Постанова
Іменем України
21 травня 2020 року
м. Київ
справа № 753/16205/17-ц
провадження № 61-47306св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2018 року у складі суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - комунальний заклад "Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва",
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального закладу "Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва", в якому просила: поновити її на роботі на посаді артиста балету вищої категорії комунального закладу "Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва"; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 липня 2017 року по 01 вересня 2017 року.
Свої вимоги мотивувала тим, що 03 грудня 2013 року вона уклала трудовий договір (контракт) з комунальним закладом "Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва" та обіймала посаду артиста балету вищої категорії.01 липня 2016 року укладено додаток №49/16 до трудового договору від 03 грудня 2013 року, яким зазначений договір визнано укладеним на строк з 01 липня 2016 року до кінця театрального сезону 2016-2017 років.
Зазначала, що 28 січня 2016 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури" №955-VIIІ, який набув чинності 24 лютого 2016 року, відповідно до вимог пункту 3 Прикінцевих положень вказаного Закону з працівниками художнього та артистичного персоналу, які перебувають у трудових відносинах з державними та комунальними закладами культури, протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом укладається контракт строком від одного до трьох років без проведення конкурсу.
Тобто, її трудовий договір (контракт) від 03 грудня 2013 року продовжив дію після закінчення театрального сезону 2016-2017 року, а відповідач повинен був укласти з нею контракт строком від одного до трьох років без проведення конкурсу.
Вказувала, що розпорядженням Комунального закладу "Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва" № 3 від 18 травня 2017 року встановлений список артистів театру, контракти яких закінчувалися 02 липня 2017 року за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
Посилалася на те, що зазначене розпорядження є неправомірним та таким, що не відповідає вимогам Прикінцевих положень Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури" № 955-VIIІ.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 30 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.Поновлено ОСОБА_1 на посаді артиста балету вищої категорії Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва, з дня звільнення. Стягнуто з Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 липня 2017 року по 01 вересня 2017 року у розмірі 17 048 грн 42 коп. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до вимог пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури" № 955-УІІІ з працівниками художнього та артистичного персоналу, які перебувають у трудових відносинах з державними та комунальними закладами культури, протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом укладається контракт строком від одного до трьох років без проведення конкурсу.Тобто,трудовий договір (контракт) від 03 грудня 2013 року діє після закінчення театрального сезону 2016-2017 років, а комунальний заклад "Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва" повинен був укласти контракт строком від одного до трьох років без проведення конкурсу. У зв`язку з викладеним, позивача звільнено без законної підстави. Вирішуючи питання щодо суми середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу позивача, яка має бути стягнута з відповідача на користь позивача, суд виходить з того, що середньоденна заробітна плата позивача ОСОБА_1 становить 8 524 грн 21 коп. Оскільки позивач просить стягнути середній заробіток за період з 02липня 2017 року по 01 вересня 2017 року, то оплата за час вимушеного прогулу становить 17 048 грн 42 коп.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
ПостановоюКиївського апеляційного суду від 01 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що кінцевий термін укладення контрактів в рамках Закону № 955-VІІІ з працівниками художнього та артистичного персоналу закінчився 24 лютого 2017 року. Як вбачається з матеріалів справи, підписанням додатку № 49/16 до трудового договору (контракту) від 03 грудня 2013 року, позивач погодила, що зазначений договір від 03 грудня 2013 року укладено на строк з 01 липня 2016 року до кінця театрального сезону 2016-2017 років. Тобто, що договір від 03 грудня 2013 року, термін дії якого було продовжено укладеним між сторонами додатком № 49/16 до трудового договору (контракту), є строковим, а відтак положення Закону України від 28 січня 2016 року № 955-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури" до трудового договору (контракту) укладеного між сторонами не застосовуються. Оскільки термін дії контракту з позивачем закінчився 02 липня 2017 року, настав строк припинення трудового договору з ОСОБА_1 . При цьому, уклавши 01 липня 2016 року з позивачем додаткову угоду №4 9/16 до трудового договору (контракту) від 03 грудня 2013 року без проведення конкурсу відповідач фактично виконав вимоги пунктів 2, 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 січня 2016 року № 955-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури". Порушення норм трудового законодавства у діях відповідача під час звільнення позивача відсутні.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1)Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до вимог пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури" № 955-УІІІ з працівниками художнього та артистичного персоналу, які перебувають у трудових відносинах з державними та комунальними закладами культури, протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом укладається контракт строком від одного до трьох років без проведення конкурсу.Тобто, трудовий договір (контракт) від 03 грудня 2013 року діє після закінчення театрального сезону 2016-2017 років, а комунальний заклад "Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва" повинен був укласти з нею контракт строком від одного до трьох років без проведення конкурсу.
(2) Позиція відповідача
У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що кінцевий термін укладення контрактів в рамках Закону № 955-VІІІ з працівниками художнього та артистичного персоналу закінчився 24 лютого 2017 року. Як вбачається з матеріалів справи, підписанням додатку № 49/16 до трудового договору (контракту) від 03 грудня 2013 року, позивач погодила, що зазначений договір від 03 грудня 2013 року укладено на строк з 01 липня 2016 року до кінця театрального сезону 2016-2017 років. Тобто, що договір від 03 грудня 2013 року, термін дії якого було продовжено укладеним між сторонами додатком № 49/16 до трудового договору (контракту), є строковим, а відтак положення Закону України від 28 січня 2016 року № 955-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури" до трудового договору (контракту) укладеного між сторонами не застосовуються. Оскільки термін дії контракту з позивачем закінчився 02 липня 2017 року, настав строк припинення трудового договору з ОСОБА_1 . При цьому, уклавши 01 липня 2016 року з позивачем додаткову угоду №4 9/16 до трудового договору (контракту) від 03 грудня 2013 року без проведення конкурсу відповідач фактично виконав вимоги пунктів 2, 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 січня 2016 року № 955-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури".
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.