ПОСТАНОВА
Іменем України
26 травня 2020 року
м. Київ
справа №758/859/16-а
адміністративне провадження №К/9901/10583/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у місті Києві державної адміністрації
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2016 (колегія у складі суддів Шурка О.І., Василенка Я.М., Степанюка А.Г.)
у справі № 758/859/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Подільського району м. Києва, Київського міського центру по нарахування та здійсненню соціальних виплат
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Подільського району м. Києва, Київського міського центру по нарахування та здійсненню соціальних виплат, у якому просив:
- визнати дії та рішення відповідача щодо здійснення виплати компенсації проїзних документів в меншому розмірі, ніж це передбачено статтею 20 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - неправомірними;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату розміру компенсації проїзних документів у відповідності до статті 20 вказаного Закону.
2. Постановою Подільського районного суду м. Києва від 25.02.2016 у задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2016 скасовано рішення суду першої інстанції, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Подільського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо компенсації коштів за безплатний проїзд автомобільним та залізничним транспортом не в повному обсязі. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Подільського району м. Києва на користь ОСОБА_1 недоотримані витрати на проїзд до місця лікування в розмірі 223,44 грн.
4. У касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2016, а постанову Подільського районного суду м. Києва від 25.02.2016 залишити в силі.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.06.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації.
6. У зв`язку із ліквідацією вказаного суду справу передано Верховному Суду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та є інвалідом 3-ї групи ЧАEC з 10.09.1993 року, 1-А категорії, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
8. На підставі путівки №976/2419, отриманої в Управлінні праці та соціального захисту населення Подільського району м. Києва з 19.09.2015 по 06.10.2015 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у санаторії "Арктика" Запорізької обл., м. Бердянськ (середня Коса).
9. Позивач за власні кошти сплатив вартість проїзду до санаторію та назад, з пересадкою, всього у розмірі 733,87 гривні (з яких: 287,74 гривень - вартість проїзду залізничним транспортом 18.09.2015, сполученням Київ пас - Запоріжжя, 111,62 гривень - вартість проїзду автотранспортом 19.09.2015, сполученням Запоріжжя-Бердянськ, 111,62 гривень - вартість проїзду автотранспортом 07.10.2015, сполученням Бердянськ-Запоріжжя, 222,89 гривні - вартість проїзду залізничним транспортом 07.10.2015, сполученням Запоріжжя - Київ пас).
10. Відповідно до розпорядження Управління праці та соціального захисту населення Подільського району м. Києва від 08.10.2015 позивачу було вирішено виплатити компенсацію за проїзд у розмірі 474,63 гривні за 2015 рік, які останній отримав 14.01.2016, через поштове відділення № 73, тобто в меншому розмірі ніж було витрачено позивачем.
11. Не погоджуючись із зазначеним, позивач звернувся до суду.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що компенсація позивачу за проїзд у розмірі 474,63 грн. (без пересадок) здійснено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 № 936 "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
13. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач має право на компенсацію коштів за проїзд до санаторію у повному обсязі, за виключенням витрат на придбання постільної білизни, на підставі статті 20 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації у касаційній скарзі наголошує на тому, що виплата компенсації позивачу здійснювалася на підставі положень Постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 № 936 "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік".
15. Зазначає, що рішення щодо невідповідності Конституції України зазначених норм Закону і Постанови Кабінету Міністрів України не приймалось, чинності вони не втрачали, а тому є обов`язковими для виконання органами виконавчої влади.
16. Вказує, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави та гарантування права кожного громадянина на достатній життєвий рівень.
17. Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, у якому просив оскаржуване судове рішення залишити без змін.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ