Постанова
іменем України
19 травня 2020 року
м. Київ
справа № 375/1346/19
провадження № 51-674км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
потерпілої ОСОБА_1 ,
прокурора Сингаївської А.О.,
розглянув касаційну скаргу представника цивільного відповідача - Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) Сакалюка Д.В. на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 року у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110250000451від 21 жовтня 2018 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Синява Рокитнянського району Київської області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Таращанського районного суду Київської області від 17 жовтня 2019 року ОСОБА_3 засуджено за частиною 2 статті 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі статті 75 КК ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком на термін 2 роки та на нього покладено обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 частини 1, пунктом 2 частини 2 статті 76 КК.
Ухвалено запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати.
З ОСОБА_3 стягнуто на користь НДЕКЦ МВС України, витрати за проведення експертиз в кримінальному провадженні №12018110250000451 в розмірі 4716, 10 грн.
З МТСБУ стягнуто на користь ОСОБА_1 шкоду заподіяну ушкодженням здоров`я (смертю) її сина ОСОБА_4 внаслідок ДТП у розмірі 200 000 грн.
Згідно з вироком ОСОБА_3 засуджено за злочин, учинений за таких обставин.
20 жовтня 2018 року о 19:30 ОСОБА_3, керуючи технічно справним транспортним засобом "RENAULT DUSTER", д.н.з. НОМЕР_1, що на праві приватної власності належить ОСОБА_3, рухався по автодорозі сполученням смт Рокитне - с. Синява Рокитнянського району Київської області в напрямку с.Синява, зі швидкістю близько 70-80 км/год за транспортним засобом "VOLKSWAGEN Passat", на іноземній реєстрації, під керуванням ОСОБА_6 .
Під час руху водій транспортного засобу "VOLKSWAGEN Passat" ОСОБА_6 почав виконувати маневр обгону транспортного засобу ВАЗ 21011, д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7, що рухався попереду в попутному напрямку зі швидкість близько 70-80 км/год, і, збільшивши швидкість до 90 км/год., виїхав на смугу зустрічного руху.
В той же час, водій транспортного засобу "RENAULT DUSTER", д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3, рухаючись по автодорозі сполученням смт Рокитне - с.Синява Рокитнянського району Київської області в напрямку с. Синява за межами населеного пункту, в порушення вимог Правил дорожнього руху України (далі -ПДР), а саме: вимог п.п.1.3, 1.5, 2.3. (б), 10.1, 12.2, 12.3. ПДР, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, розпочав маневр обгону автомобіля ВАЗ 21011, д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7, що рухався попереду в попутному напрямку.
При цьому, збільшивши швидкість автомобіля до 90 км/год, виїхав на смугу зустрічного руху, і з метою недопущення зіткнення з задньою частиною транспортного засобу "VOLKSWAGEN Passat", під керуванням ОСОБА_6, який рухався попереду та завершував маневр обгону, невірно оцінив ситуацію, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, а вчинив дії щодо об`їзду зліва транспортного засобу "VOLKSWAGEN Passat", не переконавшись, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху.
Здійснюючи об`їзд зліва транспортного засобу "VOLKSWAGEN Passat", який вже завершував маневр обгону, ОСОБА_3 виїхав за межі проїзної частини на ліве відносно напрямку руху свого узбіччя, яке згідно п.1.10 ПДР України не призначене для руху транспортних засобів, де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4, який разом зі своїми друзями ОСОБА_8, ОСОБА_9, та ОСОБА_10, знаходилися на узбіччі. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 отримали тілесні ушкодження легкого ступеню тяжкості.
Після отриманих травм ОСОБА_4 помер.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 року вирок Таращанського районного суду Київської області від 17 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_3 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник цивільного відповідача ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав її необґрунтованості, незаконності та необ`єктивності.
Представник МТСБУ вважає, що саме винна у ДТП особа має відповідати за завдану шкоду. Вказує, що позов до МТСБУ був передчасний, оскільки ОСОБА_3 не застрахував цивільно-правову відповідальність, то після ДТП потерпіла, надавши документи, які б підтверджували право на отримання відшкодування, не звернулася до МТСБУ із заявою про виплату відшкодування. На переконання представника, у зв`язку з цим судами не враховано вимоги закону, які зобов`язують потерпілу звернутися до МТСБУ та надати відповідні документи, що дають змогу з`ясувати обставини випадку та визначити розмір збитку і відшкодування.
Щодо розміру збитку, який просив позивач стягнути, то представник цивільного відповідача вважає, що МТСБУ не має підстав для здійснення виплат позивачу на підстав статі 1200 ЦК, яка стосується лише виплат особам, які були на утриманні померлого. Вважає, що позивачка має право претендувати на відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника від МТСБУ, загальний розмір відшкодування стосовного одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат на день настання страхового випадку.
Вказує, що суди не обґрунтували розмір стягнутої з МТСБУ шкоди. Також представник вважає, що МТСБУ не може бути цивільним відповідачем у кримінальному провадженні.
У запереченнях потерпіла ОСОБА_1 просить касаційну скаргу представника цивільного відповідача залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни. Потерпіла звернула увагу на висновки Великої Палати Верховного суду від 19 червня 2019 року у справі №465/4621/16-к, а також на Постанову Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".
Заслухавши доповідь судді, доводи потерпілої та прокурора, які заперечували проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Мотиви Суду
Відмовляючи представнику цивільного позивача у задоволенні апеляційної скарги, яка є аналогічною до позиції під час судового розгляду та доводів касаційної скарги, та залишаючи незмінним вирок суду в частині вирішення цивільного позову, апеляційний суд обґрунтував свій висновок наступним.
Вважалося, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" під час задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 в частині її вимог до МТСБУ про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я (смертю) її сина ОСОБА_4 внаслідок ДТП,
Згідно статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон 1961-IV), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
В той же час, відповідно до ст. 41 Закону 1961-IV, згідно яких - МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Згідно з положенням частини 1 статті 128 КПК, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахована не була, у зв`язку з цим апеляційний суд дійшов висновку, що саме на МТСБУ покладається обов`язок відшкодувати шкоду за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, а протилежні цьому доводи апеляційної скарги представника Сакалюка Д.В. колегією суддів до уваги не приймалися, як такі, що не ґрунтуються на положеннях статті 128 КПК щодо права потерпілого пред`явити цивільний позов, в т.ч. і до юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого.
При цьому, відповідно до статей 23, 24 Закону 1961-IV, шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.
Відповідно до статті 26-1 Закону 1961-IV, страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.