Постанова
Іменем України
21 травня 2020 року
м. Київ
справа № 202/3076/18
провадження № 51-238км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Піх Ю.Г.,
захисника
(в режимі відеоконференції) Іванової Т.М.,
засудженого
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Іванової Т.М. на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 01 листопада 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040000000406, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини
За вищевказаним вироком ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3186,52 грн та 288 456 грн у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 13 квітня 2018 року близько 17:30, керуючи автомобілем Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по вул. Березинській від вул. Миколи Міхновського у напрямку вул. Марії Лисиченко в м. Дніпрі, виїхав на регульоване перехрестя вул. Березинської з Донецьким шосе на зелений сигнал світлофора і зупинився за ним, перед перехрещенням проїзних частин, оскільки попереду утворився затор. Порушуючи вимоги пунктів 1.3., 1.5., 2.3. "б", 8.7.3., 8.10. Правил дорожнього руху, ОСОБА_1 продовжив рух прямо вже на червоний сигнал світлофора, виїхав на перехрестя та допустив зіткнення з велосипедистом ОСОБА_2, який рухався назустріч та повертав ліворуч на Донецьке шосе, внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, гематом та перелому скроневої кістки.
Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника Іванової Т.М. - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неповноту судового розгляду, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень у частинах призначення покарання та вирішення цивільного позову, просить призначити новий розгляд у суді першої інстанції, а також скасувати арешт, накладений на автомобіль засудженого. Зазначає, що місцевий суд не дослідив усіх доказів у кримінальному провадженні, дійшов передчасного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Захисник вважає, що суд обґрунтував вирок недопустимими доказами - висновками судових експертиз, які проведено з порушеннями та які містять суттєві недоліки. Суд безпідставно завищив суму моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, пославшись лише на висновок судово-психологічної експертизи, в якому визначено тільки можливий орієнтовний розмір компенсації потерпілому, при цьому суд не врахував того, що потерпілий - велосипедист - теж грубо порушив правила дорожнього руху, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Крім цього, суд не залучив до розгляду страхову компанію, неправильно визначив розмір відшкодування матеріальної шкоди, стягнув з обвинуваченого витрати на ремонт велосипеда, вартість квитків на поїзд та благодійні внески, зроблені потерпілим, не вирішив питання про повернення автомобіля засудженому. Апеляційний суд безпідставно відмовив стороні захисту в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів (відеозапису ДТП), не надав їм права виступу в судових дебатах і, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, не навів в ухвалі переконливих підстав для прийняття такого рішення, не надав вичерпних відповідей на доводи скарги, через що ухвала цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
У запереченні на касаційну скаргу потерпілий ОСОБА_2 вважає її необґрунтованою та просить залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений підтримали подану касаційну скаргу, а прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника, просила оскаржені судові рішення залишити без змін.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилається захисник у касаційній скарзі, не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді.
Висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, місцевий суд дійшов відповідно до вимог ст. 370 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно з положеннями ст. 94 КПК.
Такі висновки місцевий суд обґрунтував, зокрема, показаннями, даними в суді обвинуваченим, який не заперечував факту зіткнення на перехресті з потерпілим та визнав вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, показаннями потерпілого ОСОБА_2 щодо обставин ДТП, даними протоколів слідчих дій, відеозаписом ДТП з камер відеоспостереження, висновками судових експертиз та іншими письмовими доказами.
Визнавши зазначені докази достовірними, допустимими, а в сукупності - достатніми, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 286 КК.
Всупереч доводам захисника докази у кримінальному провадженні були досліджені місцевим судом у засіданнях 02 жовтня 2018 року, 01 березня 2019 року та інших, що підтверджується відповідними журналами та аудіозаписами (т. 2, а.п. 3, 101). При цьому суд досліджував докази не тільки сторони обвинувачення, а й сторони захисту, і надав оцінку діям обвинуваченого та потерпілого.
Безпідставними є доводи Іванової Т.М. щодо необхідності визнання недопустимими доказами окремих висновків експертів, якими суд обґрунтував вирок.
Так, висновок від 21 травня 2018 року № 1442е з дотриманням вимог статей 101, 102 КПК склала судово-медичний експерт комунального закладу "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи" ДОР" Пушкова О.В., яка є кваліфікованим експертом із відповідною освітою та стажем роботи, згідно вимог Закону України "Про судову експертизу", ст. 69 КПК, внесена до реєстру атестованих судових експертів Міністерства юстиції України, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК. Сторона захисту не була позбавлена можливості заявити перед судом клопотання про виклик експерта для допиту та роз`яснення висновку, зокрема й з`ясувати питання, яку медичну документацію використовував експерт та інші, однак таким правом не скористалась.
Указаним вище вимогам КПК та Закону України "Про судову експертизу" відповідає і висновок судово-психологічної експертизи № 24056 від 22 грудня 2018 року, а сторона захисту за наявності підстав, передбачених ст. 332 КПК, мала можливість заявити клопотання про призначення повторної (додаткової) експертизи.