ПОСТАНОВА
Іменем України
27 травня 2020 року
Київ
справа №813/2339/17
адміністративне провадження №К/9901/54720/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 у складі судді Кухар Н.А. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 у складі колегії суддів: Святецького В.В. (головуючий), Гудима Л.Я., Ільчишин Н.В. у справі №813/2339/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування припису та постанов,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (надалі - ГУ Держпраці у Львівській області), в якій просив:
1.1. визнати протиправними дії по проведенню 04.05.2017 позапланової перевірки додержання вимог законодавства про працю та скасувати припис №13-09-129/1252-1012 від 04.05.2017;
1.2. визнати протиправними та скасувати постанови від 25.05.2017 №130011291252-0431 та №130011291252-0432.
2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 позовні вимоги задоволено частково:
2.1. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 25.05.2017 №13011291252-0432.
2.2. У решті позовних вимог відмовлено.
2.3. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держпраці у Львівській області в користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 6600 грн.
3. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 в частині скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 25.05.2017 №13011291252-0432 та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держпраці у Львівській області в користь ОСОБА_1 судових витрат в сумі 6600 грн. - скасовано.
3.1. Прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову в частині скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 25.05.2017 №13011291252-0432 .
3.2. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
4. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні обставини:
4.1. Листом від 24.04.2017 №4744/4/4.2-ДП-17 Департаментом з праці Державної служби України з питань праці було надано ГУ Держпраці у Львівській області згоду на проведення позапланової перевірки ОСОБА_1
4.2. Наказом ГУ Держпраці у Львівській області від 03.05.2017 №0955-П вирішено здійснити позапланову перевірку на предмет додержання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування ФОП ОСОБА_1 у період з 04.05.2017 по 05.05.2017.
4.3. 04.05.2017 працівниками ГУ Держпраці у Львівській області проведено відповідну перевірку, за результатами якої складено акт перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 04.05.2017 №13091291252.
4.4. З метою усунення виявлених під час перевірки порушень, головним державним інспектором ГУ Держпраці у Львівській області Пришлою А.С. видано припис від 04.05.2017 №13-09-129/1252-1012, яким ФОП ОСОБА_1 зобов`язано: забезпечити дотримання вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України), частини 2 статті 30 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР (надалі - Закон №108/95-ВР), частини 6 статті 96 КЗпП України та частини 3 статті 6 Закону №108/95-ВР, частини 6 статті 108 КЗпП України, частини 6 статті 95 КЗпП України та статті 33 Закону №108/95-ВР.
4.5. Також, 25.05.2017 на підставі вказаного акту перевірки, заступником начальника ГУ Держпраці у Львівській області Стецько А.Я. прийнято:
1) постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №13011291252-0431, якою накладено на ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 3200,00 грн. за порушення вимог:
-частини 3 статті 24 КЗпП України, яке полягало у допущенні до роботи ОСОБА_2 без належного повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. Так, повідомлення про прийняття на роботу сформовано 04.05.2017, працівник допущений до роботи 04.05.2017;
-частини 2 статті 30 Закону №108/95-ВР, яке полягало у незабезпеченні ведення достовірного обліку виконуваної працівниками роботи та відповідно достовірного бухгалтерського обліку витрат та оплати праці, так як в табелях обліку робочого часу за 2016-2017 роки всім працівникам проставлено відмітку 8 годин робочого часу з понеділка по п`ятницю, однак з усних пояснень працівників та письмових пояснень позивача встановлено факт роботи працівників швейного та формувального цеху 7 годин на день впродовж п`яти робочих днів на тиждень, а працівників в`язального цеху - в першу зміну 8 годин (тривалість зміни з 06:00 год. до 14:30 год.) та в другу зміну - 9 годин (тривалість зміни з 14:30 год. до 23:00 год.). З усних пояснень працівників в`язального цеху вони працюють по 12 годин у дві зміни з 08:00 год. до 20:00 год. і з 20:00 год. до 08:00 год.;
-частини 6 статті 96 КЗпП України та частини 3 статті 6 Закону №108/95-ВР, яке полягало в тому, що відповідно до штатного розпису на 2017 при встановленні посадових окладів для працівників позивачем не дотримано міжпосадових співвідношень в оплаті праці, а саме, для працівників, за якими закріплено виконання однакових посадових обов`язків (оператор в`язального обладнання) встановлені різні посадові оклади в розмірі 3200,00 грн. та 3250,00 грн. без врахування розряду чи кваліфікації таких працівників;
2)постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №13011291252-0432, якою накладено на ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 160000,00 грн. за порушення вимог частини 6 статті 95 КЗпП України, статті 33 Закону №108/95-ВР, яке полягало в тому, що позивачем протягом 2015-2016 років не забезпечено проведення нарахування та виплату індексації грошових доходів працівників у зв`язку з підвищенням росту індексу інфляції, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 .
5. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 25.05.2017 №13011291252-0432 виходив з того, що проведення перевірки позивача відбулось за наявності для цього визначених законодавством підстав. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що норми Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (надалі - Закон №877-V) та Закону України "Про тимчасові особливості здійснення державного нагляду (контрою) у сфері господарської діяльності" від 03.11.2016 №1728-VIII (надалі - Закон №1728-VIII), на які посилається позивач, на спірні правовідносини не поширюються. Суд першої інстанцій також вказав, що оспорюваний припис жодним чином не порушує права та інтересів позивача, не створює необґрунтованих або протиправних обов`язків, тому підстави для його скасування відсутні. Що стосується постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 25.05.2017 №13011291252-0432, то суд першої інстанції вважав, що відповідачем ані в акті перевірки, ані при розгляді справи не було вказано в яких саме місяцях протягом 2015-2016 року позивач не нарахував та не виплатив індексацію грошових доходів працівників у зв`язку з підвищенням росту індексу інфляції. Натомість, що стосується порушень, покладених в основу прийняття постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 25.05.2017 №13011291252-0431, то суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені порушення дійсно мали місце і обґрунтовано слугували підставою для притягнення позивача до відповідальності.
6. Суд апеляційної інстанції скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалюючи в цій частині нову постанову про відмову в їх задоволенні підтримав висновки суду першої інстанції щодо наявності у відповідача визначених законодавством підстав для проведення позапланової перевірки позивача. Суд апеляційної інстанції також погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для скасування припису, який не порушує прав та інтересів позивача, не створює необґрунтованих або протиправних обов`язків. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначив, що з акту перевірки та розрахункових відомостей вбачається, що нарахування індексації на заробітну плату працівників і її виплата у 2015-2016 роках позивачем не проводились, що свідчить про порушенням ним частини 6 статті 95 КЗпП України і статті 33 Закону №108/95-ВР та є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 25.05.2017 №13011291252-0432.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
7. Позивачем - ФОП ОСОБА_1, подано касаційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у цих частинах в повному об`ємі.
7.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зокрема, скаржник наполягає на можливості проведення позапланової перевірки суб`єкта господарювання виключно на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи щодо порушення саме її законних прав. Посилається на необхідність застосування до спірних правовідносин норм Закону №877-V, Закону №1728-VIII і стверджує, що наявність колізії правових норм повинна тлумачитись на користь людини. Що стосується оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 25.05.2017 №13011291252-0431, то скаржник зазначає про відсутність в його діях ознак порушення вимог частини 2 статті 30 Закону №108/95-ВР та статті 96 КЗпП України, частини 3 статті 6 Закону №108/95-ВР, оскільки вважає, що облік виконуваної роботи та витрат на оплату праці вівся правильно, на підтвердження чого позивачем під час судового розгляду справи в судах попередніх інстанцій надавались відповідні докази. При цьому, скаржник вказує на те, що з 01.05.2017 ним здійснено розподіл робочого дня на частини та запроваджено роботу в дві зміни, а також на те, що на виробництві існувала договірна система оплати праці, що не було спростовано судами попередніх інстанцій. Стосовно оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 25.05.2017 №13011291252-0432, то на думку скаржника, правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.04.2018 у справі №816/2325/16, на який покликався в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції, є хибним, оскільки мінімальною державною гарантією в оплаті праці, відповідно до вимог частини 6 статті 95 КЗпП України, статті 33 Закону №108/95-ВР, є лише дотримання розміру мінімальної заробітної плати, а індексацій грошових доходів працівників є додатковою гарантією в оплаті праці.
8. Відповідачем - ГУ Держпраці у Львівській області, подано відзив на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судове рішення - без змін.
8.1. На обґрунтування заперечень зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені на основі правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними. Відповідач стверджує, що норми частини 1 статті 6 Закону №877-V не поширюються на спірні правовідносини з огляду на приписи частини 5 статті 2 цього Закону. Також посилається на правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 22.03.2018 у справі №697/2073/17. Що стосується оскаржуваних постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами та припису про усунення порушень, то відповідач наголошує, що виявлені під час перевірки позивача порушення ним законодавства з питань праці фактично мали місце, що знайшло своє підтвердження під час судового розгляду справи судами попередніх інстанцій.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
9. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів суду касаційної інстанції враховує приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що була чинною до 08.02.2020, надалі - КАС України), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
10. За змістом положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11. Відповідно до абзацу 6 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 10.09.2014 №442, було вирішено утворити Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з питань праці та Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки і поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері охорони надр), а також функції з реалізації державної політики у сфері гігієни праці та функції із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників.
12. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України; Положення від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
13. Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
14. У свою чергу, як встановлено статтею 6 Закону №1728-VIII, дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю), в тому числі, Державною службою України з питань праці та її територіальними органами.
15. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо неможливості поширення на спірні правовідносини норм Закону №1728-VIII.
16. Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.