ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2020 року
м. Київ
справа № 321/950/18
провадження № 51-2км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Єремейчука С.В., Ковтуновича М.І.,
за участю:
секретаря
судового засідання Письменної Н.Д.,
прокурора Вараниці В. М.,
в режимі відеоконференції
виправданого ОСОБА_1,
захисника Амброскіна В. Л.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Михайлівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури Циганія Олександра Юрійовича на вирок Великобілозерського районного суду Запорізької області від 19 березня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року, постановлені у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Інзовка Приморського району Запорізької області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК, скоєних за наступних обставин.
Згідно з обвинуваченням у ОСОБА_1, який обіймав посаду керівника колективного підприємства "Райагробуд" під час виконання підрядних робіт у 2012 році згідно з робочим проектом "Реконструкція Бурчацької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів "Джерело" Михайлівської районної ради Запорізької області з посиленням існуючої конструкції стін за адресою: провулок Шкільний, 3 в с. Бурчак Михайлівського району Запорізької області" у невстановлені під час досудового розслідування день, час та місце виник умисел на заволодіння бюджетними коштами шляхом завищених обсягів виконаних робіт та застосування неправильних розцінок на роботи.
Реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_1, зловживаючи службовими обов`язками, пов`язаними з організацією виконання договірних зобов`язань підприємства та складання фінансово-господарських документів, з метою заволодіння бюджетними коштами, підписав вже складені акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в, до яких було включено виконані роботи колективним підприємством "Райагробуд" з невірно застосованими нормами розходу будівельних матеріалів при муруванні стін. Так, згідно з актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року зазначена вартість роботи на загальну суму 166 804, 80 грн, згідно ж з актом №2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року зазначена вартість роботи на загальну суму 188 517, 60 грн.
Згідно з висновком комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 26 лютого 2016 року №5652-15 виявлено завищення вартості будівельних робіт: в акті №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року на суму 3 711,60 грн, в акті №2 - на суму 1 616,40 грн. Таким чином, загальна різниця між вартістю/об`ємом фактично виконаних будівельних робіт та вартістю робіт, відображених у вказаних актах прийомки виконаних будівельних робіт та оплачених районним відділом освіти Михайлівської районної державної адміністрації, склала 5 328 гривень, якими ОСОБА_1 незаконно заволодів, чим завдав відділу освіти Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області майнову шкоду на вказану суму.
В зазначеній частині обвинувачення дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч. 2 ст. 191 КК, а саме як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
Внесення ОСОБА_1 до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та надання працівникам відділу освіти Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в з невірно застосованими нормами розходу будівельних матеріалів при муруванні стін кваліфіковані за ч. 1 ст. 366 КК, як службове підроблення.
За вироком Великобілозерського районного суду Запорізької області від 19 березня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК.
Ухвалою Запорізькогоапеляційного суду від 07 жовтня2019 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор не погоджується із судовими рішеннями, просить їх скасувати з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
В обґрунтування своїх вимог стверджує, що вирок суду першої інстанції не відповідає приписам ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) в частині його вмотивованості, а саме: місцевим судом при прийнятті рішення про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК, не наведено мотивів, з яких ним не було взято до уваги докази обвинувачення.
Апеляційний суд, на думку прокурора, всупереч вимогам ст. 419 КПК, не навів вагомих і достатніх мотивів своїх сумнівів у висновках комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 26 лютого 2016 року №5652-15, якою визначена сума завданих збитків та проігнорував показання експерта. Також зазначає, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки всім доводам прокурора, викладеним в апеляційній скарзі.
Крім того, прокурор посилається на те, що суддя Рассуждай В.Я. не мав права брати участі в апеляційному розгляді справи, оскільки він приймав участь у цьому кримінальному провадженні при розгляді апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про повернення обвинувального акта прокурору.
Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Вараниця В. М. підтримав касаційну скаргу частково. Вважає, що суддя Рассуждай В.Я., який приймав участь у цьому кримінальному провадженні при розгляді апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про повернення обвинувального акта, не мав права брати участі в апеляційному розгляді справи.
Виправданий вважав, що касаційна прокурора є необґрунтованою, у зв`язку з чим просив її залишити без задоволення, а судові рішення без зміни.
Захисник підтримав позицію свого підзахисного. Зазначив, що стороною під час судового розгляду не доведено вини ОСОБА_1 поза розумним сумнівом, в суді першої інстанції експерт ОСОБА_2 не змогла пояснити чому для визначення об`єму цегли вона застосувала коефіцієнт 0.77, чим поставила під сумнів правильність розрахунків при проведенні експертизи, сторона обвинувачення не ставила питання про повторне дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, відповідно до ст. 76 КПК участь судді при розгляді в апеляційній інстанції скарги на ухвалу суду першої інстанції про повернення обвинувального акта прокурору не є перешкодою для участі у перегляді в апеляційному порядку вироку.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, виправданого та його захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваження лише щодо перевірки правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість вказані обставини належать до предмету перевірки суду апеляційної інстанції в межах вимог апеляційних скарг.