|
| |
|
|
|
Постанова
Іменем України
19 травня 2020 року
м. Київ
справа № 442/43/16
провадження № 51-603км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В. та Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Сингаївської А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 травня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 1 листопада 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140110002503, за обвинуваченням
ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 ), такої, що судимості не мала,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України (далі-КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини.
Вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 травня 2018 року ОСОБА_2 засуджено за частиною 1 статті 125 КК та призначено покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.
ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строку давності, а кримінальне провадження стосовно неї закрито.
Цивільний позов потерпілої задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання з речовими доказами.
Згідно з установленими судом обставинами ОСОБА_2 визнано винуватою та засуджено за те, що вона 11 листопада 2015 року близько 15:25, перебуваючи на площадці поблизу ТЦ "Максимус", що розташований на вул. П. Орлика, 11 у м. Дрогобичі, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин вчинила конфлікт із ОСОБА_1, під час якого, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, умисно завдала потерпілій ударів руками в обличчя та шию, внаслідок чого відповідно до висновку експерта № 659 від 12 листопада 2015 року заподіяла їй ушкодження у вигляді синців на підборідді та правій щоці, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 1 листопада 2019 року вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 травня 2018 року щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі потерпіла вказує на незаконність вказаних судових рішень. Посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутність підстав для закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності та неправильне вирішення цивільного позову щодо стягнення моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не дослідили мотиви вчинення кримінального правопорушення, що призвело до неправильної кваліфікації дій винної особи, оскільки, на думку потерпілої, неправомірні дії ОСОБА_2 слід було кваліфікувати за частиною 1 статті 296 КК.
Крім того, потерпіла зазначає, що вид та розмір призначеного ОСОБА_2 покарання у виді штрафу є недоцільними, оскільки фінансові витрати вплинуть на матеріальний стан її родини, а саме на неповнолітню дитину, а громадські роботи сприяли б перевихованню обвинуваченої.
Також не погоджується потерпіла з тим, що сплинули строки притягнення винної до кримінальної відповідальності, вказуючи на те, що ОСОБА_2 весь час намагалась ухилятися від розгляду справи у суді, посилаючись на стан здоров`я дитини, а також змінювала захисників, таким чином зловживаючи своїм правом на захист намагаючись уникнути покарання за вчинене.
Цивільний позов про стягнення моральної шкоди, на думку потерпілої, також неправильно вирішений, оскільки суди повною мірою не дослідили характеру правопорушення, глибини моральних і душевних страждань, а також приниження честі та гідності потерпілої, до яких призвели протиправні дії засудженої.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Мотиви суду.
Як убачається з касаційної скарги потерпілої, вона не погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_2, оскільки вважає, що остання повинна понести покарання не за заподіяння їй тілесних ушкоджень, а за вчинення стосовно неї хуліганських дій, обґрунтовуючи таку позицію відсутністю мотиву.
Однак такі доводи потерпілої є неспроможними, оскільки суд не може виходити за межі пред`явленого обвинувачення, а доводи про відсутність мотиву вчиненого протиправного діяння спростовуються встановленими фактичними обставинами. Так, ОСОБА_2 хоча і не визнала своєї вини, однак у своїх показаннях зазначила, що їй повідомили про зникнення її контейнера, а біля її торгового місця торгувала ОСОБА_1, з якою вже склалися неприязні стосунки.
Свідки, які були присутні під час конфлікту чітко вказали, що ОСОБА_2 підбігла до потерпілої, почала її бити та неадекватно себе поводити з останньою, такі події підтверджують наявність конфлікту між ними.
Таким чином, доводи потерпілої про кваліфікацію дій засудженої за статтею 296 КК не знайшли свого підтвердження під час перевірки матеріалів кримінального провадження, оскільки для юридичної оцінки діяння за цією статтею обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема мотиву явної неповаги до суспільства.
А за відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.