роботу до Ржищівського міського суду Київської області.
10. 04 березня 2015 року ОСОБА_1 приступив до виконання повноважень судді Ржищівського міського суду Київської області. Однак був відсутній на роботі з таких підстав: перебування у відпустці ? з 25 травня по 08 червня 2015 року, з 09 по
25 червня 2015 року, з 19 серпня по 03 вересня 2015 року; тимчасова непрацездатність ? з 18 червня по 03 липня 2015 року, з 06 по 17 липня 2015 року, з 20 липня по
07 серпня 2015 року; здача крові 17 серпня 2015 року і 18 серпня
2015 року як додатковий день відпочинку. Водночас всі листки тимчасової непрацездатності Комісією із соціального страхування Ржищівського міського суду Київської області були визнані такими, що не можуть бути підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, оскільки вони видані закладами охорони здоров`я міста Антрацита, розташованого на тимчасово окупованій та неконтрольованій території, що входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
11. Відповідно до наказу голови Ржищівського міського суду Київської області від
03 вересня 2015 року № 15-в/г судді ОСОБА_1 було надано відпустку з
04 вересня по 16 жовтня 2015 року. У зв`язку зі службовою необхідністю суддю ОСОБА_1 відкликано із щорічної відпустки з 16 вересня 2015 року, про що його намагалися повідомити усіма відомими засобами зв`язку.
Однак 16 вересня 2020 року суддя ОСОБА_1 на роботу не з`явився, про причини не виходу на роботу не повідомив, поштової адреси та інших контактних даних для зв`язку з ним не надав. Станом на дату звернення за місцем роботи щоденно складалися акти про неявку судді на роботу.
12. 10 серпня 2015 року до Вищої ради юстиції (далі ? ВРЮ) надійшла заява позивача від 28 липня 2015 року про звільнення з посади судді за власним бажанням, у якій він зазначив, що заява є результатом погроз судді та членам його сім`ї, і ці погрози унеможливлюють виконання повноважень судді.
13. Під час розгляду зазначеної заяви про звільнення за власним бажанням судді до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) надійшла заява голови Ржищівського міського суду Київської області Козіної С. М. від
29 вересня 2015 року щодо неналежної поведінки судді, у якій просила перевірити обставини, що можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності
ОСОБА_1 .
14. 21 січня 2016 року ВРЮ прийняла рішення про звернення до Комісії із заявою щодо перевірки наявності в діях судді Ржищівського міського суду Київської області ОСОБА_1 ознак складу дисциплінарного правопорушення та порушення присяги судді. Зокрема, у зверненні повідомлялося про відомості стосовно фактичного перебування судді ОСОБА_1 на окупованій території, які не узгоджуються з доводами його заяви про звільнення за власним бажанням, які в сукупності з іншою інформацією щодо судді ОСОБА_1 свідчать про неналежну поведінку судді та вчинення ним дій, які порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя.
15. 19 квітня 2016 року ВРЮ звернулася до ВККС із заявою щодо поведінки судді ОСОБА_1 та просила притягнути його до дисциплінарної відповідальності.
16. 27 липня 2018 року відповідно до пункту 19 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року
№ 1798-VIII (далі ? Закон № 1798-VIII) ВККС передано до ВРП заяву голови Ржищівського міського суду Київської області Козіної С. М. від 29 вересня 2015 року щодо неналежної поведінки судді ОСОБА_1 .
Згідно з Протоколом передачі справи раніше визначеному члену ВРП від
29 листопада 2018 року зазначена заява була об`єднана в одне провадження із заявою ВРЮ від 19 квітня 2016 року на дії судді Ржищівського міського суду Київської області ОСОБА_1 .
17. Ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 03 грудня 2018 року
№ 3686/2дп/15-18 за заявами голови Ржищівського міського суду Київської області Козіної С. М. від 29 вересня 2015 року та ВРП в особі голови ВРЮ Бенедисюка І. М. від 19 квітня 2016 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Ржищівського міського суду Київської області ОСОБА_1 .
18. Рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 лютого 2019 року
№ 409/2дп/15-19 суддю Ржищівського міського суду Київської області
ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання ВРП про звільнення його з посади.
На обґрунтування цього рішення Друга Дисциплінарна палата ВРП зазначила, що поведінка судді ОСОБА_1 свідчить про наявність у його діях дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі ? Закон № 1402-VIII) (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду). Вказані дії також охоплюються поняттям істотного дисциплінарного проступку в розумінні пункту 1 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII (суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).
Зазначені вище дії і бездіяльність судді ОСОБА_1 Друга Дисциплінарна палата ВРП вважає чіткими та однозначними, а допущені суддею порушення - такими, що не є наслідком тиску на нього, а мають ознаки умисних дій. Крім того, Друга Дисциплінарна палата ВРП, оцінивши дії позивача, вважала такий дисциплінарний проступок триваючим, зокрема, з огляду на те, що суддя ОСОБА_1, починаючи з 2015 року не здійснює правосуддя, не надаючи при цьому жодних належних документів на підтвердження поважності причин відсутності на робочому місці, не подає декларацій доброчесності судді, родинних зв`язків судді та декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
19. Рішенням ВРП від 27 червня 2019 року № 1742/0/15-19 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Ржищівського міського суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
20. Вважаючи зазначене рішення відповідача від 27 червня 2019 року незаконним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Оцінка суду першої інстанції
21. Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що рішення ВРП від 27 червня
2019 року № 1742/0/15-19 про звільнення позивача з посади судді прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а підстави для скасування вказаного рішення відповідно до частини другої статті 57 Закону
№ 1798-VIII відсутні.
22. Суд першої інстанції зазначає, що оскаржуване рішення ВРП від 27 червня
2019 року № 1742/0/15-19 є вмотивованим та містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену законом. Оскільки підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугувало рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від
11 лютого 2019 року № 409/2дп/15-19, залишене без змін рішенням ВРП від
06 червня 2019 року № 1557/0/15-19, про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом застосування дисциплінарного стягнення у вигляді внесення подання про звільнення його з посади судді.
23. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про те, що твердження судді ОСОБА_1 щодо неодноразових звернень у правоохоронні органи та органи суддівського самоврядування про відсутність належного реагування є непереконливими та не підтверджуються документально.
24. Крім того, суд першої інстанціїзазначив, що позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували поважність причин його відсутності на робочому місці за період з вересня 2015 року до часу прийняття оскаржуваного рішення, наявність обставин, що перешкоджають йому виконувати обов`язки судді та підтверджують існування загрози незалежності судді, безпеки судді та членів його сім`ї.
25. Суд першої інстанції звертає увагу на те, що всі наведені позивачем доводи аналізувались ВРП при прийнятті рішення від 06 червня 2019 року № 1557/0/15-19, яким залишено без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 лютого
2019 року № 409/2дп/15-19.
При цьому рішення ВРП від 06 червня 2019 року № 1557/0/15-19 позивачем не оскаржувалось і саме на його підставі прийнято кадрове рішення ВРП від 27 червня 2019 року № 1742/0/15-19 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за вчинення істотного дисциплінарного проступку.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
26. В апеляційній скарзі на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 грудня 2019 року ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
27. ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою всі його доводи та надані суду докази про дійсні причини невиходу на роботу та неявки в судові засідання, а також причини неможливості повернутися на територію України, зокрема, через внесення його даних на вебсайт "Миротворець".
28. Скаржник також зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що наведені позивачем доводи аналізувались ВРП у висновку Другої Дисциплінарної палати ВРП від 06 червня 2019 року, яке не оскаржувалось
ОСОБА_1 , оскільки зазначене рішення він не отримував, а на офіційному сайті його текст з`явився разом з рішенням ВРП від 27 червня 2019 року № 1742/0/15-19.
29. ОСОБА_1 вважає, що пункти 42, 43, 44, 45, 46, 47, 52, 53 рішення Касаційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року протирічать один одному, оскільки суд зазначає, що позивач не звертався щодо втручання в діяльність судді, при цьому тут же аналізує відповіді різних інстанцій з приводу численних звернень.
Позиція ВРП щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 .
30. У відзиві на апеляційну скаргу ВРП не погоджується з доводами скаржника та вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спору вірно встановив усі обставини справи та дослідив докази, у результаті чого прийняте законне та обґрунтоване рішення.
31. Відповідач зазначає, що під час розгляду дисциплінарної справи Другою Дисциплінарною палатою ВРП не встановлено та позивачем не надано письмові докази що підтверджували б поважність причин його відсутності на робочому місці з
16 вересня 2015 року і до розгляду дисциплінарної справи щодо нього.
32. Також ВРП зазначила, що під час попередньої перевірки скарги судді ОСОБА_1 встановлено, що останній не виконав покладеного на нього обов`язку, визначеного частиною третьою статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від
07 липня 2010 року № 2453-VІ (далі ? Закон № 2453-VІ), що кореспондується з приписами статті 48 Закону № 1402-VІІІ, щодо повідомлення правоохоронних органів про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя, із заявами про вжиття заходів, необхідних для забезпечення безпеки судді, членів його сім`ї, збереження їхнього майна не звертався. До ВРП звернення судді ОСОБА_1 про втручання також не надходили.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права
33. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
34. Пунктом 1 частини першої статті 131 Конституції України (у редакції, яка діяла до
30 вересня 2016 року) було передбачено, що в Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.
35. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 131 Конституції України (у редакції, чинній після 30 вересня 2016 року) ухвалення рішення про звільнення судді з посади належить до повноважень ВРП.
36. Підстави та порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності визначено Конституцією України, Законом № 1402-VIII та Законом № 1798-VIII.
37. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.