ПОСТАНОВА
Іменем України
27 травня 2020 року
м. Київ
справа №560/4304/18
адміністративне провадження №К/9901/35742/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2019 (суддя-доповідач - Франковська К.С., судді - Кузьменко Л.В., Шидловський В.Б.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність ГУ ДФС щодо повернення йому безпідставно сплаченого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) у сумі 16ʼ 338,00 грн на рахунок № НОМЕР_1 ДПІ у м. Хмельницькому; зобов`язати ГУ ДФС повернути ОСОБА_1 помилково сплачені кошти згідно з квитанцією від 25.10.2018; визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС від 29.10.2018 №0036675806/3513 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на те, що з 1 січня 2017 року по жовтень 2018 року не займався адвокатською діяльністю та не отримував від цієї діяльності доходи. У цей період працював на посаді завідувача кафедри трудового, земельною та господарського права Хмельницького університету управління та права, де отримував заробітну плату, на суму якої роботодавець нараховував та сплачував єдиний внесок, тому рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за вказаний період часу є протиправним та підлягає скасуванню. Позивач вказував, що 25.10.2018 помилково сплатив єдиний внесок у розмірі 16ʼ 338,00 грн за січень 2017 року - вересень 2018 року згідно з квитанцією від 25.10.2018 №1393-5991-9241-5093, у зв`язку з чим просив зобов`язати відповідача повернути йому з огляду на відмову відповідача в задоволенні його заяви від 29.11.2018 про повернення цих коштів.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 14.02.2019 позов задовольнив: визнав протиправною відмову ГУ ДФС у Хмельницькій області від 11.12.2018 № 32880/10/22-01-58-06 щодо неповернення ОСОБА_1 сплачених коштів у сумі 16338,00 грн на рахунок № НОМЕР_1 ДПІ у м. Хмельницькому з єдиного внеску за 2017 - 2018 роки; зобов`язав ГУ ДФС у Хмельницькій області повернути ОСОБА_1 помилково сплачені кошти згідно з квитанцією від 25.10.2018 у сумі 16ʼ 338,00 грн на рахунок № НОМЕР_1 ДПІ у м. Хмельницькому з єдиного внеску за 2017 - 2018 роки; визнав протиправним і скасував рішення ГУ ДФС від 29.10.2018 № 0036675806/3513 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Висновок суду першої інстанції вмотивований тим, що роботодавець (Хмельницький університет управління та права) щомісячно сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за найманого працівника ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 30.09.2018, що підтверджується довідкою Хмельницького університету управління та права від 26.11.2018 №150, доходів від адвокатської діяльності у 2017-2018 позивач не отримував, відтак позивач у цей період не був самостійним платником єдиного внеску відповідно пункту 5 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон № 2464-VI). Сплачені позивачем 16ʼ 338,00 грн як недоїмка з єдиного внеску за січень 2017 року - вересень 2018 року є надмірно (помилково) сплаченими, підлягають поверненню, відповідач неправомірно відмовив у задоволенні заяви позивача з відповідною вимогою.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 08.05.2019 рішення суду першої інстанції скасував, в позові відмовив.
Висновок апеляційного суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог вмотивований тим, що у відповідності з інформацією з Єдиного реєстру адвокатів України позивач впродовж січня 2017 року - вересня 2018 року не зупиняв зайняття адвокатською діяльністю. У зв`язку з цим він не був позбавлений визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, а відтак не був звільнений від обов`язку сплачувати єдиний внесок як самозайнята особа.
Позивач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2019, у якій, посилаючись на порушення цим судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2019 та залишити в силі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.02.2019.
Доводи позивача в касаційній скарзі обґрунтовані посиланням на те, що впродовж 2017 - 2018 років він не займався адвокатською діяльністю та не отримував доходів від цієї діяльності, що підтверджується податковою декларацією про майновий стан за 2017 рік, а тому не є самосійним платником єдиного внеску у розумінні пункту 5 частини першої статті 4 Закону України №2464-VI. Позивач зазначає, що оскаржувана постанова ухвалена без врахування правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 27.11.2019 у адміністративній справі №160/3114/19, правовідносини в якій подібні з правовідносинами, стосовно прав і обов`язків сторін в яких виник спір у цій справі.
Відповідач не реалізував процесуальне право подати відзив на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, обґрунтування заперечень відповідача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
У судовому процесі встановлено, що 02.09.2002 позивач отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №276 від 02.09.2002 та став на облік в територіальному органі Державної податкової служби України як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність.
З 01.01.2017 по жовтень 2018 року позивач перебував у трудових відносинах з Хмельницьким університетом управління та права (позивач працював посаді завідувача кафедри трудового, земельною та господарського права), що підтверджується випискою з трудової книжки позивача серії НОМЕР_2, а також довідкою Хмельницького університету управління та права від 26.11.2018 №150.
Маючи намір відновити адвокатську діяльність, позивач звернувся до контролюючого органу для оформлення книги обліку доходів та витрат, отримавши одночасно повідомлення про недоїмку з єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців у розмірі 16338,00 грн за січень 2017 року - вересень 2018 року.
25.10.2018 ОСОБА_1 сплатив 16ʼ 338,00 грн як єдиний внесок для фізичних осіб -підприємців на рахунок № НОМЕР_1 ДПІ у м. Хмельницькому, що підтверджується квитанцією від 25.10.2018 (а.с. 16).
29.11.2018 позивач звернувся до ГУ ДФС із заявою про повернення цієї суми грошових коштів як безпідставно сплачених, оскільки у вказаний період часу не займався адвокатською діяльністю, а єдиний внесок за нього сплачував роботодавець.
Листом №32880/10/22-01-58-06 від 11.12.2018 ГУ ДФС відмовило позивачу в поверненні коштів, вказавши, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема адвокати, зобов`язані сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу від такої діяльності.
29.10.2018 ГУ ДФС прийнято рішення №0036675806/3513 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким позивача зобов`язано сплатити 3163,92 грн штрафу та 2206,80 грн пені за період з 20.04.2018 по 25.10.2018.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК) в частині компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Законом №2464-VI.
Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.