Постанова
Іменем України
21 травня 2020 року
м. Київ
справа № 372/3106/17-ц
провадження № 61-49108св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року у складі суддів: Сержанюка А. С., Матвієнко Ю. О., Сліпченка О. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Чеботар Світлана Іванівна,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування, в якому просила визнати поважним пропуск позовної давності на захист порушеного права, визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 03 листопада 2004 року.
Свої вимоги обґрунтувала тим, що в неї з ОСОБА_4 виникла спільна сумісна власність на земельну ділянку та садовий будинок, розміщений на ній. За період користування земельною ділянкою між сторонами розбіжностей щодо порядку та способу їх використання не було. Однак, з червня 2017 року ОСОБА_3, який є сином ОСОБА_4, почав вчиняти протиправні дії, забороняючи їй користуватися будинком та земельною ділянкою, заявляючи про те, що дане майно належить виключно йому на підставі договору дарування земельної ділянки, який був оформлений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С. І. Зазначала, що вона як співвласник спільної сумісної власності нотаріальної згоди на укладення спірного правочину не надавала.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 13 червня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження умов фіктивності оспорюваного правочину. Крім того, позивачем не надано доказів, підтверджуючих порушення його прав та законних інтересів у зв`язку з укладеним договором, в якому позивач не є стороною.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено з інших підстав.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження недійсності правочину, ОСОБА_4 розпорядився своїм майном на власний розсуд у відповідності до положень чинного законодавства, зокрема, статей 717, 719 ЦК України. Доводи позивача про укладення відповідачами оспорюваного правочину без її згоди як співвласника будинку та земельної ділянки не є правовою підставою для задоволення заявлених позовних вимог, оскільки власність позивача на предмет дарування не підтверджена.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1)Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить скасувати рішення апеляційного суду та задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що на подарованій земельній ділянці зведено об`єкт нерухомості, що перебуває у спільній власності її та ОСОБА_4 . У зв`язку із цим в низ виникло право сумісної власності й на земельну ділянку під будинком, необхідну для його обслуговування. Законодавець не забороняє рідним брату й сестрі дійти згоди в усній формі про створення спільної сумісної власності (будинку).
(2) Позиція ОСОБА_3 .
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 зазначив, що позивач не має прав на його земельну ділянку, на якій відсутні побудовані нею об`єкти нерухомості. Позивач пропустила строк звернення до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-ІХ).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.