ПОСТАНОВА
Іменем України
27 травня 2020 року
Київ
справа №826/11627/16
адміністративне провадження №К/9901/1054/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №826/11627/16
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області
про стягнення заробітної плати,
за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2017 року (прийняту у складі: головуючого судді Мазур А.С.)
і ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року (прийняту у складі: головуючого судді Шидловського В.Б., суддів Бучик А.Ю., Шевчук С.М.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у липні 2016 року звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням доповнень і уточнень позовних вимог, просив:
- зобов`язати відповідача нарахувати позивачу середній заробіток за період з 3 лютого 2009 року до 29 жовтня 2010 року у розмірі: 72131,70 грн і перерахувати до відповідного територіального управління Пенсійного фонду України обов`язкові страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із заробітної плати позивача за кожен місяць вказаного періоду;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за період з 3 лютого 2009 року до 29 жовтня 2010 року у розмірі: 72131,70 грн;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 30 жовтня 2010 року до 29 вересня 2016 року у розмірі: 246242,70 грн;
- зобов`язати відповідача подати до Окружного адміністративного суду міста Києва звіт про виконання судового рішення у строк протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання копії судового рішення у цій справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що станом на час звернення з цим позовом до суду відповідач не виплатив йому заробітну плату за фактично відпрацьований час на посаді судді Кам`янобрідського районного суду міста Луганська в період з 21 вересня 2010 року до 29 жовтня 2010 року, а також середній заробіток за час його перебування у вимушеному прогулі з 3 лютого 2009 року до 21 вересня 2010 року, і не перерахував до органу Пенсійного фонду страхові внески, чим порушив право позивача на оплату праці, що мало наслідком не включення до страхового стажу позивача періоду невиплати заробітної плати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року, позов задоволено частково.
Зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити позивачу заробітну плату за період з 21 вересня 2010 року до 29 жовтня 2010 року.
Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за період вимушеного прогулу з 3 лютого 2009 року до 21 вересня 2010 року у розмірі: 67488,74 грн і зобов`язано перерахувати до відповідного територіального управління Пенсійного фонду України внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із заробітної плати позивача за кожен місяць за період з 3 лютого 2009 року до 21 вересня 2010 року.
Звернуто постанову суду до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.
В іншій частині позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що оскільки позивач був поновлений на роботі відповідно до наказу голови Кам`янобрідського районного суду міста Луганська від 21 вересня 2010 року №84/1, приступив до роботи і виконував функціональні обов`язки, то у відповідача не було підстав для невиплати йому заробітної плати за період з 21 вересня 2010 року до 29 жовтня 2010 року.
29 жовтня 2010 року наказом голови Кам`янобрідського районного суду міста Луганська від 29 жовтня 2010 року №97/1 позивача було відраховано зі штату цього суду у зв`язку з обранням на посаду судді Київського апеляційного адміністративного суду. Проте заробітну плату, як стверджує позивач, за період роботи з 21 вересня 2010 року до 29 жовтня 2010 року останньому не виплачено. Доказів зворотного відповідач суду не надав.
Також, як встановили суди, у період з 3 лютого 2009 року до 21 вересня 2010 року позивач перебував у вимушеному прогулі. Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2010 року у справі №2а-8900/10/2670 позивач був поновлений на роботі на посаді судді Кам`янобрідського районного суду міста Луганська з 3 лютого 2009 року. При ухваленні судового рішення про поновлення позивача на посаді питання про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу не вирішувалося судом. Відповідач, зі свого боку, не надав суду доказів проведення з позивачем розрахунків по заробітній платі за період з 3 лютого 2009 року до 21 вересня 2010 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області (надалі також - "ТУ ДСА України в Луганській області") просить скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалу суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові повністю.
На думку скаржника, оскаржувані судові рішення є незаконними, необґрунтованими і безпідставними, оскільки суди неповно з`ясували всі обставини, які мають значення для справи, і, як наслідок, ухвалили судові рішення з невірним застосуванням норм матеріального права і з порушенням норм процесуального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що він виконав усі розрахунки по заробітній платі за 2009 - 2010 роки. За результатами щорічних звітів і планових державних перевірок, враховуючи казначейську форму обслуговування, у ТУ ДСА України в Луганській області немає заборгованості по заробітній платі за ці періоди.
До того ж, у зв`язку з проведенням АТО з 2014 року ТУ ДСА України в Луганській області було змушено переїхати і перереєструватися за новою адресою: АДРЕСА_1 і вся документація на паперових і електронних носіях за попередньою адресою ( АДРЕСА_2 ) залишилися на непідконтрольній Україні території. У скаржника відсутні бухгалтерська звітність, кадрова документація, накази голів судів за 2009 - 2010 роки.
Скаржник звертає увагу на те, що позивач з 2010 до 2016 року жодного разу не звертався до ТУ ДСА України в Луганській області з питанням заборгованості по заробітній платі за 2009 - 2010 роки. На думку скаржника, суди недостатньо дослідили питання, чи були проведені насправді всі розрахунки з позивачем по заробітній платі.
Позивач не надав суду свого відзиву на касаційну скаргу.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що Указом Президента України від 9 січня 2003 року №13/2003 "Про призначення суддів" ОСОБА_1 у межах п`ятирічного строку було призначено на посаду судді Кам`янобрідського районного суду міста Луганська.
З огляду на закінчення п`ятирічного строку повноважень позивача як судді, він звернувся до Верховної Ради України із заявою про обрання на посаду судді безстроково.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 4 квітня 2008 року №242/75-б позивачу було відмовлено у наданні рекомендації щодо обрання суддею Кам`янобрідського районного суду міста Луганська безстроково.
Не погоджуючись з указаним рішенням позивач оскаржив його до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з проханням скасувати його і дати дозвіл на складення додаткового іспиту. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 26 грудня 2008 року №967/17-св скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду.
25 грудня 2008 року Вища рада юстиції направила на адресу Секретаріату Президента України подання про звільнення позивача з посади судді Кам`янобрідського районного суду міста Луганська за пунктом 1 частини п`ятої статті 126 Конституції України (у зв`язку із закінченням строку, на який призначено суддю).
Указом Президента України від 23 січня 2009 року №32/2009 "Про звільнення суддів" позивача звільнено з посади судді Кам`янобрідського районного суду міста Луганська у зв`язку із закінченням строку, на який його призначено (пункт 1 частина п`ята статті 126 Конституції України).
Згідно з наказом ТУ ДСА України у Луганській області №25/к від 3 лютого 2009 року на виконання Указу Президента України від 23 січня 2009 року №32/2009 "Про звільнення суддів" позивача було звільнено з посади судді Кам`янобрідського районного суду міста Луганська.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2010 року у справі №2а-2025/09/2670 за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправним і скасування Указу Президента України №32/2009 "Про звільнення суддів" позов задоволено, визнано протиправним і скасовано вказаний Указ Президента України в частині звільнення судді Кам`янобрідського районного суду міста Луганська ОСОБА_1 . Судове рішення у справі №2а-2025/09/2670 набрало законної сили 1 червня 2010 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2010 року у справі №2а-8900/10/2670, яка набрала законної сили 6 травня 2011 року, визнано протиправним і скасовано наказ ТУ ДСА України у Луганській області №25/к від 3 лютого 2009 року про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кам`янобрідського районного суду міста Луганська, поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді судді цього суду з 3 лютого 2009 року.
На виконання вказаного судового рішення наказом голови Кам`янобрідського районного суду міста Луганська від 21 вересня 2010 року №84/1 позивача поновлено на посаді судді цього суду.
21 вересня 2010 року ОСОБА_1 приступив до роботи і працював на вказаній посаді до 29 жовтня 2010 року.
Згідно з наказом голови Кам`янобрідського районного суду міста Луганська від 29 жовтня 2010 року №97/1 позивача відраховано зі штату Кам`янобрідського районного суду міста Луганська у зв`язку з обранням на посаду судді Київського апеляційного адміністративного суду відповідно до постанови Верховної ради України "Про обрання суддів" від 21 жовтня 2010 року №2637.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (на час виникнення спірних правовідносин)
За статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з частинами першою, другою статті 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: (1) вислугу років; (2) перебування на адміністративній посаді в суді; (3) науковий ступінь; (4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України (надалі також - "КЗпП України") власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.