Постанова
Іменем України
20 травня 2020 року
м. Київ
справа № 519/697/16-ц
провадження № 61-2494св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Одеський припортовий завод",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат
Маляр Вячеслав Юрійович, на рішення Южного міського суду Одеської області, у складі судді Барановської З. І., від 25 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області, у складі колегії суддів:
Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Черевка П. М., від 26 грудня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" (далі -
ПАТ "Одеський припортовий завод", ОПЗ) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов мотивовано тим, що він працював на підприємстві "Одеський припортовий завод" у період з 25 квітня 1977 року на різних посадах.
24 жовтня 1988 року його було звільнено з посади головного енергетика підприємства за пунктом 1 статті 40 КЗпП Української РСР - з підстав скорочення штату працівників.
Зазначав, що наказ про звільнення та трудова книжка йому не передавалися у порядку, що передбачений законом. Звільнення відбулося протиправно та з огляду на неприязне ставлення керівництва підприємства, внаслідок чого він змушений був змінити звичний уклад життя та залишив територію України, вдаючись до пошуку роботи у Німеччині.
Протягом 2015-2016 років дізнався, що відомості про його звільнення
у 1988 році з підстав скорочення штату можуть не відповідати дійсності та звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою щодо вчиненого кримінального правопорушення. Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 04 квітня 2016 року зобов`язано уповноважених службових осіб Южненського ВП Комінтернівського ВП ГУНП внести відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення та розпочати досудове розслідування.
15 липня 2016 року отримав постанову слідчого від 24 червня 2016 року про закриття кримінального провадження, в якій було зазначено, що
ОСОБА_1 був звільнений з посади на підставі скорочення штату, однак таке скорочення штату не відбулося.
Посилаючись на те, що фактично скорочення штату працівників на підприємстві не відбулося, а порядок його звільнення не було дотримано, позивач, з урахуванням поданих уточнень, просив суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення з посади головного енергетика підприємства "Одеський припортовий завод"
від 24 жовтня 1988 року;
- поновити його на посаді головного енергетика ПАТ "Одеський припортовий завод";
- стягнути з ПАТ "Одеський припортовий завод" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 жовтня 1988 року по 25 квітня 2018 року з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних в розмірі 5 107 000 грн;
- відшкодувати за рахунок відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 271 135 грн, витрати на поїздки до адвоката, органів слідства та суду в розмірі 348 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Южного міського суду Одеської області від 25 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що після звільнення з роботи 24 жовтня 1988 року позивач ОСОБА_1 не звертався у встановлений законом місячний строк до суду з вимогами про поновлення на роботі, а подав позов більш ніж через 27 років, у серпні 2016 року. При цьому позивачем не доведено, що встановлений законом строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору пропущений ним з поважних причин.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 26 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Южного міського суду Одеської області від 25 квітня 2018 року - без змін.
Приймаючи постанову від 26 грудня 2018 року, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції всебічно та повно з`ясував обставини, які мають значення для справи, дослідив в судовому засіданні наявні в справі докази та з урахуванням їх належності і допустимості, дав їм правильну оцінку та правильно виходив з того, що наявні законні підстави для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого дії адвокат Маляр В. Ю., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У січні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , подана його представником - адвокатом Маляр В. Ю., на рішення Южного міського суду Одеської області від 25 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 26 грудня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 519/697/16-ц та витребувано її матеріали з місцевого суду.
В червні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
У жовтні 2019 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями, у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_2 справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивовано помилковістю висновків судів попередніх інстанцій, які, на думку заявника, не повно з`ясували обставини, що мають значення для справи.
Вважав, що висновок експертного дослідження № 8-4/3 від 10 квітня
2017 року не є належним доказом по справі. Суд не допитав свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, усне клопотання про допит яких було заявлено позивачем у судовому засіданні 05 грудня 2017 року.
Посилаючись на те, що був відсутній на території України до 2015-2016 років, не отримував трудову книжку при звільненні, а про не проведення виборів головного енергетика Одеського припортового заводу дізнався лише з постанови слідчого від 24 червня 2016 року, заявник вважав, що пропустив строк звернення до суду з цим позовом з поважних причин, а тому цей строк підлягає поновленню.
Учасниками справи відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що позивач ОСОБА_1, який на час розгляду справи є громадянином Федеративної Республіки Німеччини, із 25 квітня 1977 року працював на різних посадах в Одеському припортовому заводі Міністерства хімічної промисловості СРСР. 24 жовтня 1988 року його було звільнено з посади головного енергетика ОПЗ згідно пункту 1 частини першої статті40 КЗпП УРСР, за скороченням штату працівників.
Судами встановлено, що 25 жовтня 1988 року ОСОБА_1 отримав на Одеському припортовому заводі свою трудову книжку, що підтверджено його підписом в книзі № 1 обліку руху трудових книжок та вкладишів до них
№ 1-№696.
Висновком дослідження № 8-4/3 від 10 квітня 2017 року, проведеного судовим експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, встановлено, що "Підпис від імені колишнього працівника ПАТ "Одеський припортовий завод" ОСОБА_1 в книзі № 1 обліку руху трудових книжок та вкладишів до них № 1-№696, під записом № 226 у графі "Расписка рабочего или служащего в получении трудовой книжки", виконаний ОСОБА_1 .
У відповіді прокуратури СРСР №7/2132-88 від 20 червня 1989 року на скаргу ОСОБА_1 зазначено, що його скарга на звільнення з роботи розглянута. На конференції трудового колективу більшістю голосів праця головного енергетика, посаду якого обіймав ОСОБА_1 визнана незадовільною. Організація та проведення виборів головного енергетика не протирічить Закону СРСР "Про державне підприємство (об`єднання)", так як він за своїм посадовим положенням є начальником управління - керівником структурного підрозділу. Приймати участь у виборах ОСОБА_1 відмовився. Порушень закону при звільненні ОСОБА_1 не допущено.
Аналогічну відповідь про відсутність порушень закону при звільненні надано ОСОБА_1 прокуратурою міста Одеси 08 липня 1988 року за № 1359ж88.
Згідно постанови слідчого СВ Южненського ВП Комінтернівського ВП ГУНП в Одеській області від 24 червня 2016 року про закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 172 КК України, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві ОПЗ Міністерства хімічної промисловості СРСР в період з 25 квітня 1977 року по 28 жовтня 1988 року. На посаді начальника електромонтажного цеху, в.о. головного енергетика, в.о. заступника директора по комерційним питанням, інженера відділу комплектації обладнання, головним енергетиком.
У 1988 році ОСОБА_1 звільнений із займаної посади головного енергетика ОПЗ за пунктом 1 статті 40 КЗпП України "скорочення чисельності або штату". Однак, скорочення штатів не відбулося, оскільки у 1988 році згідно Закону СРСР "Про державне підприємство (об`єднання)" від 30 червня
1987 року (втратив силу згідно Закону СРСР від 07 березня 1991 року
№ 2015-1), Рекомендацій про порядок обрання рад трудових колективів, проведення виборів та конкурсів на заміщення посад спеціалістів державних підприємств (об`єднань), затверджених Постановою Держкомпраці СРСР, Секретаріату Всерадянської центральної ради професійних спілок
від 08 лютого 1988 року № 68а/4-18а, на конференції трудового колективу ОПЗ головним інженером обраний ОСОБА_6 .
Судами встановлено що у своїй книзі "Зона недоверия", яка видана
у 2011 році в м. Одеса ОСОБА_1 зазначає: "… По "Закону", где выборы главных специалистов не были предусмотрены, не было соответственно, и статьи в КЗОТе, по которой можно было меня уволить. Уволили по сокращению штатов, хотя никакого сокращения главного энергетика на заводе не было".
Між Одеським припортовим заводом та фірмами "Українсько-Німецьке СП Фенстер-Одеса", "CONSILIA" GmbH, "ELEKTRON" GmbH, засновником яких був ОСОБА_1 тривалий час існували договірні відносини, що підтверджується відповідними листами, копіями контракту, договорів на протязі 1998 року та 2012-2013 роках, а також рішенням арбітражного суду м. Одеса від 01 жовтня 1998 року за позовом фірми "Консілія" до Одеського припортового заводу про стягнення 81 549,8 німецьких марок, в якому зазначено, що від позивача в судовому засіданні особисто був присутній ОСОБА_1, що судами розцінено, як підтвердження обізнаності позивача в справах ПАТ "Одеський припортовий завод" та його тимчасових перебувань на ПАТ "ОПЗ" та взагалі в Україні протягом 1997-1998 років та у 2012-2013 роках.
Із оригіналу особового рахунку ОСОБА_1 за табельним номером № НОМЕР_1 з Одеського припортового заводу за
1987-1989 роки, судами встановлено, що на титульній сторінці наявний напис "пр.219 к. от 24.10.88 уволить с 24.10.88 г. с выплатой выход. пособия", та згідно розрахункових листів ОСОБА_1 останньому протягом жовтня - грудня 1988 року виплачені всі належні грошові кошти, борг за підприємством відсутній, в тому числі у жовтні 1988 року за кодом 076 (виплата вихідної допомоги) сплачено 263,30 рублі.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 був звільнений з роботи не у період тимчасової непрацездатності.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу чинній на час подачі касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.