Постанова
Іменем України
21 травня 2020 року
м. Київ
справа № 604/546/16-к
провадження № 51- 5965 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Остапука В. І.,
суддів Кравченка С. І., Ємця О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколаєнко О. О.,
прокурора Дехтярук О. К.,
захисників: Нужди Ф. Т.,
Бориса С. А.,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Бориса С. А., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_1 та його захисника Нужди Ф. Т. на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 травня 2019 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015210010003450, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Свалява Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186, п. п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України;
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Богданівка Підволочиського району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_2, згідно зі ст. 108 КК України такого, що раніше не судимий,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 травня 2019 року визнано винуватим та засуджено:
- ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за п. п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього належного йому майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього належного йому майна. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_2 попереднє ув`язнення з 30 грудня 2015 року по 23 травня 2019 року в строк покарання з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі;
- ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за п. п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 попереднє ув`язнення з 30 грудня 2015 року по 23 травня 2019 року в строк покарання з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі.
Вирішено цивільний позов, питання речових доказів та процесуальних витрат.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_2 і ОСОБА_1 попереднє ув`язнення з 24 травня 2019 року по 28 жовтня 2019 року в строк покарання з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 27 листопада 2015 року о 12 год у м. Тернополі по вул. Живова, навпроти загальноосвітньої школи № 24 відкрито викрав майно неповнолітнього ОСОБА_3, спричинивши останньому матеріальної шкоди на загальну суму 1948 грн.
Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано винуватими та засуджено за те, що вони 25 грудня 2015 року приблизно о 18 год у м. Тернополі по вул. Живова домовившись з водієм таксі ОСОБА_4 відвести їх у смт Підволочиськ Тернопільської області та не маючи достатніх коштів, узгодили між собою вчинення умисного вбивства остатньої після приїзду до пункту призначення з метою ухилення від сплати грошових коштів. Приїхавши на вул. Б. Хмельницького в смт Підволичиськ Тернопільської області, водій таксі ОСОБА_4 висунула вимогу оплати наданих послуг, після чого ОСОБА_1, діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_2, почав утримувати потерпілу руками, а ОСОБА_2, знаходячись на задньому сидінні автомобіля, тримаючи у лівій руці ніж, з особливою жорстокістю, завдав їй щонайменше шість колючо-ріжучих ударів у ділянку підборіддя та лівої щоки, а також поріз шиї з ушкодженням під`язикової групи м`язів, зв`язок гортані, надгортанного хряща та проникнення у просвіт гортані. В подальшому, витягнувши потерпілу з автомобіля, ОСОБА_2, після того, як потерпіла намагалась утриматись за його одяг, завдав їй удар рукою у праву частину обличчя, внаслідок чого ОСОБА_4 впала, не подаючи ознак життя, після чого залишили останню. Смерть потерпілої ОСОБА_4 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок поранення шиї з ушкодженням гортані, що супроводжувалося масивною зовнішньою кровотечою та розладами зовнішнього дихання з розвитком поширених патологічних змін тканини обох легень, які призвели до гострої дихальної недостатності.
Після цього, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повернувшись до автомобіля таксі, з метою збагачення, за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_2 - повторно, викрали майно, на загальну суму 852, 5 грн, яке належить ОСОБА_5 .
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та його захисник Нужда Ф. Т. ставлять питання про скасування оскаржуваних судових рішень та закриття провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, в зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачено п. п. 4, 6, 12 ч. 12 ч. 2 ст. 115 КК України. Зазначає, що під час розгляду справи не було досліджено всіх належних, достовірних та допустимих доказів, які б підтверджували його винуватість, оскільки всі докази винуватості ОСОБА_1 є недопустимими. Стверджує, що огляд автомобіля та жилого приміщення проведено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
У касаційній скарзі захисник Борис С. А. просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_2 і призначити новий розгляд в суді першої інстанції в зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Не погоджується з оцінкою судом доказів та посилається на неповноту судового розгляду. Вважає недоведеною винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено. Вказує про порушення вимог кримінального процесуального закону щодо огляду автомобіля. Крім того, наводить доводи щодо неправильного застосування кримінального закону при кваліфікації дій ОСОБА_2, посилаючись на відсутність у останнього умислу на позбавлення життя потерпілого. Аналізуючи наявні у кримінальному провадженні докази вважає, що описані у вироку дії мають бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України. Вважає, що апеляційний суд належним чином не мотивував прийняте рішення, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України.
Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_1 та його захисник Нужда Ф. Т., а також захисник Борис С. А., підтримали подані касаційні скарги та просили їх задовольнити.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор, посилаючись на безпідставність наведених у касаційних скаргах сторони захисту та засудженого доводів, вважала, що оскаржувані судові рішення слід залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Судові рішення в частині засудження ОСОБА_2 і ОСОБА_1, кваліфікації їх дій за ч. 2 ст. 185 КК України в касаційному порядку не оскаржуються.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту касаційних скарг вбачається, що захисник Борис С. А., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_2, засуджений ОСОБА_1 і його захисник Нужда Ф. Т., не погоджуючись із їх засудженням за вчинення злочину, передбаченого п. п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, оспорюють правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, вказують на неповноту судового розгляду, наводять іншу, власну оцінку доказам, ніж ту, що дав суд першої інстанції.
Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і вони перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень в апеляційному порядку, згідно зі ст. 409 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Положення ст. 94 КПК України передбачають, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вказаних вимог закону при розгляді справи щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 дотримано в повному обсязі.
Суд першої інстанції, провівши судовий розгляд відповідно до обвинувального акта в межах висунутого обвинувачення, безпосередньо дослідивши докази, належно їх оцінивши, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у відкритому викраденні чужого майна, умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, за попередньою змовою групою осіб, вчиненого з корисливих мотивів та з особливою жорстокістю, таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб та ОСОБА_1 в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, за попередньою змовою групою осіб, вчиненого з корисливих мотивів та з особливою жорстокістю, таємного викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, за обставин, які виклав у вироку.
За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 185, п. п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185, п. п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України кваліфіковані вірно.
В основу вироку місцевий суд поклав показання засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_1 щодо подій 25 грудня 2015 року, а саме проїзду на автомобілі таксі, водієм якого була ОСОБА_4, з м . Тернопіль в смт Підволочиськ та щодо їх дій під час цього; показання потерпілого ОСОБА_5, власника автомобіля таксі; показання свідка ОСОБА_7 про завдання її дочці - ОСОБА_4, ушкоджень двома чоловіками; показання свідка ОСОБА_8 про те, що потерпіла його дівчина - водій таксі та 25 грудня 2015 року виконувала замовлення з перевезення пасажирів - чоловіків з м. Тернополя в смт Підволочиськ; показання свідка ОСОБА_9 про спілкування з потерпілою ОСОБА_4 25 грудня 2015 року, яка повідомила, що везе двох хлопців в смт Підволочиськ; показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 про те, що ввечері 25 грудня 2015 року вони їхали в смт Підволочиськ, позаду них зупинився автомобіль таксі та побачивши ОСОБА_4, у якої було перерізано горло, вони надали допомогу і відвезли її до лікарні, під час поїздки потерпіла повідомила про напад на неї двох чоловіків; показання свідка ОСОБА_14 про тілесні ушкодження ОСОБА_2 і ОСОБА_1 ввечері 25 грудня 2015 року під час їх візиту додому. Також були покладені в основу виркоу й показання інших свідків: ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 .
Суд дійшов висновку про належність, достовірність і допустимість доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, які містяться в: протоколах огляду місця події від 25 та 26 грудня 2015 року; протоколах обшуків від 30 грудня 2015 року; заяві лікаря приймального відділення Підволочиського віділлення КЦРЛ ОСОБА_21 від 25 грудня 2015 року; протоколі отримання добровільно наданих предметів від 04 січня 2016 року; протоколі огляду від 04 січня 2016 року; протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 05 січня 2015 року; заяві ОСОБА_22 від 15 березня 2016 року; протоколі огляду предметів від 15 березня 2016 року; протоколі отримання добровільно наданих предметів від 12 квітня 2016 року; протоколі огляду від 12 березня 2016 року; висновку судової товарознавчої експертизи № 6-17/16 від 30 березня 2016 року; висновком судових комп`ютерно-технічних експертиз №7/57/16 від 23 тарвня та №7/56/16 від 20 травня 2016 року; протоколі огляду предметів від 26 травня 2016 року; повідомленні "Ломбард`Заставно Кредитний Дім" 758/12 з відеозаписом із камери відеоспостереження; протоколі огляду відеозапису від 29 січня 2016 року; протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 26 лютого 2016 року; протоколі проведення слідчого експерименту від 30 грудня 2015 року та 19 квітня 2016 року за участю ОСОБА_2 ; протоколі проведення слідчого експерименту від 30 грудня 2015 року та 19 квітня 2016 року за участю ОСОБА_1, протоколі огляду від 27 грудня 2015 року; протоколі отримання добровільно наданих предметів від 26 липня 2016 року; висновках судово-медичних експертиз № 955 від 28 січня 2016 року, № 897 від 29 грудня 2015 року, № 8 від 03 лютого 2016 року, № 6 від 03 лютого 2016 року, № 6 від 04 січня 2016 року, № 7 від 04 січня 2016 року, № 38 від 03 лютого 2016 року, № 36 від 18 лютого 2016 року, № 35 від 19 лютого 2016 року, № 46 від 18 лютого 2016 року, № 43 від 25 лютого 2016 року, № 45 від 26 лютого 2016 року, № 44 від 23 лютого 2016 року, № 37 від 23 лютого 2016 року, № 75 від 15 лютого 2016 року, № 77 від 15 лютого 2016 року, № 36 від 18 лютого 2016 року, № 78 від 12 лютого 2016 року, № 50 від 09 березня 2016 року, № 76 від 17 лютого 2016 року, № 62 від 12 березня 2016 року, № 28 від 02 лютого 2016 року, № 48 від 26 лютого 2016 року; висновку судової комплексної молекулярно-генетичної та дактилоскопічної експертизи № 10/66 від 01 квітня 2016 року; висновку комплексної судово-медичної експертизи № 064 від 09 червня 2016 року; показання експерта ОСОБА_23 ; висновку судово-психіатричної експертизи № 23 від 21 січня 2016 року щодо ОСОБА_2 ; висновку амбулаторної судової психолого-психіатричної експертизи № 22 від 21 січня 2016 року щодо ОСОБА_1 ; висновку судово-психологічної експертизи № 117 від 15 березня 2016 року щодо ОСОБА_1 .