Постанова
Іменем України
19 травня 2020 р.
м. Київ
справа №318/2862/17
провадження № 51-893 км 20
Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Могильного О. П.,
суддів: Марчука О.П., Слинька С.С.,
секретаря
судового засідання Волевач О.В.,
за участю:
прокурора Кулаківського К.О.,
засудженого ОСОБА_1 ( в режимі відеоконференції),
захисника Матросова Є.О. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, на вирок Василівського районного суду Запорізької області від 09 квітня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 05 грудня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080260000973 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Виру, Естонія, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого 13.06.1992 року Кримським обласним судом АР Крим за п. "а" ст. 93, ч. 3 ст. 142, ч. 3 ст. 140, ч. 2 ст. 222, ст. 42 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, звільненого за відбуттям покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст.115 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Василівського районного суду Запорізької області від 09 квітня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 05 грудня 2019 року вищезазначений вирок місцевого суду залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
20 жовтня 2017 року, в період часу з 12.45 год до 12.52 год, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння на території земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, під час сварки з ОСОБА_2 , що виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно та протиправно, з метою нанесення тілесних ушкоджень, завдав останньому удари наявним у нього ножем в область шиї, грудної клітини, лівої верхньої кінцівки, живота, загальною кількістю не менше восьми, спричинивши ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, п. 13, ч. 2 ст. 115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.
Оцінивши надані суду та досліджені в судовому засіданні докази, суд першої інстанції дійшов до висновку, що в судовому засіданні стороною обвинувачення не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження факту наявності в діях обвинуваченого ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 13, ч. 2 ст. 115 КК України, яке б кваліфікувалося як, закінчений замах на умисне вбивство - умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство. Натомість, під час судового розгляду було встановлено, що у обвинуваченого ОСОБА_1 не було умислу на заподіяння смерті потерпілому, його дії були спрямовані на заподіяння ОСОБА_2 саме тілесних ушкоджень, вони доведені до кінця, по завершенню цих дій ОСОБА_1, маючи об`єктивну можливість продовжувати наносити потерпілому ножові поранення, цього не зробив та припинив свої злочинні дії за власною ініціативою.
За таких обставин, суд першої інстанції кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд безпідставно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 125 КК України, оскільки характер, послідовність, динамічність дій останнього, його поведінка до, під час і після вчинення злочину, локалізація та тяжкість тілесних ушкоджень у потерпілого, механізм їх спричинення, знаряддя злочину свідчать про те, що ОСОБА_1 мав прямий умисел на позбавлення життя потерпілого та вчинив для цього всі необхідні дії, які були для нього завідомо такими, що потягнуть смерть потерпілого, яка не настала лише внаслідок обставин, що не залежали від його волі. Суд апеляційної інстанції, залишаючи вирок суду першої інстанції без зміни, не проаналізував та не спростував усіх доводів апеляційної скарги прокурора щодо необґрунтованості кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 125 КК України, та не надав відповіді на всі її доводи. У зв`язку з чим ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Кулаківський К.О. підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Захисник Матросов Є.О. та засуджений ОСОБА_1 вважають касаційну скаргу прокурора необґрунтованою та просять залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.