ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2020 року
м. Київ
справа № 193/905/18
провадження № 51-4980км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Лагнюка М.М., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Браїла І.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040580000210, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Казахстану, жительки м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, неодноразово судимої, востаннє - за вироком Інгулецького районного суду м. Кривого РогуДніпропетровської області від 21 вересня 2018 року за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 213, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК) із застосуванням статей 70, 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 5 місяців,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК,
за касаційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області на вирок Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 31 липня 2019 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2019 року ОСОБА_1 засуджено до покарання:
- за ч. 2 ст. 190 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- за ч. 1 ст. 358 КК - у виді обмеження волі на строк 1 рік;
- на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Інгулецького районного суду м. Кривого РогуДніпропетровської області від 21 вересня 2018 року, та остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 31 липня 2019 року вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона наприкінці 2017 року, точної дати слідством не встановлено, в с. Радушне Криворізького району Дніпропетровської області знайшла теку з чистими бланками договорів про поставку та установку металопластикових конструкцій з круглою печаткою ТОВ "ОКНА ДВЕРИ +". Знайдені документи вона зберігала за місцем проживання з метою подальшого використання у шахрайських цілях для власного збагачення.
Надалі, 20 - 21 січня 2018 року, ОСОБА_1, перебуваючи в селах Софіївка та Вакулове Софіївського району Дніпропетровської області, переслідуючи злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, не будучи працівником ТОВ "ОКНА ДВЕРИ +", використовуючи раніше знайдені чисті бланки договорів про поставку та установку металопластикових конструкцій з круглою печаткою цього підприємства, уклала договори поставки та установки металопластикових конструкцій з громадянами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, отримавши від них завдаток у розмірі відповідно 1460 грн, 900 грн, 1100 грн, 1000 грн, після чого розпорядилась грошовими коштами на власний розсуд, чим завдала шкоди потерпілим на вказану суму.
Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити судові рішення, вказавши, що остаточне покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців визначено ОСОБА_1 саме шляхом часткового складання призначених покарань за вироком Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2019 року та вироком Інгулецького районного суду м. Кривого РогуДніпропетровської області від 21 вересня 2018 року.
На обґрунтування своїх доводів прокурор зазначає, що:
- суд першої інстанції повинен був призначити остаточне покарання за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК, тобто шляхом повного чи часткового складання призначених покарань, натомість застосував принцип часткового приєднання невідбутого покарання за попереднім за часом вироком, який передбачений ст. 71 КК та застосовується виключно у випадку призначення покарання за сукупністю вироків, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність;
- суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не дав належної оцінки доводам, зазначеним в апеляційній скарзі прокурора, не виправив порушення суду першої інстанції, а також недоречно посилався на постанову Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 20 вересня 2018 року (справа № 263/12658/16-к), оскільки позиція, зазначена як в апеляційній, так і в касаційній скарзі, кореспондується з практикою щодо застосування ч. 4 ст. 70 КК України, викладеною в інших постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду (справа № 215/5416/17, провадження № 51-8195км18; справа № 192/515/18, провадження № 51-2525км19; справа № 178/864/18, провадження № 51-2693км19), які мають враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм.
Позиції учасників судового провадження