Постанова
Іменем України
21 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 594/1395/19
Провадження № 51 - 1030 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів Матієк Т.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Сингаївської А.О.,
розглянув в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019210000000309 від 19 вересня 2019 рокущодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого,
за ст. 286 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Когута О.В. на вирок Тернопільського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Борщівського районного суду Тернопільської області від 19 листопада 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки і на нього покладено відповідні обов`язки.
Скасовано арешт, накладений 25 вересня 2019 року слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду, на автомобіль марки HYUNDAI Accent, держаний номерний знак НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, належить ОСОБА_1 .
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин. Так, ОСОБА_1 19 вересня 2019 року о 18 годині 30 хвилин керував автомобілем HYUNDAI Accent, д.н.з. НОМЕР_3, з технічними невідповідностями п. 31.4.5. (є) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями (далі - ПДР України), оскільки відсутня одна гайка кріплення диска переднього лівого колеса, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим грубо порушив вимоги п. 2.9. (а) ПДР України, згідно яких водіям категорично заборонено керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння, та рухався з двома пасажирами автодорогою Т-20-02 сполученням "Тернопіль-Скалат- Жванець " зі сторони м. Жванець в бік м. Скалат в межах населеного пункту с. Гермаківка Борщівського району із швидкістю 80 км/год., чим перевищив максимально допустиму швидкість на вказаній ділянці дороги та порушив вимоги п. 12.4 ПДР України. Під час керування автомобілем водій ОСОБА_1 не був достатньо уважний та належно не стежив за дорожньою обстановкою, щоб своєчасно реагувати на її зміну, чим порушив вимоги пунктів 1.5 та 2.3 (б,д) ПДР України, які зобов`язували його своїми діями не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Проїжджаючи 142 км + 850 м вказаної автодороги, що в межах с. Гермаківка, Борщівського району, ОСОБА_1, порушуючи вимоги п. 12.1. ПДР України не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним та в результаті проявленої неуважності і під впливом вживаних спиртних напоїв ОСОБА_1 втратив контроль над керованістю автомобілем HYUNDAI Accent, д.н.з. НОМЕР_3 та допустив виникнення його заносу, в процесі якого виїхав праворуч за межі проїзної частини дороги та в`їхав в дерево правою частиною автомобіля. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди. Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 12.1 ПДР України перебуває у прямому причинному зв`язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням смерті ОСОБА_3
Вироком Тернопільського апеляційного суду від 05 лютого 2020 рокучастково задоволено апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Тернопільської області Середзінського І.В., скасовано вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 19 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 за ст. 286 ч. 2 КК України в частині призначення покарання та ухвалено в цій частині новий вирок, яким зазначено вважати ОСОБА_1 засудженим за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки із позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. Строк відбування покарання вказано обчислювати з дня звернення вироку до виконання.
Зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання за цим вироком період його попереднього ув`язнення з 19 вересня 2019 року по 15 листопада 2019 року включно.
В решті вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 19 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Когут О.В. просить змінити вирок апеляційного суду від 05 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 та призначити йому за ст. 286 ч. 2 КК України основне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із застосуванням ст. 75 КК України та звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України. Вважає необґрунтовано суворим вирок апеляційного суду та помилковим його висновок про те, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства. В обґрунтування своєї вимоги захисник вказує на наявність обставин, що пом`якшують покарання, та дані про особу засудженого ОСОБА_1, який раніше не судимий, позитивно характеризується та працевлаштувався.
Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.