Постанова
іменем України
26 травня 2020 року
м. Київ
справа № 523/12810/15-к
провадження № 51-266км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів Кишакевича Л.Ю., Щепоткіної В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Глушкової О.О.,
прокурора Чорної І.С.,
захисника Терещенка І.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Терещенка І.І. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014160000000192, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік 6 місяців.
Прийнято рішення щодо долі речових доказів та розподілу процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експертів та лікуванням потерпілого.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково та постановлено стягнути на його користь із ОСОБА_1 67 043,65 грн у рахунок відшкодування матеріальних збитків та 200 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 26 лютого 2014 року приблизно о 0:40 керуючи технічно справним автомобілем марки "Mersedes Benz" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухаючись по вул. Миколаївська дорога з боку вул. Сортувальної у напрямку вул. Добровольського у м. Одесі, в районі будинку № 301, виконуючи маневр перестроювання з правої крайньої смуги в ліву, порушуючи пункти 2.3 "б", 10.1, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, а саме будучи неуважним, не враховуючи дорожньо-транспортної обстановки перед початком руху, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не вживши своєчасних заходів щодо зменшення швидкості свого руху до безпечної, аж до зупинки автомобілю, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2, який перетинав проїзну частину справа наліво відносно руху транспортного засобу та зупинився на ділянці дороги, на яку перестроювався водій ОСОБА_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_2 заподіяно тяжких тілесних ушкоджень.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 27 листопада 2019 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Терещенко І.І. просить змінити судові рішення та на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням. Зазначає, що позитивні дані про особу ОСОБА_1, який вчинив злочин з необережності, вперше притягується до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно, має на утриманні дружину, яка є особою з інвалідністю, та батька похилого віку, а також конкретні обставини справи в сукупності свідчать про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства. Також наголошує на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій повною мірою не врахували передбачену п. 2-1 ч. 1 ст. 66 КК України обставину, яка пом`якшує покарання, а саме те, що ОСОБА_1 безпосередньо після наїзду на потерпілого викликав швидку медичну допомогу та працівників поліції. Крім того, захисник вважає, що встановлені судами фактичні обставини не співвідносяться з ознаками злочину, передбаченого ст. 286 КК України, оскільки дії ОСОБА_1 не перебували в причинному зв`язку із суспільно небезпечними наслідками, що настали. В обґрунтування такої позиції захисник зазначає, що ОСОБА_1 не мав можливості уникнути наїзду на потерпілого, який грубо порушив правила безпеки дорожнього руху.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду захисник Терещенко І.І. просив задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
Прокурор Чорна І.С. просила залишити судові рішення щодо ОСОБА_1 без зміни як законні, а касаційну скаргу захисника - без задоволення як необґрунтовану.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412 - 414 КПК України.
Оспорювання захисником встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії події, що зводиться до невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, виходячи з вимог ст. 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Натомість зазначені обставини з достатньою повнотою були перевірені судом апеляційної інстанції, який не встановив підстав для скасування чи зміни вироку та навів належні і достатні мотиви та підстави ухвалення рішення.
При цьому, з оскаржених рішень слідує, що суди ретельно перевіряли доводи сторони захисту, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з викладеними у судових рішеннях мотивами, з яких ці доводи визнані необґрунтованими.
Аргументи захисника щодо недоведення належними й допустимими доказами наявності у діях засудженого всіх ознак об`єктивної сторони інкримінованого злочину є хибними.
Так, об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, включає три обов`язкові ознаки: діяння - порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту; наслідки у вигляді заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження; причинний зв`язок між порушенням правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту і зазначеними у статті наслідками.
Висновок суду про порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_1, який керував транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, підтверджено рядом досліджених доказів.
Своє рішення суд обґрунтував, зокрема, на підставі аналізу висновку судової автотехнічної експертизи № 3812 від 13 липня 2015 року, відповідно до якого в дорожній обстановці, що склалася безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, ОСОБА_1 мав керуватися вимогами пунктів 12.1 і 10.1 Правил дорожнього руху і при намірі здійснити перестроювання із правої на ліву смугу проїзної частини для об`їзду автомобіля що зупинився попереду йому належало обрати таку швидкість і траєкторію виконання маневру перестроювання, які б дозволили до закінчення маневру перестроювання оглянути сусідню смугу руху вперед на достатній відстані й переконатися, що ця смуга вільна для руху. Крім того, при виявленні пішохода дії ОСОБА_1 регламентувалися вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху.
Проте, як установив суд, ОСОБА_1 перед перестроюванням з правої крайньої смуги в ліву не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху (п. 10.1 Правил дорожнього руху), та при виявленні пішохода, якого він об`єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, та здійснив на нього наїзд, попри те, що мав технічну можливість запобігти цьому наїзду шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху.