Постанова
Іменем України
21 травня 2020 року
м. Київ
справа № 524/6384/15-ц
провадження № 61-32707св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15 листопада 2017 року у складі судді Кривич Ж. О. та постанову апеляційного суду Полтавської області від 25 квітня 2018 року у складі суддів: Кузнєцової О. Ю., Лобова О. А., Абрамова П. С.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, в якому просило в рахунок виконання основного зобов`язання щодо оплати заборгованості у розмірі 750 899 грн 88 коп. за договором про надання споживчого кредиту звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру № 14 загальною площею 62,71 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом визнання права власності на нього за банком.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23 листопада 2006 року між ПАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 07/42/06-НВклн, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 44 тис. доларів США з розрахунку 13,5% річних в іноземній валюті; 24,0% річних в національній валюті за користування кредитом, а позичальник зобов`язався повернути кошти не пізніше 22 листопада 2026 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором ОСОБА_1 за договором іпотеки № 07/42/І01/06-НВклн від 23 листопада 2006 року передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру № 14 загальною площею 62,71 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 26 червня 2013 року між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого ПАТ "Кредитпромбанк" передало (відступило) АТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.
Посилаючись на те, ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 10 липня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 750 899 грн 88 коп., позивач просив задовольнити вимоги банку за рахунок предмета іпотеки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що, як вбачається зі змісту іпотечного договору № 07/42/І01/06-НВклн від 23 листопада 2006 року, укладеного між сторонами, сторони врегулювали питання позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки. Пунктом 4.3. іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на майно здійснюється іпотекодержателем шляхом позасудового врегулювання, згідно з яким іпотекодержатель набуває право від свого імені продати майно, або прийняти його у власність в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у порядку, визначеному Законом України "Про іпотеку". В договорі зазначено, що положення цього пункту є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя і мають силу договору про задоволення вимог. Таким чином, згідно пункту 4.3. укладеного сторонами іпотечного договору, зміст якого відповідає змісту статті 39 Закону України "Про іпотеку", звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки за судовим рішенням можливий лише шляхом його продажу. У зв`язку з цим спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, який просить застосувати позивач, визнання за ним права власності на предмет іпотеки, не може бути застосований судом.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Полтавської області від 25 квітня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, заявляючи позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на обтяжене іпотекою майно в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань, ПАТ "Дельта Банк" неправильно тлумачить норми статті 39 Закону України "Про іпотеку". Судом не обмежується право іпотекодержателя на захист своїх прав позасудовими способами, що визначені законом, а саме: на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Окрім того, банк необмежений у праві судової вимоги про реалізацію предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі ПАТ "Дельта Банк" просить скасувати судові рішення та задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до Закону України "Про іпотеку" та іпотечного договору іпотекодержатель має право на набуття права власності на предмет іпотеки у разі порушення позичальником умов кредитного договору, з підстав визначених статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Крім того, закондавцем не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань за рішенням суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.