Постанова
Іменем України
22 травня 2020 року
м. Київ
справа № 2-167/11
провадження № 61-22730св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гефест",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У листопаді 2008 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 05 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит"), правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 518-пк-2007, за умовами якого ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" надав ОСОБА_1 кредит у сумі 1 988 000,00 доларів США з оплатою за процентною ставкою 13 % для придбання житлового будинку.
29 серпня 2008 року між сторонами укладена додаткова угода № 1.
Строк повернення кредитних ресурсів, згідно з пунктом 3.2 кредитного договору, становить 05 вересня 2027 року. Позичальник зобов`язується щомісяця, у термін із
26 по останнє число кожного місяця, здійснювати погашення позичкової заборгованості за виданими кредитними ресурсами у розмірі 8 283,33 доларів США, згідно з графіком зниження розміру заборгованості (додаток № 1 до цього договору).
На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором укладеним із ОСОБА_1, банком 05 вересня 2007 року укладені договори поруки із ОСОБА_2 - № 518/1-пп-2007, та із ОСОБА_3 - № 518-пп-2007.
Починаючи із червня 2008 року позичальник почав порушувати умови кредитного договору і не сплачувати суму кредиту та проценти.
ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на адресу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 надіслані вимоги, щодо сплати заборгованості, які залишились без відповіді та задоволення.
Внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору утворилась заборгованість, яка станом на 14 листопада 2012 року становить 99 789 598,60 грн, та складається із: 1 407 918,20 доларів США, що в еквіваленті становить
11 253 490,17 грн - сума заборгованості за кредитом; 8 283,33 доларів США, що в еквіваленті становить 66 208,66 грн - прострочена заборгованість за кредитом;
22 501,87 доларів США, що в еквіваленті становить 179 857,45 грн - нараховані відсотки; 930 107,03 доларів США, що в еквіваленті становить 7 434 345,49 грн - прострочена заборгованість за відсотками; 12 523,23 грн - нарахована щомісячна комісія; 563 545,35 грн - прострочена заборгованість за щомісячною комісією;
24 352 602,46 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 51 911 577,33 грн - пеня за несвоєчасне погашення відсотків; 4 015 448,47 грн - пеня за несвоєчасне погашення щомісячної комісії.
Уточнивши позовні вимоги, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" остаточно просило солідарно стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на свою користь заборгованість, завдану порушенням зобов`язання, у розмірі
99 789 598,60 грн.
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом та просила визнати кредитний договір від 05 вересня 2007 року № 518-пк-2007, укладений між нею та ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" недійсним.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що при укладенні кредитного договору порушено положення статей 203, 215 ЦК України, статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме: умови договору є несправедливими, існує дисбаланс прав та обов`язків на шкоду споживача, відсутня істотна умова договору - сукупна вартість кредитного договору, відсутній детальний розрахунок загальної вартості кредиту для споживача, що позбавило позичальника можливості оцінити умови та порядок погашення кредиту. Фактична відсоткова ставка, виходячи з умов договору, розрахована неправильно, що значно здорожчує вартість кредиту. Крім того, статтями 18, 21 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що виконавець, виробник не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Також посилалась на вимогу статті 230 ЦК України, як на правову підставу позову, вказала, що одна сторона правочину ввела в оману другу сторону правочину щодо обставин, які мають істотне значення, а тому такий правочин є недійсним.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
від 23 квітня 2019 року у задоволенні позову ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано кредитний договір від 05 вересня 2007 року № 518-пк-2007, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", недійсним. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що ОСОБА_1 введено в оману щодо реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту під час укладення договору та під час укладення додаткової угоди № 1 до договору, банком порушено умови Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 10 травня 2007 року № 168, у зв`язку з чим цей договір підлягає визнанню недійним. А оскільки позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню, позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволенню не підлягає.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року апеляційну скаргу АТ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гефест" (далі - ТОВ "ФК "Гефест") задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову АТ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Гефест". Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Гефест" заборгованість за кредитним договором від 05 вересня 2007 року № 518-пк-2007, станом на 14 вересня 2012 року, у розмірі
1 458 011,08 доларів США, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 416 201,50 доларів США, заборгованості за відсотками станом на 26 серпня 2008 року у розмірі 41 809,58 доларів США. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Гефест", треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання кредитного договору недійним задоволено частково. Визнано недійсними пункти 4.7, 4.8. та 6.1 кредитного договором
від 05 вересня 2007 року № 518-пк-2007, укладеного між ОСОБА_1 та
ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є АТ "Банк "Фінанси та Кредит", а також пункт 4 додаткової угоди від 29 серпня 2008 року № 1 до кредитного договору від 05 вересня 2007 року № 518-пк-2007. Визнано недійсними пункти 4.7, 4.8 та 6.1 кредитного договору від 05 вересня 2007 року № 518-пк-2007, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є
АТ "Банк "Фінанси та Кредит", із урахуванням змін внесених додатковою угодою
від 29 серпня 2008 року № 1 до кредитного договором від 05 вересня 2007 року
№ 518-пк-2007. У задоволенні інших зустрічних позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_1 не виконала взятих на себе зобов`язань, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню у примусовому порядку. Вимоги зустрічного позову підлягають частковому задоволенню, оскільки пункти 4.7, 4.8, 6.1 містять несправедливі умови, що є підставою для визнання таких положень недійсними. Інші умови кредитного договору не містять положень, які призводять до істотного дисбалансу сторін на користь споживача, та погоджені сторонами під час укладення цього договору, у зв`язку з чим визнанню недійсними не підлягають.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У грудні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що банком приховано істотну інформацію, яка необхідна споживачу для здійснення ним свідомого вибору, а саме позивачем не проведена, визначена Законом України "Про захист прав споживачів", переддоговірна робота, що мало безпосередній вплив на прийняття рішення щодо кредитування на певних умовах та призвело до підписання кредитного договору за найбільш невигідною ануїтетною схемою. Мотивом введення споживача в оману є отримання банком максимально можливого прибутку, у тому числі й прихованого. Крім того, судом апеляційної інстанції не враховано, що статтями 18 і 19 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено підстави для визнання кредитного договору недійсним. Зокрема, є укладення договору на умовах, що обмежують права споживача та вчинення правочину з використанням нечесної підприємницької практики. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами наведений у частині третій статі 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Також судом апеляційної інстанції не враховано, що частиною першою статті 230 ЦК України визначено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), то такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Крім того, не можна погодитися з висновками апеляційного суду щодо недоведеності наявності умислу у діях
ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" і як наслідок введення позичальника в оману, щодо умов спірного кредитного договору. До того ж, висновком експерта підтверджено доводи позивача за зустрічним позовом щодо порушення банком чинного законодавства при укладенні кредитного договору. Так, у матеріалах справи існують розрахунки заборгованості за позовними вимогами ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", уточнений розрахунок позовних вимог станом на 14 вересня 2012 року де зазначено, що станом на 26 серпня 2008 року, нараховано процентів - 4 163,87 доларів США та сплачено нараховані проценти - 4 163,87 доларів США, тобто на момент пред`явлення вимоги від 26 серпня 2008 року № 6046/1 у позичальника була відсутня заборгованість зі сплати процентів, проте суд не перевірив надані позивачем розрахунки та безпідставно стягнув прострочену заборгованість за відсотками у розмірі 41 809,58 доларів США. Також апеляційним судом безпідставно стягнуто заборгованість у доларах США, адже ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" подало уточнену позовну заяву про стягнення заборгованість у розмірі 99 789 598,60 грн, тобто позивач скористався своїм процесуальним правом обрати валюту зобов`язання та пред`явив позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 14 вересня 2012 року, тому з цієї дати валютою заборгованості стала національна валюта України - гривня. Отже, подавши уточнені позовні вимоги у вересні 2012 року позивач скористався своїм процесуальним правом обрати валюту зобов`язання та пред`явив позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 14 вересня
2012 року, тому з цієї дати валютою заборгованості стала національна валюта України - гривня. До того ж, у матеріалах справи наявна довідка ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", у якій зазначено, що за кредитним договором від 05 вересня 2007 року
№ 518-пк-2007 позичальником за період з 19 грудня 2008 року до 01 вересня
2009 року сплачено 103 897,14 доларів США, проте не зрозуміло на погашення якої заборгованості використана зазначена сума. Також апеляційним судом не взятий до уваги висновок експерта за результатами проведеної економічної експертизи
від 21 серпня 2018 року № 2601 та не перевірено законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог саме апеляційної скарги. Крім того, апеляційний суд прийняв від позивача новий розрахунок заборгованості без належного обґрунтування, що є грубим порушенням вимог частини третьої статті 367 ЦПК України, адже позивач не навів жодних аргументів і доказів щодо поважності причин, із яких він не міг надати такий доказ раніше.
У січні 2020 року від ОСОБА_3 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому заявник просить касаційну скаргу задовольнити частково. Скасувати постанову в частині задоволення позову АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову недійсним і в цій частині справу направити на новий розгляд до апеляційного суду у новому складі.
У лютому 2020 року від ТОВ "ФК "Гефест" надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому заявник просить залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
У лютому 2020 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому заявник зазначає, що їй не було відомо про перехід до нового кредитора прав у зобов`язанні.
У лютому 2020 року від ОСОБА_1 надійшли пояснення.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлені судами обставини
05 вересня 2007 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 518-пк-2007, а 29 серпня 2008 року укладено додаткову угоду № 1, за яким
банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 1 988 000,00 доларів США для придбання житлового будинку.
Відповідно до пункту 2.3 кредитного договору, кредитні ресурси отримані позичальником за цим договором використовуються за цільовим призначенням: для придбання житлового будинку, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 , загальною площею 916,9 кв. м, із надвірними господарсько-побутовими будівлями та спорудами, та земельних ділянок, площею 0,250 га та 0,1216 га, на яких знаходиться вказаний житловий будинок.
Строк повернення кредитних ресурсів, згідно з пунктом 3.2 кредитного договору становить 05 вересня 2027 року, позичальник зобов`язується щомісяця, у термін до 20 числа кожного місяця, здійснювати погашення позичкової заборгованості за виданими кредитними ресурсами у розмірі 8 283,33 доларів США, згідно з графіком зниження розміру заборгованості (додаток № 1 до цього договору).
Відповідно до пункту 4.1 кредитного договору, відсотки за користування кредитом сплачуються у валюті кредиту, за процентною ставкою 13 % річних.
Згідно з пунктом 4.2 цього договору нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за період з моменту списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту повернення кредитних ресурсів на позичковий рахунок. Нарахування процентів проводиться за методом "факт"/360 за кожний день користування кредитними ресурсами.
Пунктом 6.1 кредитного договору визначено, що за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 1 % від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених пунктами 3.2, 3.4, 4.3, 4.4, 4.6, 4.7, 4.8 цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов`язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними ресурсами.
Згідно з пунктом 7.8 кредитного договору позичальник сплачує банку комісійну винагороду за розрахунково-касове обслуговування при проведенні кредитних операцій у розмірі 100 394,00 грн, одноразово, у момент укладення цього договору на рахунок НОМЕР_1 .
Відповідно до пункту 4.7 кредитного договору позичальник щомісяця в строк до
10 числа кожного місяця, сплачує комісійну винагороду за надання кредитних ресурсів у розмірі - гривень. У зазначений термін сплачується комісійна винагорода за попередній календарний місяць. Комісійна винагорода сплачується шляхом зарахування відповідної суми на рахунок ---. Зазначена у цьому пункті договору винагорода банка сплачується позичальником щомісяця за весь період до моменту повного виконання позичальником зобов`язань з повернення отриманих кредитних ресурсів.
Пунктом 4.8 кредитного договору, передбачено, що позичальник сплачує комісійну винагороду, згідно з пунктом 4.7 цього договору, за останній звітній період не пізніше строку повернення кредитних ресурсів, зазначеного у пункті 3.2 цього договору.
Згідно з пунктом 4 додаткової угоди від 29 серпня 2008 року № 1 до кредитного договору від 05 вересня 2007 року № 518-пк-2007 сторони домовилися викласти пункт 4.7 Розділу 4 кредитного договору у такій редакції: "позичальник щомісяця у строк до 20 числа кожного місяця сплачує комісійну винагороду за надання кредитних ресурсів у розмірі 12 523,23 грн. У зазначений термін сплачується комісійна винагорода за попередній календарний місяць. Комісійна винагорода сплачується шляхом зарахування відповідної суми на рахунок № НОМЕР_2 . Зазначена у цьому пункті договору винагорода банка сплачується позичальником щомісяця за весь період до моменту повного виконання позичальником зобов`язань з повернення отриманих кредитних ресурсів".
Відповідно до пункту 5.2 кредитного договору додатковим забезпеченням виконання зобов`язання за цим договором є порука фізичної особи ОСОБА_2, яка оформлена договором поруки від 05 вересня 2007 року № 518/1-пп-2007, та ОСОБА_3, яка оформлена договором поруки від 05 вересня 2007 року
№ 518-пп-2007.
Пунктом 3.4 кредитного договору сторонами погоджено випадки, коли банк має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів та визначено, що у випадку вимоги банку про дострокове погашення кредитних ресурсів та сплату процентів позичальник зобов`язаний здійснити повне погашення заборгованості за цим договором, тобто повернути отримані кредитні ресурси та всі проценти протягом 10 банківських днів з моменту отримання вимоги банку.
07 листопада 2008 року ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" направив ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту, відповідно до пункту 3.4 кредитного договору, у розмірі 1 921 783,36 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 88 783,75 доларів США - заборгованість за процентами, 25 046,46 - заборгованість за комісією, 489 552,68 грн - пеня.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.