ПОСТАНОВА
Іменем України
27 травня 2020 року
Київ
справа №813/2793/18
провадження №К/9901/778/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №813/2793/18
за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" про визнання дій неправомірними, зобов`язання до вчинення дій, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" на рішення Львівського окружного адміністративного суду, ухвалене 06 вересня 2018 року у складі головуючого судді - Крутько О.В., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду, прийняту 03 грудня 2018 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Сапіги В.П., суддів: Довгої О.І., Матковської З.М.
І. Суть спору
1. У липні 2018 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" (надалі також ЛКП "Львівелектротранс", відповідач), якому просив:
1.1. визнати неправомірними дії ЛКП "Львівелектротранс" щодо неналежного розгляду запиту ОСОБА_1 від 15 січня 2018 року;
1.2. розглянути запит ОСОБА_1 від 15 січня 2018 року та надати запитувану інформацію.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що звернувся до Львівської міської ради через Центр надання адміністративних послуг із інформаційним запитом на отримання публічної інформації, зокрема просив надати: штатний розпис працівників ЛКП "Львівелектротранс"; актуальну інформацію про отримані підприємствами ЛКП "Львівелектротранс" в оренду нерухомість та транспортні засоби (місячна вартість оренди, інформація про орендодавця та дата укладання відповідних угод); актуальну інформацію про здані в оренду підприємствами ЛКП "Львівелектротранс" транспортні засоби та об`єкти нерухомості (місячна вартість оренди, інформація про орендодавця та дата укладання відповідних угод).
2.1. Вказаний запит було передано до ЛКП "Львівелектротранс" для надання відповіді.
2.2. Листом від 12 лютого 2018 року відповідач відмовив позивачу у наданні інформації, з посиланням на те, що запитувана інформація не відповідає критеріям публічності, а сам запит вимогам законодавства.
3. Львівське комунальне підприємство "Львівелектротранс" позов не визнало. У запереченні на позов відповідач стверджував, що надаючи відповідь на запитувану інформацію ЛКП "Львівелектротранс" не могло жодним чином порушити права, свободи або законні інтереси позивача, оскільки запитувачем інформації є юридична особа ГО "Наші гроші", а не ОСОБА_1
3.1. Крім того, вважає, що запитувана позивачем інформація не є публічною в розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації", а тому відсутні будь-які порушення прав заявника на доступ до публічної інформації.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. 15 січня 2017 року позивач звернувся до Львівської міської ради через Центр надання адміністративних послуг із запитом на отримання публічної інформації, а саме просив надати:
- штатний розпис працівників ЛКП "Львівелектротранс";
- актуальну інформацію про отримані підприємствами ЛКП "Львівелектротранс" в оренду нерухомість та транспортні засоби (місячна вартість оренди, інформація про орендодавця та дата укладання відповідних угод);
- актуальну інформацію про здані в оренду підприємствами ЛКП "Львівелектротранс" транспортні засоби та об`єкти нерухомості (місячна вартість оренди, інформація про орендодавця та дата укладання відповідних угод).
5. Вказаний запит передано до Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" та зареєстрований відповідачем 07 лютого 2018 року за №227.
6. 12 лютого 2018 року листом за №07/232 відповідач відмовив позивачу у наданні інформації.
6.1. В обґрунтування відмови зазначив, що комунальне підприємство в розумінні статі 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" є розпорядником публічної інформації лише стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів. Щодо решти інформації, якою вони володіють, ці юридичні особи, не є розпорядниками публічної інформації.
6.2. Вважаючи, що відповідач не виконав установленого законом обов`язку надати запитувану інформацію, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
7. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 6 вересня 2018 року, яку залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2018 року, позов задовольнив:
7.1. Визнав неправомірними дії Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" щодо неналежного розгляду запиту ОСОБА_1 від 15 січня 2018 року.
7.2. Зобов`язав Львівське комунальне підприємство "Львівелектротранс" повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 15 січня 2018 року та надати запитувану інформацію.
8. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив із того, що комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна, та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).
8.1. За таких обставин ЛКП "Львівелектротранс" є розпорядником інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, а відповідно до пункту 5 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" не може бути обмежено доступ до вказаної інформації.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
9. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
10. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі ЛКП "Львівелектротранс" зазначає, що запитувана позивачем інформація не є публічною в розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації", а тому відсутні будь-які порушення прав заявника на доступ до публічної інформації.
10.1. Окрім цього скаржник зазначає, що надаючи відповідь на запитувану інформацію ЛКП "Львівелектротранс" не могло жодним чином порушити права, свободи або законні інтереси позивача, оскільки запитувачем інформації є юридична особа ГО "Наші гроші", а не ОСОБА_1
11. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити рішення про відмову в позові.
12. Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи в суді касаційної інстанції.
V. Оцінка Верховного Суду
13. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
14. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
15. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
16. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
17. За правилом частин першої-третьої статті 341 КАС України в зазначеній редакції суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
17.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
17.2. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
18. Надаючи оцінку встановленим судами фактичним обставинам справи, суд касаційної інстанції керується таким.
19. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
21. Європейський суд з прав людини щодо статті 10 Конвенції зазначає, що ця стаття гарантує право громадськості бути "належним чином поінформованою" (справа Times v. United Kingdom (№ 1), 26 квітня 1979 року, § 66). У рішеннях із ряду інших справ (Thorgeir Thorgeirson v. Iceland, 25 червня 1992 року, § 63; v. Denmark, 23 вересня 1994 року, § 31; Media Group v. Ukraine, 29 березня 2005 року, § 38 та ін.) Європейський суд з прав людини зазначив, що громадськість має право отримувати інформацію та ідеї, що становлять суспільний інтерес.
22. За приписами частини першої статті 1 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (надалі - Закон № 2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб?єктами владних повноважень своїх обов?язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
23. Згідно з частинами першою, другою статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
24. Статтею 5 Закону України від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII "Про інформацію" (надалі - Закон № 2657-XII) встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
27. Згідно статті 9 Закону України "Про інформацію", всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.