ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2020 року
м. Київ
справа № 536/62/18
провадження № 51-5678км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Короля В.В., Лагнюка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Браїла І.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016170220001203, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 січня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 січня 2019 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:
- за ч. 2 ст. 185КК - на строк 2 роки;
- за ч. 3 ст. 185 КК - на строк 3 роки.
На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього обв`язки, передбачені ст. 76 КК.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 4989 грн у рахунок відшкодування завданої злочином шкоди.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 27 серпня 2019 року вирок щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 15 листопада 2016 року близько 15:00 проник до будинку АДРЕСА_2, звідки таємно викрав належне ОСОБА_3 майно загальною вартістю 2804 грн.
Крім того, ОСОБА_1 з 26 листопада 2016 року за укладеною усною домовленістю з ОСОБА_2 працював у господарстві останнього у с. Федоренки Кременчуцького району Полтавської області, де знаходився автомобіль господаря марки "Москвич", 1985 року випуску, який не використовувався за призначенням у зв`язку з відсутністю повної комплектації головних частин та механізмів, що приводять двигун у дію, та був порізаний на частини.
25 лютого 2017 року близько 13:00 ОСОБА_1, діючи з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю власника та третіх осіб, шляхом вільного доступу незаконно заволодів частинами вказаного автомобіля "Москвич", і здав їх на пункт прийому металу, чим заподіяв потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 3260 грн.
Крім того, 5 березня 2017 року близько 08:00 ОСОБА_1, перебуваючи на території вищевказаного домоволодіння, діючи з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю власника майна, шляхом вільного доступу незаконно заволодів грошовими коштами в розмірі 800 грн та електродрилем з ударним механізмом вартістю 929 грн, чим завдав потерпілому ОСОБА_2 майнової шкоди на загальну суму 1729 грн.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_2, посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосуваннязакону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого ОСОБА_1 через м`якість, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх доводів потерпілий указує на те, що суд першої інстанції:
- не дотримався вимог ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки вирок не є законним, обґрунтованим та вмотивованим;
- належним чином не мотивував свого рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК;
- не врахував, що обвинувачений вчинив злочини середньої тяжкості і тяжкий, з корисливих мотивів, два епізоди вкороткий термін, після вчинення злочинів понад рік переховувався і перебував у розшуку, що свідчить про відсутність у нього щирого каяття;
- суд першої інстанції не обґрунтував, яким чином, навіть з урахуванням усіх пом`якшуючих покарання обставин та позитивних даних про особу обвинуваченого, зазначені обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину та дають можливість призначити покарання у виді позбавлення волі за ч. 2 ст. 185 КК на строк 2 роки та за ч. 3 ст. 185 КК на строк 3 роки, яке є занадто м`яким;
- неправильно кваліфікував дії ОСОБА_1, оскільки його необхідно також притягнути до кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК), а не металобрухтом.
Також потерпілий вважає, що висновок в ухвалі апеляційного суду про призначення обвинуваченому покарання, необхідного і достатнього для його виправлення, є помилковим, і вказує на порушення вимог КПК про законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення.
Позиції учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надійшло.
У судовому засіданні прокурор вважав судові рішення законними і просив залишити їх без зміни.
Мотиви Суду
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 185 КК, а також кваліфікація його дій за епізодом таємного викрадення майна ОСОБА_3 у касаційній скарзі не оскаржуються.
У касаційній скарзі порушено питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Проте зазначена обставина відповідно до вимог ст. 438 КПК не може бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. Крім того, згідно з вимогами ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
З урахуванням вищезазначених норм КПК суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості досліджувати докази й вирішувати питання про їх достовірність (у тому числі щодо належності автомобіля марки "Москвич", моделі 2104, 1985 року випуску,до транспортних засобів, а не металобрухту, а також щодо кількості викраденого майна) та виходить із фактичних обставин, установлених судом першої інстанції відповідно до пред`явленого обвинувачення.
З матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції на підставі ретельно досліджених доказів встановив, що пояснення потерпілого ОСОБА_2 про те, що обвинувачений ОСОБА_1 викрав саме автомобіль "Москвич", а не металобрухт, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Зокрема, вони спростовуються показаннями обвинуваченого та свідка ОСОБА_4, які у судовому засіданні пояснили, що автомобіль "Москвич" був порізаний на частини за попереднім погодженням з потерпілим, оскільки його не можна було використовувати за призначенням, він був дуже іржавий, тому й зварювальні роботи не можна було провести. Ці їхні показання повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_5, якому було продано цей металобрухт, про те, що частини автомобіля "Москвич" були в дуже поганому стані через велику корозію металу.