Постанова
Іменем України
21 травня 2020 року
м. Київ
справа № 316/290/16-ц
провадження № 61-35674св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Запорізької області від 05 квітня 2018 року у складі суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Воробйової І. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_3,
треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, сектор реєстрації Енергодарської міської ради Запорізької області, комунальне підприємство "Підприємство комунальної власності",
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просив визнати відповідачку такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_1 та зняти її з реєстрації.
В позові зазначив, що він з 16 грудня 2004 року є наймачем трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . В квартирі також зареєстрована його дружина -
ОСОБА_3 Відповідачка сім років не проживає в квартирі, не сплачує комунальні платежі, не отримує кореспонденцію, особистих речей її в квартирі немає. Перешкод в користуванні відповідачкою квартирою він не чинить.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Енергодарського міського суду м. Запоріжжя від 05 грудня 2017 року позов задоволено частково. Визнано ОСОБА_3 такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що доказів того, що позивач створює відповідачеві перешкоди у користуванні квартирою, суду надано не було. Посилання відповідача ОСОБА_3 про її наміри у майбутньому повернутися до України та проживати у спірній квартирі, не є підставами для збереження за нею житлової площі. Стосовно посилання відповідачки на норми статті 71 ЖК України, суд не бере їх до уваги, оскільки однією з обов`язкових умов збереження житла за особами, що виїхали з постійного місця проживання за умовами чи характером праці, є тимчасовість виїзду з постійного місця проживання. Натомість відповідачка виїхала з місця проживання без будь- якого строку (періоду) відсутності та характер чи умови її праці не пов`язані з постійним пересуванням, а є виключно вибором відповідачки. Крім того, сімейні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були припинені з липня 2014 року. З таких обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 була відсутня в квартирі АДРЕСА_1 понад шість місяців без поважних причин, а тому втратила право користування житловим приміщенням. Питання зняття з реєстрації вирішується спеціально уповноваженим органом, і не входить до компетенції суду, тобто, рішення суду є тільки підставою для зняття з реєстрації.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Запорізької області від 05 квітня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_3 знаходилася за межами України з підстав того, що вона працює та перебуває у трудових відносинах за кордоном. Тобто, відповідачка залишила місце свого постійного проживання для тимчасового виїзду за кордон з метою працевлаштування, тобто, причини тривалої відсутності її за місцем проживання є поважними, і носять тимчасовий характер. У справі відсутні докази, що відповідач втратила інтерес до спірного житла, яке надавалось в користуванні в тому числі і їй. У справі є неспростованими доводи відповідачки, що вона не втратила інтересу до житла, що на зароблені відповідачкою та отримані позивачем кошти за минулі роки був проведений капітальний ремонт спірної квартири, замінені вікна, двері, придбані нові меблі, побутова техніка, тощо (надані копії документів про переводи коштів позивачеві (на загальну суму 24 098 євро). В 2015 році відповідач приїздила на місце постійної реєстрації тричі, згідно відміток про перетин кордону. Працевлаштування за кордоном було вимушеним рішенням обох з подружжя, і позивач не втратила намір повернутись до наданого їй в користування житла.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд надав йому лише три дні для написання відзиву на апеляційну скаргу; справу з порушенням процесуального закону розглянуто не однією колегією суддів апеляційного суду, оскільки відбулася заміна тимчасово непрацездатного судді; переоцінюючи докази, апеляційний суд не вказав, які порушення допустив суд першої інстанції. Крім того, однією з обов`язкових умов збереження житла за особами, що виїхали з постійного місця проживання за умовами чи характером праці, є тимчасовість виїзду з постійного місця проживання. Натомість відповідачка виїхала з місця проживання без будь-якого строку (періоду) відсутності та характер чи умови її праці не пов`язані з постійним пересуванням.
(2) Позиція відповідача
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 зазначає, що її виїзд за кордон для працевлаштування був спільним рішенням подружжя з метою утримання родини; її відсутність у спірному приміщенні обумовлена поважними причинами.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-ІХ).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чйнності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди установили, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 08 вересня 1990 року по 08 серпня 2017 року, від шлюбу мають двох доньок.