Постанова
Іменем України
13 травня 2020року
м. Київ
справа № 459/1786/16-ц
провадження № 61-14883св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11 січня 2019 року у складі судді Новосада М. Д. та постанову Львівського апеляційного суду від 08 липня 2019 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обгрунтування позову посилалося на те, що відповідно до укладеного договору від 27 січня 2011 року відповідач отримав кредит у розмірі 2 700,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою 36,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. При цьому сторони передбачили право банку у будь-який момент змінити (збільшити або зменшити) кредитний ліміт. Умов укладеного договору відповідач належним чином не виконав, у зв`язку із чим утворилася заборгованість, яка станом на 30 квітня 2016 року становить: 26 976,02 грн, яка складається з: 2 737,75 грн - за кредитом; 19 327,51 грн - по процентам за користування кредитом; 3 150,00 грн - пеня та комісія; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 1 260,76 грн - штраф (процентна складова).
Таким чином, банк просив позов задовольнити та стягнути з відповідача суму заборгованості та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 11 січня 2019 року позов задоволено частково; стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 27 січня 2011 року у сумі 23 825,26 грн, яка складається з наступного: 2 737,75 грн - заборгованість за кредитом; 19 327,51 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 1 260,76 грн - штраф (процентна складова); вирішено питання про розподіл судових витрат; у решті вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем доведено факт укладення між сторонами договору про надання кредитного ліміту на платіжну картку, користування відповідачем кредитними коштами, розмір заборгованості відповідає умовам договору та позов подано до суду в межах позовної давності; відмовляючи в частині стягнення пені, суд першої інстанції виходив з того, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором не відповідає вимогам закону; оскільки позивач не надав розрахунку пені та наданий розрахунок заборгованості містить загальну суму комісії та пені, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені слід відмовити, стягнувши штраф передбачений Умовами; відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення комісії, суд виходив з того, що банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 08 липня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, залишено без задоволення; рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11 січня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли безпідставних висновків про задоволення позову виходячи з наступного. Так відповідачем не підписувалися Умови та правила надання банком кредиту, тому вони не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору. Зазначає, що банк на підтвердження того, що між сторонами укладено кредитний договір самого кредитного договору не надав, а надав заявку про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Заявки на отримання кредитної картки та підтвердження її отримання матеріали справи не містять, так у підписаній відповідачем заявці у розділі "Прошу надати мені перераховані нижче послуги" міститься відмітка (галочка) в графі "ідентифікація з паспортом". Не надано доказів того, на який період надавався кредит та під які відсотки.
Вказує, що кредитної картки не отримував, у відповідача є лише пенсійна картка. Крім того, зазначає, що банк пропустив строк позовної давності.
Посилається на те, що банк не надав належних доказів наявності заборгованості у відповідача, оскільки розрахунок такої заборгованості не є таким доказом без виписки по кредитному рахунку, первинних бухгалтерських документів не надано. Також ОСОБА_1 посилається на те, що суди не надали оцінки тому, що банк вказував кредитний ліміт у розмірі 2 700,00 грн, однак у позові зазначив тіло кредиту у розмірі 2 737,35 грн, не обгрунтувавши при цьому різницю.
Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу
У жовтні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" подав до Верховного Суду відзив, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року справу № 459/1786/16-ц призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З матеріалів справи вбачається, що 27 січня 2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
Зазначена анкета-заява відповідача про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у ПАТ КБ "ПриватБанк" не містить даних про отримання кредиту від банку у вигляді кредитної картки з відповідним кредитним лімітом.
У полі цієї анкети, де зазначені конкретні послуги, які клієнт (відповідач) бажає отримати від банку (позивача) відмічена послуга "ідентифікація з паспортом", та не відмічено виду картки отриманої відповідачем.
Також у полі "бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою кредитка Універсальна/Gold" не вказана сума коштів.
У матеріалах справи міститься довідка про умови кредитування з використанням платіжної карти "Кредитка Універсальна" 30 днів пільгового періоду, яка підписана відповідачем 08 жовтня 2011 року.
Анкета-заява та довідка про умови кредитування не містять відомостей щодо строку дії картки/кредитного договору.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Щодо кредитного договору
Звертаючись до суду з позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" посилався на те, що між банком та ОСОБА_1 27 січня 2011 року укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 2 700,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.