Постанова
Іменем України
25 травня 2020 року
м. Київ
справа № 522/23966/16-ц
провадження № 61-672св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: департамент міського господарства Одеської міської ради, комунальне підприємство "Міське агентство з приватизації житла",
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Ващенко Л. Г., Вадовської Л. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до департаменту міського господарства Одеської міської ради, КП "Міське агентство з приватизації житла", про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на житло, скасування державної реєстрації права власності на квартиру та поновлення реєстрації.
Позов мотивований тим, що на підставі рішення гарнізонної житлово-побутової комісії від 25 січня 2002 року та розпорядження Київської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради № 1295 від 08 серпня 2002 року сім`ї в складі 4-х осіб (батько ОСОБА_4, мати ОСОБА_2, сестра ОСОБА_3 та позивач) була надана чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_1, а 12 серпня 2002 року видано ордер. З того часу він мешкає у цій квартирі. Після відновлення паспорту, втраченого у 2004 році, йому стало відомо, що позивач знятий з реєстраційного обліку та виписаний із спірної квартири. Оскільки будинок не обліковувався на балансі жодної комунальної установи та, у зв`язку із службовою необхідністю, позивач вимушений був прописатися за місцем мешкання батьків своєї дружини. Після смерті батька ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), він дізнався про те, що його батьки та сестра, без його відома та згоди у 2005 році приватизували квартиру, чим порушили його право на житло.
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:
визнати незаконним та скасувати розпорядження органу приватизації № 188573 від 03 лютого 2005 року про передачу квартири АДРЕСА_1 у спільну часткову власність ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ;
визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на житло, видане 03 лютого 2005 року управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради, яким посвідчено право спільної часткової власності ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ;
скасувати державну реєстрацію права власності на вказану квартиру;
поновити ОСОБА_1 реєстрацію за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси в складі судді: Нікітіної С. Й., від 23 березня 2017 року залучено до справи за позовом ОСОБА_1 до департаменту міського господарства Одеської міської ради, КП "Міське агентство з приватизації житла" про визнання недійсним та скасування розпорядження, свідоцтва, зобов`язання вчинити дії у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, 1955 року народження та ОСОБА_3, 1990 року народження.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в суд позивачем подано клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, 1955 року народження та ОСОБА_3, 1990 року народження. Суд знаходить клопотання обґрунтованим, так як вирішення спору вплине на права та обов`язки вказаних осіб.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси в складі судді: Нікітіної С. Й., від 20 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано розпорядження органу приватизації № 188573 від 03 лютого 2005 року про передачу квартири АДРЕСА_1 у спільну часткову власність ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 .
Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на житло, видане 03 лютого 2005 року управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради, яким посвідчено право спільної часткової власності ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 .
Скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вказано, що дане рішення є підставою для вирішення, у встановленому законом порядку, питання про реєстрацію ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зібрані по справі докази дають підстави вважати встановленою відсутність згоди позивача на зняття його з реєстрації 04 червня 2004 року у квартирі АДРЕСА_1, так як інше нічим не підтверджено. При цьому, обставини, які б давали підставу визнати ОСОБА_1, як члена сім`ї наймача ОСОБА_4 таким, що втратив право користування вказаним житловим приміщенням відсутні, як відсутнє і відповідне рішення про зняття ОСОБА_1 з реєстрації по вказаній квартирі. Таким чином суд зробив висновок про невідповідність закону зняття ОСОБА_1 04 червня 2004 року з реєстрації по квартирі АДРЕСА_1 . Оскільки незаконність зняття ОСОБА_1 з реєстрації по спірній квартирі спростовує єдину підставу не включення його до членів приватизації даної квартири, то вказана приватизація має бути визнана незаконною, а державна реєстрація права власності на цю квартиру, яка є наслідком незаконної приватизації, має бути скасована. При цьому суд не вважає доведеними вимоги позивача про поновлення його реєстрації по квартирі АДРЕСА_1, зважаючи на те, що наразі ОСОБА_1 має реєстрацію по військовій частині по АДРЕСА_3 та до зняття з реєстрації за цим місцем проживання не набуває права на реєстрацію по Фонтанській дорозі. Однак, враховуючи положення статті 217 ЦПК України, суд, ухвалюючи дане рішення вважає необхідним встановити порядок його виконання таким чином, що дане рішення є підставою для вирішення, у встановленому законом порядку, питання про реєстрацію ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 . Відповідно до положень частини третьої статті 267 ЦК України, позовна давність може бути застосована лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення. При цьому, відповідно до положень статті 30 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Таким чином, зважаючи на те, що треті особи не мають процесуального статусу сторони в спорі, вони не мають законних підстав заявляти про застосування наслідків пропуску позовної давності, а тому заява третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3 з цього приводу не підлягає задоволенню.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 червня 2017 року скасовано.
В позові ОСОБА_1 до департаменту міського господарства Одеської міської ради, КП "Міське агентство з приватизації житла", треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на житло, скасування державної реєстрації права власності на квартиру, поновлення реєстрації відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. У частині третій статті 309 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. При розгляді справи суд першої інстанції вирішив питання про права та обов`язки третіх осіб: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які мали бути притягнуті до участі у справі як співвідповідачі, оскільки суд першої інстанції, крім іншого, визнав незаконним та скасував свідоцтво про їх право власності на житло, видане 03 лютого 2005 року УЖКГ виконкому Одеської міської ради. Відповідно до статті 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Згідно до статей 1, 4, 10, 214 ЦПК України суд повинен вирішувати питання про права та обов`язки сторін, а не третіх осіб. Таким чином, суд першої інстанції не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та не вирішив правильно питання про склад осіб, які братимуть участь у справі. Враховуючи наведене та неможливість на стадії апеляційного розгляду змінювати процесуальний статус осіб, які беруть участь у справі ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Аргументи учасників справи
У грудні 2017 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, в якій просив оскаржене рішення апеляційного суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому посилався на те, що апеляційний суд порушив норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно вийшов за межі апеляційної скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, оскільки вони вказували тільки на порушення судом першої інстанції через не застосування позовної давності, вважали недоведеним факт незаконного зняття ОСОБА_1 з реєстраційного обліку та посилалися на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи. Жодних посилань на те, що вони не були залучені як співвідповідачі та порушення у зв`язку з цим їх прав в апеляційній скарзі немає. Вказує, що під час розгляду в суді першої інстанції треті особи були присутні особисто та клопотань не подавали.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.