Постанова
Іменем України
21 травня 2020 року
м. Київ
справа № 760/21174/13-к
провадження № 51-5754км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Мазура М. В., Марчука О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А. Ю.,
прокурора Браїла І. Г.,
захисників Шевчука О. М., Свєтлічного І. В., засудженого ОСОБА_1,
перекладача Азарова А. Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110090005792, за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Грузії, уродженця м. Каспі (Грузія), зареєстрованого у АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК);
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина Грузії, уродженця м. Зугдіді (Грузія), зареєстрованого у АДРЕСА_3, жителя АДРЕСА_5, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 16 червня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК, та призначено кожному покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць 2 дні з конфіскацією майна, яке є їх особистою власністю.
За цим же вироком також засуджено ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 187 КК, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у тому, що вони 2 травня 2013 року о 01:30 на вул. Борщагівській, 122 у м. Києві, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_3 з метою заволодіння майном ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підійшли та оточили останніх. Надалі ОСОБА_3, з метою подолання можливого опору з боку потерпілих, направив пневматичний пістолет марки "KWC" № НОМЕР_1 в бік потерпілих, погрожуючи таким чином застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя і здоров`я останніх, при цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 також подавляли волю потерпілих до опору і наказали ОСОБА_4 та ОСОБА_5 негайно передати їм належне останнім майно. Після цього нападники відкрито заволоділи належними ОСОБА_4 та ОСОБА_5 грошима та майном на загальну суму 3 486 грн та 1 420 грн відповідно. У такий спосіб ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 завдали потерпілим матеріальної шкоди на вказані суми.
Київський апеляційний суд ухвалою від 15 серпня 2019 року залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 69 КК. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор зазначає, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам, викладеним в апеляційній скарзі сторони обвинувачення, про безпідставність застосування до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 положень ст. 69 КК при призначенні засудженим покарання за ч. 2 ст. 187 КК та не навів переконливих мотивів ухваленого рішення. За твердженням скаржника, згаданий суд залишив поза увагою допущені при ухваленні вироку порушення норм матеріального права і, повною мірою не врахувавши тяжкості злочину, обставин його вчинення та його наслідків, необґрунтовано погодився з неправомірним рішенням місцевого суду про призначення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання, нижчого від найнижчої межі, визначеної санкцією ч. 2 ст. 187 КК. Прокурор вважає, що оспорювана ухвала не відповідає ст. 419 КПК.
На вказану скаргу захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат Шевчук О. М. подав заперечення, в яких, посилаючись на необґрунтованість заявлених прокурором вимог, просить залишити його скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу, просив ухвалу апеляційного суду скасувати й призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Шевчук О. М., а також захисник засудженого ОСОБА_2 - адвокат Свєтлічний І. В. заперечили проти задоволення касаційної скарги, вважали оспорюване судове рішення законним та обґрунтованим.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке їх засуджено, та правильність кваліфікації їх дій за ч. 2 ст. 187 КК в касаційній скарзі прокурора не оспорюються, тому Верховний Суд судових рішень у цій частині не переглядає.
При цьому згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Щодо стосується доводів, наведених у скарзі прокурора, про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме безпідставне застосування положень ст. 69 КК та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, то вони, на думку Суду, є необґрунтованими з огляду на таке.
Згідно зі ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Виходячи із законодавчих положень, каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.
Відповідно до ст. 65 КК особі, котра вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. При цьому підлягають урахуванню ступінь тяжкості скоєного злочину, особа винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.
За нормами ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, зокрема, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.