Постанова
Іменем України
22 травня 2020 року
м. Київ
справа № 727/7697/15
провадження № 61-47405св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2 ,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці, у складі судді Яреми Л. В., від 11 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернівецької області, у складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Владичана А. І., Лисака І. Н., від 01 листопада 2018 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що 28 грудня 2001 року між нею та відповідачем був укладений шлюб. Від шлюбу дітей немає. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 18 лютого 2014 року шлюб було розірвано. Зазначала, що під час шлюбу вони проживали разом в частині будинку (квартира АДРЕСА_1, яка належить відповідачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. У 2011-2012 роках ними за спільні кошти було проведено капітальний ремонт і будівництво у вказаній частині будинку та зроблено численні невідокремлювані поліпшення нерухомого майна. За період спільного подружнього життя ними за спільні кошти було придбано для облаштування житлового приміщення, де вони з відповідачем проживали, рухоме майно, зокрема: меблі, техніка, люстри, гардини та речі домашнього вжитку. Крім того, було придбано та зареєстровано за нею автомобіль марки "Volkswagen Transporter", 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Після розірвання шлюбу, з вересня 2014 року вона проживає окремо від відповідача, всі придбані ними речі, автомобіль і документи на нього залишились по місцю її колишнього проживання. Зазначала, що при спілкуванні з відповідачем, останній повідомив їй, що автомобіль і все що було зроблено в будинку та придбано в будинок належить йому.
З урахування уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила стягнути на її користь відшкодування витрат, понесених на проведення капітального будівництва, ремонту і здійснення невід`ємних поліпшень нерухомого майна, за вирахуванням різниці у вартості автомобіля, грошові кошти в сумі 175 027 грн, виділити у її власність автомобіль марки "Volkswagen Transporter", 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, та усунути їй перешкоди в користуванні вказаним автомобілем, шляхом вилучення з володіння та користування ОСОБА_2 і передання у її володіння й користування.
ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, яку мотивував тим, що ОСОБА_1 в позові до нього зазначила речі, які не були придбані ними під час шлюбу, також визначила явно завищену вартість рухомого майна та виконаних будівельних робіт, а решту майна, яке було набуто ними під час шлюбу, взагалі не зазначила, у прохальній частині первісного позову визначила тільки майно, яке при поділі підлягає передачі їй, без зазначення його вартості. Вказував, що відповідачка після припинення між ними фактичних шлюбних відносин вивезла частину майна за теперішнім місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Посилався на те, що під час шлюбу ними були придбані транспортні засоби: автомобіль марки "Mercedes-Benz 200", 1984 року випуску, державний номер НОМЕР_2, який знаходиться у відповідачки та зареєстрований за нею, вартістю 94 000 грн, і автомобіль марки "Volkswagen Transporter", 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який знаходиться у нього та зареєстрований на відповідачку, вартістю 178 500 грн.
Зазначив, що під час шлюбу вони проживали разом в кв. АДРЕСА_1, до якої, протягом 2001-2002 роки ними за спільні кошти було здійснено самовільну добудову, а також проведено ремонт квартири. Крім цього, під час шлюбу в 2006 році ними на земельній ділянці матері ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2, розпочато будівництво двоповерхового житлового будинку, яке було закінчене в 2010 році і в якому вони почали спільно проживати, а також були проведені будівельні роботи в будинку, в якому проживає мати відповідачки. Вказує, що він приймав участь у будівництві цього будинку, а також у придбанні будівельних матеріалів, устаткування та обладнання, які використані для будівництва, їх загальну вартість оцінює у 80 000 грн. Вважає, що до складу спільної сумісної власності входить рухоме майно на загальну суму 1 399 350 грн та 1/2 частка кожного з них у спільному майні складає 699 675 грн.
З урахування уточнених зустрічних позовних вимог, ОСОБА_2 просив виділити йому та визнати за ним право власності на: вартість будівельних матеріалів та виконаних робіт, ремонт і самовільну добудову до кв. АДРЕСА_1, що згідно висновку № 412 судової інженерно-технічної експертизи від 30 травня 2017 року, становить 374 077, 77 грн, автомобіль марки "Volkswagen Transporter", 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартість якого, згідно висновку № 222/2 судової автотоварознавчої експертизи від 27 травня 2017 року становить 141 634 грн. Всього виділити йому майна на загальну суму 515 711,77 грн та припинити право спільної сумісної власності на майно.
Виділити ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на майно: вікна дерев`яні 9 шт. вартістю 9 000 грн, двері дерев`яні 7 шт. вартістю 14 000 грн, ворота ковані з хвірткою вартістю 10 000 грн, котел "Вайланд" вартістю 15 000 грн, навіси ковані 3 шт. вартістю 12 000 грн, секційна бетонна огорожа 20 шт. вартістю 10 000 грн, газифікація будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2 вартістю 80 000 грн; будівельні матеріали, які витрачені на будівництво двоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_2, вартістю 800 000 грн; будівельні матеріали, які витрачені на будівництво кухні, вбиральні, коптильні, вигрібної ями, курника-свинарника за адресою: АДРЕСА_2, вартістю 150 000 грн, а всього виділити ОСОБА_1 майна на загальну суму 1 100 000 грн та припинити право спільної сумісної власності подружжя на це майно. Стягнути з ОСОБА_1 на його користь різницю у вартості часток в спільній сумісній власності подружжя в розмірі 292 144,11 грн. Вирішити питання щодо судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат, понесених на проведення капітального будівництва та ремонту, створення невід`ємних поліпшень нерухомого майна - будівельних матеріалів, витрачених на виконання ремонтних робіт в приміщеннях кв. АДРЕСА_1 - 187 038, 88 грн.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Поділено спільне майно подружжя, виділено в особисту приватну власність ОСОБА_2 автомобіль марки "Volkswagen Transporter", 2000 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3, який зареєстрований за ОСОБА_1, право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на даний автомобіль припинено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 1/2 вартості автомобіля марки "Volkswagen Transporter", 2000 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3, в сумі 70 817 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є, згідно частини першої статті 60 СК України їхньою спільною сумісною власністю, оскільки інше не встановлено договором або законом. Встановлено, що витрати на проведення капітального ремонту та реконструкцію квартири АДРЕСА_1 були проведені за час шлюбу, автомобіль марки "Volkswagen Transporter", 2000 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3, набутий у шлюбі, а тому є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи № 222/2 від 27 травня 2017 року ринкова вартість автомобіля марки "Volkswagen Transporter", 2000 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 на момент проведення експертизи становить 141 634 грн.
Таким чином, позов ОСОБА_2 задоволено в частині поділу спільного майна подружжя, виділено йому у особисту приватну власність автомобіль марки "Volkswagen Transporter", 2000 року випуску державний номерний знак НОМЕР_3, який зареєстрований за ОСОБА_1, припинено на нього право спільної сумісної власності. Оскільки ОСОБА_1 погодилась на отримання компенсації вартості 1/2 частки автомобіля, тому суд стягнув з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію в розмірі 1/2 вартості автомобіля марки "Volkswagen Transporter", 2000 року випуску державний номерний знак НОМЕР_3 в сумі 70 817 гривень.
Також суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частки витрат, понесених на проведення капітального будівництва та ремонту, створення невід`ємних поліпшень нерухомого майна в приміщеннях квартири АДРЕСА_1, загальна вартість яких визначена судовим експертом у сумі 374 077 грн 77 коп.
Інші позовні вимоги визнані необґрунтованими.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 01 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 11 липня 2018 року в частині виділення в особисту приватну власність ОСОБА_2 автомобіля марки "Volkswagen Transporter", 2000 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації в розмірі 1/2 вартості автомобіля в сумі 70 817 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної часткової власності на автомобіль марки "Volkswagen Transporter", 2000 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 по 1/2 за кожним.
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що частиною першою статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частка майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
За відсутності згоди іншого з подружжя і внесення компенсації на депозитний рахунок суду, при неподільності речі суд визнає ідеальні частки подружжя в майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності. При розгляді справи судом першої інстанції цього враховано не було, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції у частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2частки витрат, понесених на проведення капітального будівництва та ремонту, створення невід`ємних поліпшень нерухомого майна в приміщеннях квартири АДРЕСА_1 .
Також суд апеляційної інстанції погодився із необґрунтованістю інших позовних вимог ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 01 листопада 2018 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди першої та апеляційної неправильно встановили обсяг спільного майна подружжя, не врахували, що ОСОБА_1 не працювала, безпідставно визнали спільною сумісною власністю подружжя витрати на проведення капітального ремонту та реконструкцію квартири АДРЕСА_1, завищили їх розмір.
Судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано положення статтей 60, 71 СК України, не встановлено джерела походження майна, поважність причин неучасті ОСОБА_1 у набутті спільного майна подружжя, адже, як вбачається з наведених норм, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання цього майна під час шлюбу, але і спільною участю подружжя коштами та працею у набутті майна.
Зокрема, не враховано, що ОСОБА_1 за час шлюбу не працювала, не займалась підприємницькою діяльністю, кошти у реконструкцію та ремонт квартири АДРЕСА_1 і в облаштування сімейного побуту не вкладала. Жодного доказу щодо своєї фінансової участі у придбанні спірного майна не надала.
Крім того, судом першої та апеляційної інстанції безпідставно задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та безпідставно відмовлено у поділі будівельних матеріалів, обладнання та устаткування, які витрачені на будівництво, ремонт та газифікації будинку ОСОБА_3 по АДРЕСА_2, оскільки це будівництво здійснював він за власні кошти.
При цьому, для встановлення вартості будівельних матеріалів та робіт, проведених у домоволодінні по АДРЕСА_2, а також з метою встановлення періоду будівництва ним було заявлено клопотання про проведення будівельно-технічної експертизи. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 березня 2017 клопотання задоволено. У той же час, як слідує із висновку експерта № 412 від 30 травня 2017 року, провести експертизу за вказаною адресою не представилось можливим у зв`язку з недопуском експерта до об`єкта.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
16 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 727/7697/15 розподілено судді-доповідачеві.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 2001 року перебували у шлюбі, який рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 лютого 2014 року було розірвано.
Спільних дітей від шлюбу сторони не мають.
Сторони припинили шлюбні відносини та перестали разом проживати з вересня 2013 року.
Згідно довідки Глиницької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 02 лютого 2015 року № 110 ОСОБА_1 проживає без реєстрації по АДРЕСА_2 з вересня 2014 року.
Відповідно до довідки КЖ РЕП-6 від 01 вересня 2014 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .