Постанова
Іменем України
18 травня 2020 року
м. Київ
справа № 486/185/18
провадження № 61-12189св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 07 лютого 2019 року в складі судді Далматової Г. А. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 травня 2019 року в складі колегії суддів: Серебрякової Т. В.,
Галущенка О. І., Лисенка П. П.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 та її дочка ОСОБА_3
є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 24 лютого 2016 року визначено спосіб спілкування батька з дитиною.
Проте відповідач зазначене рішення не виконував та з 04 червня 2016 року самовільно забрав до себе дитину, утримував її та перешкоджав позивачу спілкуватись з онуком.
Лише 21 березня 2017 року рішенням Апеляційного суду Миколаївської області задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відібрання дитини, визначення місця проживання дитини. Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір`ю ОСОБА_3 . Відібрано дитину від батька ОСОБА_2 та передано матері ОСОБА_3 . У задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини відмовлено.
Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 17 січня
2017 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від
22 березня 2017 року, задоволено частково позов ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійснені бабусею своїх прав щодо виховання онука. Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в спілкуванні ОСОБА_1 з онуком ОСОБА_4 . Визначено спосіб участі ОСОБА_1
у спілкуванні і вихованні ОСОБА_4, шляхом надання побачень за місцем її проживання в четвер кожного першого і четвертого тижня місяця з 17 до 19 години і в суботу кожного третього тижня місяця з 10 до 17 години без присутності батька.
Зазначеними діями відповідач заподіяв позивачу моральної шкоди, яка полягає у неможливості брати участь у вихованні онука, моральному тиску зі сторони батька дитини та його сім`ї, переживання за стан рідної дочки у важкій ситуації, витраченому часі на врегулювання конфлікту шляхом звернення до засобів масової інформації, різних органів державної влади та місцевого самоврядування, правоохоронних органів, суду.
З урахуванням викладеного, позивач зазначала про незаконність дій відповідача щодо утримання дитини та посилаючись на статті 158, 159 СК України, статті 23, 1167 ЦК України просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок перешкоджання у вихованні та спілкуванні із онуком ОСОБА_4 у період з 04 червня 2016 року по 21 березня 2017 року.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 07 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 20 травня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із безпідставності вимоги ОСОБА_1 стосовно заподіяння їй моральної шкоди ОСОБА_2, оскільки заявлені нею підстави спричинення моральної шкоди у даній справі не охоплюються обмеженим переліком видів моральної шкоди, передбачених нормами СК України. Перешкоди у спілкуванні з дитиною та участі позивача у вихованні її онука усунуті відповідачем з моменту набранням законної сили судовим рішенням за її позовом до відповідача про усунення перешкод у здійснені бабусею своїх прав щодо виховання онука, тому підстави для відшкодування моральної шкоди
у розумінні статей 159, 263 СК України відсутні.
Аргументи учасників справи
У червні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала.
У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, в якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшло заперечення
ОСОБА_1 на відзив ОСОБА_2, в якому заявник просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.