ПОСТАНОВА
Іменем України
26 травня 2020 року
Київ
справа №815/5761/16
адміністративне провадження №К/9901/17839/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Смоковича М.І.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (головуючий суддя - Бутенко А.В.)
та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Кравченко К.В., судді - Лук`янчук О.В., Косцова І.П.)
у справі № 815/5761/16
за позовом Громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1
до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, ГУ Державної міграційної служби України в Одеській області
про скасування рішення від 07.09.2007 року серії ХС № 042996 та зобов`язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
В листопаді 2016 року Громадянка Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (далі - відповідач 1, скаржник, УДМС України в Херсонській області), ГУ Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - відповідач 2, ГУДМС України в Одеській області), в якому просила скасувати рішення ВГІРФО УМВС України в Херсонській області від 07.09.2007 року серії ХС № 042996 та зобов`язати поновити посвідку на постійне місце проживання в Україні.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, адміністративний позов Громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 до Управління ДМС України в Херсонській області, ГУ ДМС України в Одеській області - задоволено частково.
Скасовано рішення ВГІРФО УМВС України в Херсонській області серії ХС № 042996 від 07.09.2007 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Управління ДМС України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 37839478) на користь Громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 551 (п`ятсот п`ятдесят одна) гривня 20 копійок.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що зі змісту оскаржуваного рішення (висновку) вбачається, що воно не містить жодних посилань на пункт Закону України "Про імміграцію", на підставі якого визнається недійсним дозвіл на імміграцію та посвідка на постійне проживання. Подані позивачем із заявою про залишення в Україні на постійне проживання документи не містять недостовірних відомостей та не є підробленими. Крім того, відповідачем не надано доказів існування інших підстав для скасування наданого позивачу дозволу на імміграцію, які передбачені ст. 12 Закону України "Про імміграцію", а саме: відповідачем не надано суду вироку суду, яким іммігранта засуджено до позбавлення волі; будь-яких доказів того, що дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; доказів того, що скасування дозволу на імміграцію є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; відповідачем, також, не надано суду жодного доказу, який би підтверджував порушення позивачем законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства. До того ж, згідно останньої частини Прикінцевих положень ЗУ "Про імміграцію" посвідка на постійне проживання видавалась без оформлення дозволу на імміграцію, а тому відповідач не може скасувати те, що надано за Законом. При цьому суд врахував, що з моменту отримання позивачем посвідки на постійне проживання минуло 12 років, у позивача сформувався певний уклад життя в цій країні, виникли зв`язки з оточенням. Позивач разом із родиною проживає в м. Одеса, та має двох дітей, які мають громадянство України (а.с. 18-19). Отже, з боку позивача порушення законодавства про імміграцію відсутні, а фактично порушення допущені державним органом, який прийняв рішення за спливом встановленого Законом строку. Суд також зазначив, що матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про прийняте рішення від 25.05.2012 року, тобто раніше ніж вона дізналась в 2016 році. Враховуючи вказані обставини, суд прийшов до переконання, що рішення про визнання громадянки В`єтнаму ОСОБА_1 такою, що не мала дозволу на імміграцію в Україну та необґрунтовано документована посвідкою на постійне місце проживання в Україні, не може бути визнане таким, що прийняте на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому є противоправним, а позов в цій частині, а саме про скасування рішення ВГІРФО УМВС України в Херсонській області серії ХС № 042996 від 07.09.2007 року - підлягає задоволенню. Щодо вимоги позивачки про зобов`язання ГУ ДМС України в Одеській області поновити посвідку на постійне місце проживання в Україні, суд зауважив, що заява на обмін (поновлення) посвідки на постійне місце проживання подається до структурних органів ГУ ДМС України в Одеській області і саме цей орган повинен обміняти (поновити) посвідку на постійне місце проживання в Україні, поновити реєстрацію (прописку) за місцем проживання, що була скасована відповідно до прийнятого рішення щодо скасування ОСОБА_1 дозволу на імміграцію (посвідки на постійне місце проживання в Україні).
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Управління ДМС України в Херсонській області - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року - змінено, виклавши абзац 2 резолютивної частини цієї постанови наступним чином:
"Скасувати рішення ВГІРФО УМВС України в Херсонській області від 07 вересня 2007 року у формі Постанови про скасування дозволу на імміграцію", яким громадянці В`єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 скасований дозвіл на імміграцію та вилучено посвідку на постійне місце проживання на території України серії НОМЕР_2 від 30.01.2004 року".
В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.
Змінюючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності оскаржуваного рішення відповідача, проте вважав за необхідне внести уточнення до резолютивної частини постанови суду першої інстанції у зв`язку з тим, що по-перше, спірне рішення ВГІРФО УМВС України в Херсонській області від 07.09.2007 року викладене у формі Постанови про скасування дозволу на імміграцію, в зв`язку з чим підлягає скасуванню саме це рішення, а по-друге, ця постанова не має таких реквізитів як серія ХС та номер 042996. Під такою серією та номером є видана позивачу посвідка на постійне місце проживання в Україні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
13 листопада 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року, в якій, скаржник, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані рішення судів, та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування поданої касаційної скарги УДМС України в Херсонській області вказує на те, що позивачу, на виконання Закону України "Про імміграцію", для того, щоб отримати дозвіл на імміграцію необхідно було звернутися протягом шести місяців з дня набрання чинності даного Закону, тобто до 07.02.2002 із заявою про видачу посвідки на постійне проживання в Україні. Оскільки позивачка звернулася із заявою 22.12.2003, то вона не може вважатися особою, яка має дозвіл на імміграцію. Також скаржник, на підтвердження правомірності прийнятого рішення, що є предметом спору, посилається на те, що з моменту реєстрації громадянином України, посвідка на постійне проживання в Україні підлягає вилученню, оскільки цей документ підтверджує статус іноземного громадянина, який має право перебувати на території України. Тому, при набутті громадянства України за територіальним походженням (що в даній справі мало місце у позивача) обов`язковою є умова про неперебування особи в іноземному громадянстві. Крім того, скаржник вказує, що судами протиправно скасовано рішення, оскільки виключні повноваження щодо вирішення питань про скасування дозволу на імміграцію, а саме - щодо строку дії посвідки на проживання, обміну посвідки, її скасування, належать лише ДМС України.
Позивачем відзиву чи заперечень на подану касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2020 року касаційну скаргу УДМС України в Херсонській області призначено до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
30.01.2004 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно з рішенням ВГІРФО УМВС України в Херсонській області було документовано посвідкою на постійне місце проживання в Україні серії НОМЕР_2, термін дії "безстроково". До зазначеної посвідки були внесені відомості про дитину, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та відмітку про реєстрацію місця проживання: АДРЕСА_1.
Дозвіл на імміграцію позивач отримала на підставі п.4 Розділу V Прикінцеві положення Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001 року №2491-111, відповідно до якого вважати такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україні іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну за Угодою між Урядом СРВ та Урядом СРСР "Про направлення і прийняття в`єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємствах і в організації СРСР" від 02.04.1981.
Наведені підстави для набуття права на імміграцію підтверджуються довідкою ЗАТ "Хімпобутсервіс" №237 від 15.10.2012 року, згідно з якою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 22.08.1988 року працювала учнем перемотувальника нитки текстильного цеху №1 у Черкаському виробничому об`єднанні "Хімволокно", правонаступникам якого є ЗАТ "Хімпобутсервіс".
13.05.1992 позивач була звільнена у зв`язку з закінченням терміну перебування в Черкаському виробничому об`єднанні "Хімволокно" за ст.38 КЗпП України.
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області у справі №2о-165/09 від 17.08.2009 було встановлено факт проживання позивача на території України з 15.05.1988 по 13.05.1992.
03.09.2009 ВГІРФО УМВС України в Херсонській області на підставі ч.1 ст.8 Закону України "Про громадянство України" прийнято рішення щодо набуття ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянства України (Довідка №334/09 УМВС України в Херсонській області від 03.09.2009 року).
08.09.2009 позивач отримала Паспорт громадянина України, серії НОМЕР_3, виданий Голопристанським РВ УМВС України в Херсонській області.
Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 16.02.2011 року, рішення Голопристанського районного суду Херсонської області у справі №2о-165/09 від 17.08.2009 року скасовано та прийняте нове, яким у задоволенні заяви про встановлення факту постійного проживання на території України відмовлено.
В подальшому ГУ ДМС в Одеській області було вилучено у позивача паспорт громадянина України.
07.09.2009 рішенням УМВС України в Херсонській області, відповідно до ч.2 ст.14 Закону України "Про громадянство України", набув громадянства України син позивача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, вказана частина передбачає, що дитина, яка є особою без громадянства, один з батьків якої є громадянином України, а другий є іноземцем, реєструється громадянином України за клопотанням того з батьків, який є громадянином України.
В даному випадку один з батьків громадянин України на момент звернення за наданням громадянства дитині була мати - ОСОБА_1 . Адже, чоловік позивача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин СРВ був документований Посвідкою на постійне місце проживання серії НОМЕР_4 від 25.12.2008 року.
Крім дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка є громадянином України в позивача є друга дитина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка народжена в Україні в м. Житомирі та яка до виповнення їй 18-річного віку мала підстави для отримання дозволу на імміграцію відповідно Закону України "Про імміграцію" за територіальним походженням.
01.09.2016 позивач звернулась поштою до Управління ДМС України в Херсонської області з заявою про поновлення посвідки на постійне місце проживання в Україні, яка втратила чинність у зв`язку з реєстрацією Позивачки громадянином України.
14.09.2016 позивач отримала Лист ДМС в Херсонської області №1/3-16071 від 07.09.2016 року, яким її було повідомлено, що рішенням ВГІРФО УМВС України в Херсонській області від 07.09.2007 року було скасовано її посвідку на постійне місце проживання в Україні серії НОМЕР_2, у зв`язку з порушенням терміну звернення із заявою про оформлення посвідки на постійне місце проживання.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 26 Конституції України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України.