Постанова
Іменем України
21 травня 2020 року
м. Київ
справа № 751/8636/15-к
провадження № 51-2172 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Остапука В. І.,
суддів Кравченка С. І., Білик Н. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколаєнко О. О.,
прокурора Руденко О. П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015270110000178, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 вересня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 189 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обов`язки, передбачені ч. 1, п. 2, 4 ч. 2 ст. 76 КК України.
Зазначеним вироком також засуджено ОСОБА_2 та ОСОБА_3, судові рішення щодо яких в касаційному порядку не оскаржуються.
Вирішено цивільний позов, питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Відповідно до вироку суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 05 травня 2015 року о 00:10 год, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3, перебуваючи на в`їзді до м. Городня Чернігівської області, вимагали у ОСОБА_4 передати їм грошові кошти та нанесли останньому удари в різні частини тіла, чим спричинили середньої тяжкості тілесні ушкодження і заволоділи грошовими коштами потерпілого на загальну суму 5 000 грн.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції в зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого. Обґрунтовуючи вимоги скарги прокурор вказує, що апеляційний суд, всупереч положенням ст. 419 КПК України, при залишенні його апеляційної скарги без задоволення, належним чином не перевірив доводів щодо необґрунтованого звільнення засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України та, у порушення вимог ст. 439 КПК України, не виконав вказівок суду касаційної інстанції, викладених в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21 травня 2019 року.
Вважає, що при прийнятті рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд не в повній мірі врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого засудженим кримінального правопорушення, даних про його особу, а всі наведені в оскаржуваній ухвалі обставини, які були враховані при застосуванні ст. 75 КК України, не є новими та були відомі на час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
Під час касаційного розгляду прокурор підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення та вважала, що ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 3 ст. 189 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.