Постанова
Іменем України
21 травня 2020року
м. Київ
справа № 2-1129/10
провадження № 61-1670св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
треті особи: Одеська міська рада, Прокуратура Суворовського району міста Одеси, Шоста одеська державна нотаріальна контора,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності "ОТП Факторинг Україна" на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2010 року у складі судді Гудіної Н. І. та постанову Одеського апеляційної суду від 22 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У вересні 2009 року Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: Одеська міська рада, Прокуратура Суворовського району міста Одеси, Шоста одеська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що нежиле приміщення першого поверху площею 220,9 кв. м, розташованого на АДРЕСА_1, є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси та підлягає реєстрації за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 10 березня 2005 року № 123. Із 1994 року вказане приміщення передавалося в оренду уповноваженими органами місцевої влади. За договором оренди від 10 січня 1994 року вказане приміщення передано АП "Лаванда Прим". 05 червня 1995 року укладено додаткове погодження до договору оренди, яким визначено, що Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради є орендодавцем за цим договором. Останнім договором оренди від 03 березня 2006 року, укладеним між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та СПД ОСОБА_1, останній надано в тимчасове платне користування спірне приміщення. Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2006 року за ОСОБА_1 визнано право власності на реконструйоване нежиле приміщення площею 220,9 кв. м, розташоване на АДРЕСА_1 . Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 30 травня 2007 року заочне рішення від 19 вересня 2006 року скасовано. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 24 травня 2007 року провадження у справі закрито, оскільки спір підсудний господарському суду. Проте на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 07 травня 2007 року, ОСОБА_1 відчужила спірне майно ОСОБА_2 . У зазначеному договорі купівлі-продажу вказана дата 07 травня 2006 року, але 2006 рік зазначений помилково, оскільки нотаріальне посвідчення відбулось 07 травня 2007 року.Вважає, що ОСОБА_1 є недобросовісним власником спірного майна, оскільки вона була обізнана про те, що спірне приміщення є об`єктом права комунальної власності.
Посилаючись на викладене, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради просило визнати недійсним договір купівлі-продажу від 07 травня 2007 року нежилого приміщення першого поверху площею 220,9 кв. м, розташованого на АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, та повернути спірне приміщення до відання Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2010 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення по АДРЕСА_1, укладений 07 травня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Витребувано у ОСОБА_2 вказане нежиле приміщення та зобов`язано передати його до комунальної власності територіальної громади м. Одеси у відання Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки, на момент укладення договору купівлі-продажу від 07 травня 2006 року, згідно з яким ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_2 придбала спірне нежитлове приміщення, крім рішення суду, яке надалі скасовано судом апеляційної інстанції, не мала інших правових підстав для розпорядження вказаним вище спірним майном, цей договір є недійсним, а майно підлягає витребуванню у власність позивача, так як відповідач не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладання договору купівлі-продажу.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 09 березня 2011 року рішення суду першої інстанції змінено в частині вирішення питання розподілу судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення, виходив із того, що спірне приміщення є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси, а отже, не може бути відчужено на законних підставах іншою, ніж власник, особою (частина перша статті 346 ЦК України). Безпідставними є доводи про те, що ОСОБА_2 набула право власності на спірне приміщення на підставі рішення суду від 19 вересня 2006 року, оскільки рішення суду не може бути завуальованою формою визнання права власності, оскільки існує встановлений законом порядок для визнання права власності та припинення права власності на майно.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2011 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2010 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 09 березня 2011 року залишено без змін.
13 грудня 2017 року особа, яка не брала участі у справі, - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2010 року.
Постановою Одеського апеляційної суду від 22 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 власником приміщення не була, спірним приміщенням користувалася на підставі договору оренди, який не надавав їй прав на продаж цього приміщення. Право власності ОСОБА_1 набула на підставі незаконного рішення, яке в надалі скасовано, а провадження у справі закрито. Отже, спірне майно вибуло поза волею його власника. ОСОБА_2, яка придбала спірне майно у ОСОБА_1 надала спірне приміщення в іпотеку, яке їй не належало та, укладаючи з банком договір іпотеки, не мала правових підстав розпоряджатися спірним майном та передавати його в іпотеку. Відновлення порушеного права шляхом звернення до суду не може розглядатися як зміна іпотекодателя без згоди іпотекодержателя, тому такі доводи апеляційної скарги підставою скасування рішення суду бути не можуть. Крім того, рішенням Суворовського суду м. Одеси від 07 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 26 червня 2019 року у справі № 523/7609/17, позов Департамента комунальної власності Одеської міської ради до ТОВ "ОТП Факторинг Україна", ОСОБА_2, ЗАТ "ОТП Банк", третя особа - ОСОБА_3, про визнання недійсним договору іпотеки від 14 серпня 2007 року та скасування записів про державну реєстрацію та обтяжень задоволено в повному обсязі.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У січні 2020 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2010 року та постанову Одеського апеляційної суду від 22 жовтня 2019 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про зміну власника нежитлових приміщень, фактично вирішив питання про права ТОВ "ОТП Факторинг Україна", яке придбало кредитний портфель у ЗАТ "ОТП Банк" без урахування думки іпотекодержателя. Право власності на спірне приміщення наразі зареєстровано за ОСОБА_2, хоча судове рішення ухвалено ще в 2010 році, тобто сім років Департамент комунальної власності не проводив жодних дій, направлених на вилучення майна із чужого незаконного володіння.
У лютому 2020 року Одеська місцева прокуратура № 4 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що відсутні будь-які підстави для задоволення касаційної скарги. Судові рішення є законними та обґрунтованими.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини встановлені судами
Нежитлове приміщення першого поверху площею 220,9 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси. Вказане приміщення підлягає реєстрації за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 10 березня 2005 року № 123.
10 січня 1994 року між РЖКУ Суворовського району м. Одеси та АП "Лаванда Прим" укладений договір оренди № 29/96 щодо передачі в користування нежитлового приміщення першого поверху, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
05 червня 1995 року укладено додаткове погодження до договору оренди від 10 січня 1994 року № 29/96, яким визначено, що Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради є орендодавцем за цим договором. На підставі договору оренди від 02 грудня 1998 року № 7/051 та договору оренди від 12 січня 2000 року № 1/97, спірне нежитлове приміщення першого поверху, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, надавалося в оренду ОП "Лаванда-Прім" та ТОВ "Ювас".
03 березня 2006 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та СПД ОСОБА_1 укладений договір оренди № 12/96, відповідно до якого Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради надано в тимчасове платне користування спірне приміщення СПД ОСОБА_1 . Вказаний договір укладений строком із 03 березня 2006 року по 01 січня 2007 року та встановлено орендну плату в розмірі 953,93 грн, щомісячно.
19 вересня 2006 року заочним рішенням Суворовським районним судом м. Одеси у справі № 2-4902/2006, позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності на реконструйоване нерухоме майно - нежиле приміщення площею 220,9 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, задоволено.
07 травня 2007 року ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_2 придбала спірне приміщення на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 5-1029 від 07 травня 2007 року. В зазначеному договорі купівлі-продажу помилково вказана дата 07 травня 2006 року, хоча у тексті договору зазначено 2007 рік.
Оскільки заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2006 року ухвалено за відсутністю Одеської міської ради, ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 30 травня 2007року заочне рішення від 19 вересня 2006 року скасовано та ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 24 липня 2007 року провадження у справі закрито, оскільки справа підсудна судам господарської юрисдикції.
14 серпня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 укладений договір про надання споживчого кредиту, посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Іллічовою Н. А.
Із метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, цього ж дня між банком та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_2 передала в іпотеку нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
26 листопада 2013 року між ПАТ "ОТП Банк", який є правонаступником всіх прав та обов`язків ЗАТ "ОТП БАНК", та ТОВ "ОТП Факторинг Україна", укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю та договір відступлення права вимоги, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги, яке виникало з кредитного договору та договору іпотеки.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.