Постанова
Іменем України
20 травня 2020 року
м. Київ
справа № 522/18653/16-ц
провадження № 61-38070св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Сбербанк",
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси, у складі судді Загороднюка В. І., від 24 січня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області, у складі колегії суддів:
Кравця Ю. І., Журавльова О. Г., Комлевої О. С., від 10 травня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ "Сбербанк", банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 жовтня 2013 року між публічним акціонерним товариством "Дочірній Банк Сбербанку Росії", найменування якого змінено на ПАТ "Сбербанк", та ОСОБА_1 було укладено договір № 26251001519919/980 про відкриття та обслуговування карткового рахунку з лімітом кредитної лінії та випуском платіжної карти в рамках договору щодо банківського обслуговування (далі - кредитний договір), за умовами якого банк відкрив картковий рахунок в національній валюті України, видав відповідачу картку з ПІН-кодом та встановив на кредитну картку кредитний ліміт в сумі 250 000 грн.
08 травня 2015 року на сайті банку було опубліковано оголошення для клієнтів про зміну розміру процентної ставки. Від ОСОБА_1 не надходило письмове повідомлення про непогодження із запропонованим банком новим розміром процентної ставки, у зв`язку з чим та на підставі пункту 12 кредитного договору вважається, що позичальник погодився з запропонованими банком змінами і новий розмір процентної ставки є для позичальника прийнятним. Із 12 червня 2015 року процентна ставка за кредитним договором становить 45% річних.
Оскільки відповідач несвоєчасно здійснював погашення кредиту утворилася заборгованість, банк неодноразово звертався до ОСОБА_1 для сплати заборгованості за основним боргом та нарахованими процентами відповідно до умов договору, однак відповідач заборгованість не погасив.
Станом на 21 липня 2016 року загальна заборгованість відповідача за кредитним договором становить 253 820,56 грн, з яких заборгованість за кредитом - 169 974,38 грн, проценти за користування кредитом -
68 005,64 грн, несанкціонований овердрафт - 50 грн, проценти за несанкціонований овердрафт - 0, 10 грн, проценти за простроченим несанкціонованим овердрафтом - 6,53 грн, пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитом - 13 156,16 грн, пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 2 627,83 грн, та яку банк просив стягнути з відповідача на свою користь.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 січня
2017 року позовні вимоги ПАТ "Сбербанк" задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Сбербанк" заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 253 820,56 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із доведеності належними і допустимими доказами того, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором перед банком, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 253 820,56 грн.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення цього ж суду від 24 січня
2017 року залишено без задоволення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 січня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Сбербанк" заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 253 820,56 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Приймаючи постанову від 10 травня 2018 року, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 при розгляді справи в суді першої інстанції не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив з доведеності факту неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору та правильного визначення банком розміру заборгованості.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо безпідставного підвищення розміру фіксованої процентної ставки позивачем в односторонньому порядку, апеляційний суд зазначив, що кредитним договором передбачено зміну процентної ставки за кредитом шляхом, зокрема, опублікування на сайті банку оголошення для клієнтів про її зміну. 08 травня 2015 року на сайті банку було опубліковано оголошення для клієнтів про зміну розміру процентної ставки. Від відповідача не надходило письмове повідомлення про незгоду із запропонованим банком новим розміром процентної ставки, що з урахуванням пункту 12 кредитного договору вказує на те, що позичальник погодився із запропонованими банком змінами, тому з 12 червня 2015 року процентна ставка за кредитним договором становить 45% річних.
Також апеляційний суд вважав безпідставними посилання відповідача на ненадання бухгалтерських документів на підтвердження існування заборгованості за кредитом, зазначивши, що ПАТ "Сбербанк" при зверненні до суду надало виписку по рахунку відповідача, яка є належним і допустимим доказом на підтвердження заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси
від 24 січня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області
від 10 травня 2018 року і направити справу на новий розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Приморського районного суду м. Одеси.
У грудні 2018 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
13 квітня 2020 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 522/18653/16-ц передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована зокрема порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки справу розглянуто за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання.
Крім того заявник вказує на неврахування судами попередніх інстанцій того, що банком в порушення статті 1056-1 ЦК України, безпідставно збільшено фіксовану процентну ставку в односторонньому порядку. Вважає, що позичальник є належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, коли банк не лише направив на адресу такого боржника лист про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. У даній справі суди попередніх інстанцій не звернули уваги на порушення банком порядку збільшення процентної ставки, внаслідок чого не перевірили належним чином розмір заборгованості за процентами.
Також, на думку заявника, апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової економічної експертизи чим порушив його право на спростування доводів позивача.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу представник ПАТ "Сбербанк" - адвокат Разумов М. А., посилаючись на те, що доводи касаційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Одеської області від 11 травня 2018 року без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 24 жовтня 2013 року між ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії", найменування якого змінено на ПАТ "Сбербанк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк відкрив картковий рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті України, видав відповідачу картку з ПІН-кодом, встановив на кредитну картку ліміт в сумі 250 000 грн і таким чином виконав свої зобов`язання щодо видачі кредиту ОСОБА_1 в повному обсязі.
Пунктом 2 кредитного договору передбачено, що не пізніше 3 робочих днів з дати видачі позичальнику картки, банк встановлює позичальнику по рахунку на умовах цього договорі відновлювальну кредитну лінію строком на 2 роки
(строк дії ліміту кредитної ліній максимальний розмір ліміту кредитної лінії може становити 250 000 грн). Банк надає позичальнику кредит, позичальник зобов`язується повернути банку кредит, не пізніше кінцевого строку дії ліміту кредитної лінії в тому числі несанкціонований овердрафт, а також сплачувати Банку мінімальний платіж, проценти за користування Кредитом, комісії, штрафні санкції інші передбачені платежі.
Із пункту 3 кредитного договору апеляційний суд встановив, що банк має безумовне право без попереднього повідомлення позичальника в односторонньому порядку відмовитись від подальшого виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором, у тому числі (але не виключно) у разі невиконання/несвоєчасного виконання позичальником зобов`язань, вказаних у цьому договорі перед банком
Пунктом 4 кредитного договору передбачено, що протягом строку дії ліміту кредитної лінії позичальник зобов`язаний сплачувати банку щомісячно, починаючи з розрахункової дати до 15 числа наступного календарного місяця включно: Мінімальний платіж який складається із суми - 5% від розміру загальної суми боргу (сума отриманого і непогашеного позичальником кредиту за цим договором, суми простроченої заборгованості за будь-якими платежами позичальником перед банком за договором (у разі її наявності), суми нарахованих і не сплачених станом на розрахункову дату процентів за користування кредитом, пеню на суму несанкціонованого овердрафту (при їх наявності).
Відповідно до пункту 8.2 кредитного договору, позичальник зобов`язався сплачувати банку за користування кредитом проценти за процентною ставкою у розмірі 36% річних, яка нараховується на загальну суму заборгованості за кредитом починаючи з наступного календарного дня за днем закінчення пільгового періоду та до моменту погашення такої заборгованості.
Пункт 8.3 кредитного договору передбачає, що позичальник зобов`язується сплачувати банку за користування кредитом підвищену процентну ставку у розмірі 54% річних, яка нараховується на суму заборгованості за несанкціонованим овердрафтом, починаючи з дня його виникнення до дня погашення такої заборгованості.
Згідно пункту 9 кредитного договору за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань позичальника за цим договором, він зобов`язаний сплачувати у відповідності до вимог чинного законодавства України банку пеню у розмірі 0, 05 % від простроченої суми за кожний день прострочення сплати мінімального платежу, передбаченого цим договором.
08 травня 2015 року на сайті банку було опубліковано оголошення для клієнтів про зміну розміру процентної ставки до 45 % річних, а від ОСОБА_1 не надходило письмове повідомлення про непогодження із запропонованим банком новим розміром процентної ставки.
Згідно розрахунків, наданих банком, станом на 21 липня 2016 року у позичальника утворилась заборгованість у загальному розмірі 253 820,56 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 169 974,38 грн, проценти за користування кредитом - 68 005,64 грн, несанкціонований овердрафт -
50 грн, проценти за несанкціонований овердрафт - 0,10 грн, проценти за простроченим несанкціонованим овердрафтом - 6,53 грн, пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитом - 13 156,16 грн, пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 2 627,83 грн.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.