ПОСТАНОВА
Іменем України
27 травня 2020 року
Київ
справа №813/1715/16
адміністративне провадження №К/9901/11672/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Смоковича М.І., Уханенка С.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 813/1715/16
за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року, прийняте в складі головуючого судді Кухар Н.А.,
та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого Глушка І.В., суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - відповідач, ГТУЮ у Львівській області) в якому просила:
1.1 визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 29 квітня 2016 року №1001/К "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновити її на посаді завідувача сектору організаційного забезпечення Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області з 05 травня 2016 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. В обґрунтування позовних вимог посилається на те що, наказом ГТУЮ у Львівській області від 29 квітня 2016 року №1001/К "Про звільнення ОСОБА_1 " її звільнено з роботи, проте роботодавцем не було вжито всіх необхідних заходів щодо дотримання вимог законодавства, передбачених при звільненні за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). За правилом встановленим частиною першою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. В даному випадку позивача не було попереджено про звільнення та не запропоновано іншої рівнозначної посади.
3. Відповідач подав заперечення на позов в якому зазначив, що пунктом 1 Постанови від 11 лютого 2016 року № 99 "Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги" вказано ліквідувати, як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком. В обсяг даного переліку входить зокрема і Самбірське міськрайонне управління юстиції Львівської області. Посилається на пункт 1 статті 40 КЗпП України, у випадку ліквідації підприємства, установи, організації трудовий договір з працівником може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Зазначає, що оскільки Самбірське міськрайонне управління юстиції Львівської області ліквідоване позивачку немає куди поновити. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Згідно з наказом від 16 січня 2014 року № 97/К ОСОБА_1 призначено з 17 січня 2014 року на посаду начальника відділу організаційного забезпечення Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області, як таку, що успішно пройшла стажування.
5. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 року №99 "Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги" в структуру Головного територіального управління юстиції у Львівській області було включено Самбірський міськрайонний відділ державної виконавчої служби, чисельність працівників становить 10 одиниць, та Самбірський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану, чисельність працівників становить 3 одиниці, а саме Самбірське міськрайонне управління юстиції у Львівській області ліквідовано.
6. 04 березня 2016 року ОСОБА_1 відповідно до статті 49-2 КЗпП України отримала попередження про звільнення із посади начальника відділу організаційного забезпечення у зв`язку із ліквідацією Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області.
7. З 10 березня 2016 року ОСОБА_1 призначена на посаду завідувача сектору організаційного забезпечення Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області наказом ГТУЮ у Львівській області від 10 березня 2016 року № 476/К "Про призначення ОСОБА_1 ".
8. 28 квітня 2016 року позивач подала до ГТУЮ у Львівській області заяву з проханням перевести її на посаду державного виконавця.
9. Наказом ГТУЮ у Львівській області від 29 квітня 2016 року №1001/К "Про звільнення ОСОБА_1 " ОСОБА_1, завідувача сектору організаційного забезпечення Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області, звільнено 04 травня 2016 року із займаної посади відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.
10. Підставою для прийняття Наказу від 29 квітня 2016 року № 1001/К "Про звільнення ОСОБА_1 ", став Штатний розпис районних, міських, міськрайонних управлінь юстиції у Львівській області станом на 10 березня 2016 року, згідно якого ліквідовано Самбірське міськрайонне управління юстиції Львівської області.
11. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій також встановлено, що ОСОБА_1 не було запропоновано іншої вакантної посади при її звільненні, хоча згідно оголошення від 25 березня 2016 про проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців у Самбірському міськрайонному відділі державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області наявна вакантна посада державного виконавця.
12. Крім того, ОСОБА_1 у попередженні про вивільнені від 04 березня 2016 року вимагала надати їй перелік вакантних посад, які є наявні та погоджувалась на переведення, переміщення у межах Львівської області, відповідачем не вчинено таких дій.
13. Станом на час звільнення позивача із займаної посади на її утриманні є двоє малолітніх дітей - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їхнього ухвалення
14. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року позов задоволено частково:
14.1. Визнано протиправним та скасовано наказ ГТУЮ у Львівській області від 29 квітня 2016 року №1001/К "Про звільнення ОСОБА_1 ".
14.2. Зобов`язано ГТУЮ у Львівській області запропонувати ОСОБА_1 вакантні посади в структурі ГТУЮ у Львівській області.
14.3. Стягнуто з ГТУЮ у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 7 374, 64 грн з врахуванням податків, зборів та обов"язкових платежів. В решті позовних вимог відмовлено.
14.4. Постанову в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 2 831, 35 грн з врахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів звернено до негайного виконання.
15. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнивши позивача на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, відповідач не вжив жодних заходів з метою працевлаштування позивача, що свідчить про порушення встановленого порядку її звільнення, а тому наказ ГТУЮ у Львівській області від 29 квітня 2016 року №1001/К "Про звільнення ОСОБА_1 " є протиправним та підлягає скасуванню.
15.1. Також суд першої інстанцій дійшов висновку, що оскільки Самбірське міськрайонне управління юстиції Львівської області ліквідоване, про що внесено відомості до реєстру поновити позивача на раніше займаній посаді є неможливим, на підставі статті 11 Кодексу адміністратвиного судочинства України, суд вважає за необхідне ГТУЮ у Львівській області запропонувати позивачу вакантні посади в структурі ГТУЮ у Львівській області.
16. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року у справі № 813/1715/16 в частині зобов`язання ГТУЮ у Львівській області запропонувати ОСОБА_1 вакантні посади в структурі ГТУЮ у Львівській області скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою позов задоволено:
16.1. Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору організаційного забезпечення Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області з 05 травня 2016 року. В решті постанову залишено без змін.
17. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи в цій частині позов суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зобов`язання відповідача запропонувати ОСОБА_1 вакантні посади в структурі Головного територіального управління юстиції у Львівській області є втручанням в дискреційне повноваження відповідача, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
ІV Касаційне оскарження
18. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник відповідача подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, яку зареєстровано у суді 21 листопада 2016 року.
19. У касаційній скарзі представник відповідача зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції постановлено рішення із неправильним застосуванням норми матеріального права. Так представник відповідача наголошує на тому, що звільнення позивача відбулося у передбачений нормами КЗпП України спосіб із дотриманням вимог статті 19 Конституції України, статтей 40, 42 та 49-2 КЗпП України. Крім того, зауважує, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки факту повної та фактичної ліквідації Самбірського міськрайонного управління юстиції у Львівській області.
19.1. За таких обставин заявник касаційної скарги просить скасувати постанови судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
20. 14 грудня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України у складі судді Черпака Ю. К . відкрито касаційне провадження та витребувано із Львівського окружного адміністративного суду справу № 813/1715/16.
21. 29 грудня 2016 року справа № 813/1715/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
22. Також до Вищого адміністративного суду України 16 січня 2017 року надійшло заперечення позивача на касаційну скаргу. В якому позивач спростовуючи доводи касаційної скарги позивача просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанції без змін.
23. 24 січня 2018 року на виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (набрав чинності 15 грудня 2017 року) касаційну скаргу передано до Верховного Суду.
24. 30 січня 2018 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю: Бевзенка В.М., суддів: Шарапу В.М., Данилевич Н.А.
25. 23 квітня 2020 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року № 644/0/78-20 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
26. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н.В., суддів -Смоковича М.І., Уханенка С.А.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
27. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.
29. Статтею 51 КЗпП України встановлено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
30. Згідно з частиною четвертою статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).
31. Пунктом першим частини першої статті 40 КЗпП України установлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.