Постанова
Іменем України
20 травня 2020 року
м. Київ
справа № 759/16571/16-ц
провадження № 61-22096св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вепрейчук Оксана Іванівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Вепрейчук Оксани Іванівни про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року у складі судді Ул`яновської О. В. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 08 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенеця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Вепрейчук О. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32270343 від 08 листопада 2016 року (номер запису про право власності 17333385 від 08 листопада 2016 року) про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 14 червня 2014 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого остання передала у його власність грошові кошти у розмірі 351 608 грн, що еквівалентно 30 000 доларів США.
В забезпечення належного виконання умов договору позики, 14 червня 2014 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 .
08 жовтня 2014 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено додаткові угоди до договору позики та договору іпотеки, за умовами яких, позичальник зобов`язався повернути позикодавцю грошові кошти у розмірі 647 500 грн, що еквівалентно 50 000 доларів США.
12 жовтня 2016 року він отримав від ОСОБА_2 повідомлення про порушення основного зобов`язання, в якому остання вимагала виконання порушеного зобов`язання у строк не менше ніж 30 днів та попереджувала про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
Проте, позивачу стало відомо, що 08 листопада 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вепрейчук О. І. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та спірна квартира була зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 .
Посилаючись на те, що реєстраційні дії державного реєстратора вчинені з порушенням закону, оскільки приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вепрейчук О. І. не пересвідчилась у дотриманні вимог чинного законодавства та наявності для цього правових підстав, позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Святошинський районний суд м. Києва рішенням від 08 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення недоведеністю та необґрунтованості заявлених позовних вимог. Приватний нотаріус надала належну оцінку договору та окремим його положенням, які повністю відповідали закону України "Про іпотеку", прийнявши від ОСОБА_2 відповідну заяву про реєстрацію права власності на предмет іпотеки, а також повідомлення про порушення основного зобов`язання, враховуючи пропущений 30 денний термін для виконання основного зобов`язання та підпис позивача на вказаному повідомлені про неможливість виконання вимог іпотекодержателя, правомірно провела державну реєстрацію, а саме перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця ОСОБА_1 до іпотеко держателя ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Апеляційний суд м. Києва постановою від 08 лютого 2018 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки суду першої інстанції є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Короткий зміст вимог касаційної скарги її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 08 лютого 2018 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Касаційна скарга мотивована тим, щооскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також судами не застосовано закон (правову норму), який (яка) підлягав (підлягала) застосуванню.
Рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Вепрейчук О. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та оскаржувані судові рішення прийняті не на підставах та не у спосіб визначені чинним законодавством України, оскільки відповідач не встановив відповідність поданих ОСОБА_2 документів вимогам законодавства, а суди залишили цей факт поза увагою.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2018 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року та постанови Апеляційного суду м. Києва від 08 лютого 2018 року, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Святошинського районного суду м. Києва.
21 березня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
15 квітня 2020 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівник секретаріату Касаційного цивільного суду Капустинським В. № 1097/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
15 квітня 2020 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової
справи між суддями справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю., судді, які входять до складу колегії: Бурлаков С. Ю., Коротенко Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 червня 2014 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого остання передала у власність позичальника грошові кошти у розмірі 351 608 грн, що еквівалентно 30 000 доларів США.
В забезпечення належного виконання боржником своїх зобов`язань за договором позики, 14 червня 2014 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 .
08 жовтня 2014 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено додаткові угоди до договору позики та договору іпотеки, за умовами яких, позичальник зобов`язався повернути позикодавцю грошові кошти в розмірі 647 500 грн, що еквівалентно 50 000 доларів США.
Відповідно до пункту 5.5 договору іпотеки задоволення вимог іпотекодержателя у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов`язання за цим договором або договором позики у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки.
Згідно з пунктом 5.5.1 вказаного договору відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку" цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може: згідно зі статтею 37 Закону України "Про іпотеку" задовольнити забезпечені іпотекою вимоги іпотекодержателя за договором позики шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. В цьому випадку цей договір (застереження пункт 5.5.1) є правовою підставою для реалізації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Додатково укладати договір про задоволення вимог іпотекодержателя не потребується (пункт 5.5.1.1 договору).
Пунктом 1.1 договору іпотеки квартири визначено, що відповідно до підпункту 2.1 договору позики іпотекодавець зобов`язаний повернути позику до 13 червня 2015 року.
У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором позики у встановлені строки, 23 грудня 2015 року ОСОБА_2 вручила ОСОБА_1 нотаріально посвідчене повідомлення про порушення основного зобов`язання, в якому вимагала відповідно до статті 35 Закону України "Про іпотеку" виконати порушене зобов`язання не менш ніж у тридцятиденний строк та попередила, що у разі не виконання даної вимоги вона в праві розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" та пункту 5.5.1.1. договору іпотеки від 14 червня 2014 року.