Постанова
Іменем України
21 травня 2020 року
м. Київ
справа № 175/3828/18
провадження № 51-861 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Макаровець А.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Кузнецова С.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040440000900, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Орлянське Василівського району Запорізької області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 28 червня 2018 року близько 11:30, перебуваючи на межі домоволодінь АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , після конфлікту з потерпілим ОСОБА_2 обійшов останнього ззаду, обхопив правою рукою за шию, а лівою - за ліву руку в ділянці плеча та із силою відштовхнув від себе, чим заподіяв йому легкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року апеляційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Сенька С.М. залишено без задоволення, а вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2019 року - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді першої інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що місцевий суд допустив неповноту та однобічність судового розгляду, надав неправильну оцінку обставинам кримінального провадження, не допитав ряду ключових свідків, проігнорував та не розглянув його клопотання, поклав в основу вироку як доказ його винуватості дані слідчого експерименту, проведеного з порушенням вимог ст. 240 КПК України. Вважає, що вказані обставини перешкодили суду постановити законне та обґрунтоване рішення. Крім того, зазначає, що суддя Ребров С.О. відповідно до ст. 76 КПК України не мав права брати участь у кримінальному провадженні щодо нього, оскільки під час досудового розслідування розглядав відвід іншого судді у цьому ж кримінальному провадженні.
Позиції інших учасників судового провадження
У письмових запереченнях на касаційну скаргу засудженого потерпілий ОСОБА_2 вказує про необґрунтованість такої скарги, просить відмовити в її задоволенні.
У судовому засіданні прокурор Кузнецов С.М. заперечував щодо задоволення касаційної скарги засудженого, зазначивши, що підстав для її задоволення немає, а тому просив судові рішення залишити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Мотиви суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
У касаційній скарзі засуджений вказує про незаконність вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, вважає, що такі рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Як убачається з вироку, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за викладених у вироку обставин ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.
Суд зробив висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину на підставі показань потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які були очевидцями події, та свідка ОСОБА_6 .
Разом з тим, місцевим судом як доказ винуватості ОСОБА_1 досліджено, співставлено, проаналізовано і покладено в основу обвинувального вироку дані, що містяться у: заяві ОСОБА_2 про вчинення щодо нього кримінального правопорушення; протоколах огляду місця події від 25 липня 2018 року, 18 серпня 2018 року та 14 вересня 2018 року; протоколі слідчого експерименту від 27 липня 2018 року; висновку судово-медичної експертизи № 2302е від 30 липня 2018 року; додатковому висновку судово-медичної експертизи № 2303е від 30 липня 2018 року.