ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
15 травня 2020 року
Київ
справа №822/1731/18
адміністративне провадження №К/9901/5256/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Желєзного І.В.,
суддів: Бевзенка В.М., Єзерова А.А.
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Горбатюк І.С. від 05.09.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Совриги Д.І., суддів: Мацького Є.М., Шидловського В.Б. від 14.01.2019
у справі №822/1731/18
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Хмельницький обласний військовий комісаріат,
про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Хмельницький обласний військовий комісаріат, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України щодо відмови у призначені позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, оформлене протоколом від 13.04.2018 № 38;
- зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як особі з інвалідністю ІІІ групи, внаслідок поранення (контузії) і захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, на дату встановлення інвалідності, а саме з 18.11.2015, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
2. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.09.2018, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2019, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке міститься в протоколі №38 від 13.04.2018 щодо відмови у призначенні старшому прапорщику в запасі ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії; зобов`язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як особі з інвалідністю ІІІ групи, внаслідок поранення (контузії) і захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, на дату встановлення інвалідності, а саме з 18.11.2015, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
3. У лютому 2019 року відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.09.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2019, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
4. Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
5. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2020 справу передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Желєзного І.В., суддів: Бевзенка В.М., Єзерова А.А.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 у період з 02.12.1985 по 18.10.1986 проходив військову службу в складі діючої армії під час бойових дій в Демократичній республіці Афганістан та має статус учасника бойових дій, що підтверджується довідкою № 67 від 16.05.2016, виданою Хмельницьким об`єднаним міським військовим комісаріатом Хмельницької області.
7. З 18.11.2015 позивачу довічно встановлено ІІІ групу інвалідності. Причиною інвалідності визначено поранення, контузія, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
8. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи актом судово-медичного обстеження №1296 від 29.10.2015, витягом з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця Протокол №783 від 13.11.2015, довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії АВ №0683737 від 02.12.2015.
9. З метою отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із отриманням інвалідності ІІІ групи позивач звернувся до Хмельницького об`єднаного міського військового комісаріату з відповідною заявою.
10. Згідно з даними витягу з протоколу комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, №38 від 03.06.2016 комісія дійшла висновку про необхідність повернення документів позивача до Хмельницького об`єднаного міського військового комісаріату на доопрацювання у зв`язку з відсутністю документів, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
11. Листом Хмельницького об`єднаного міського військового комісаріату №7/1697/3 від 04.07.2016 позивача повідомлено про повернення на доопрацювання документів, поданих на розгляд особами з числа колишніх військовослужбовців, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення особі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013.
12. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.05.2017 у справі 822/1292/17, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про повернення без розгляду на доопрацювання документів щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи з 18.11.2015 та зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення йому одноразової грошової допомоги та прийняти рішення у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
13. Міністерство оборони України повторно розглянуло заяву позивача та згідно з протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 38 від 13.04.2018 відмовило йому в призначенні такої допомоги, оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставин травми, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
14. Вважаючи такі дії та рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
15. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що з моменту встановлення інвалідності набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а відтак оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, а підстави, які слугували його прийняттю, є безпідставними.
16. Відповідач заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на те, що обов`язковою умовою призначення та виплати одноразової грошової допомоги є подання, зокрема, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Витяг з протоколу Військово-лікарської комісії Західного регіону та акт судово-медичного обстеження (дослідження), який складено зі слів заявника, не є достатніми доказами, що можуть свідчити про обставини поранення, а відтак до Міністерства оборони України надіслано неповний пакет документів, а тому підстав для прийняття рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги не було.
17. Третя особа проти позову заперечувала, зазначивши, що Хмельницький обласний військовий комісаріат не наділений повноваженнями щодо призначення, нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, оскільки він у межах своїх повноважень лише оформлює та направляє подані заявником документи на розгляд комісії та після прийняття відповідного рішення повідомляє заявника про результати розгляду документів.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, постановляючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що рішення Військово-лікарської комісії Західного регіону про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, викладене у формі протоколу №783 від 13.11.2015, засвідчує відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання. У свою чергу, саме відповідач у цій справі як уповноважений суб`єкт владних повноважень використовуючи, зокрема, архівні матеріали, зобов`язаний був довести протилежне, а саме те, що позивач отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинив собі тілесні ушкодження. Протиправність рішення відповідача щодо відмови позивачу у призначенні грошової допомоги встановлена у постанові Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 822/1292/17 від 25.05.2017, залишеній без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що протокол військово-лікарської комісії та акт судово-медичного обстеження, який містить лише припущення про виникнення тілесних ушкоджень на момент огляду зі слів обстежуваного, не є належними документами, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Така позиція Міністерства оборони України відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.10.2018 у справі №265/7930/16-а, однак при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій не врахували такі. Оскільки позивач документ, що свідчить про обставини поранення не подав, відтак у відповідача були відсутніми підстави для прийняття рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
21. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
23. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
24. Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
25. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі також - Закон № 2232-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).