Постанова
Іменем України
21 травня 2020 року
м. Київ
справа № 263/15680/17
провадження № 61-6979св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - комунальне підприємство "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства",
третя особа - начальник комунального підприємства "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Ізюмов Геннадій Іванович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 жовтня 2018 року у складі судді Папаценко П. І. та постанову Донецького апеляційного суду від 31 січня 2019 року у складі колегії суддів: Гаврилової Г. Л., Зайцевої С. А., Пономарьової О. М.,
В С Т А Н О В И В :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства (далі - КП) "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що наказом від 20 січня 2016 року №13-к його було прийнято на роботу до КП "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" на посаду заступника начальника управління із загальних питань. Наказом від 15 березня 2016 року № 51к ОСОБА_1 переведено на посаду заступника начальника управління з економіки та комерції. Відповідно до наказу відповідача від 15 серпня 2017 року № 437, у зв`язку із змінами в організації виробництва та праці, спрямованого на скорочення витрат виробництва та збитковою діяльністю підприємства, з 19 жовтня 2017 року скорочувалось дві штатні одиниці працівників КП "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", а саме: посада заступника начальника управління з питань економіки та комерції та посада бригадира слюсарів підприємства. Наказом КП "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" від 18 серпня 2017 року № 443 "Про внесення змін в наказ від 15 серпня 2017 року № 437", погодженим з профспілковою організацією КП "МВУВКГ", дату скорочення було перенесено на 01листопада 2017 року. Позивач зазначає, що відповідно до наказу від 01 листопада 2017 року № 200к його було звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Позивач вважає, що вказані накази прийняті з порушенням норм трудового законодавства, оскільки КП "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" наразі не ліквідовано, не перепрофільовано, ніяких змін в організації виробництва і праці підприємства протягом терміну роботи ОСОБА_1 не відбувалось. Будь-яких економічних розрахунків та аналітичних викладок, підтверджуючих необхідність скорочення посади, яку займав позивач, не складалось та до наказів, що оскаржуються, не додавалось. Крім того зауважує, що профспілковою організацією КП "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" не надавалась згода на його звільнення.
Ураховуючи викладене та уточнені позовні вимоги позивач просив: визнати накази КП "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" від 15 серпня 2017 року № 437, від 18 серпня 2017 року №443 та від 01 листопада 2017 року № 200к про скорочення та припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 незаконними; поновити ОСОБА_1 на роботі в КП "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" на посаді заступника начальника управління з економіки та комерції; стягнути з КП "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу на дату ухвалення судового рішення у справі, виходячи з середньоденного заробітку в сумі 906,12 грн, яка станом на 04 жовтня 2018 року за відрахуванням податків та зборів становить 209 313,72 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 жовтня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності дій відповідача при його звільненні, а також порушення його трудових прав.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 31 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 жовтня 2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Доводи позивача про незаконність його звільнення не знайшли свого підтвердження, а тому не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що наказ про звільнення позивача від 01 листопада 2017 року № 200-к видавався виконуючим обов`язки начальника КП "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Коваль С. М. без погодження з заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади та директором департаменту розвитку житлово-комунальної інфраструктури, що є порушенням пункту 4.5 Статуту КП "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства". Судами не перевірено належним чином, чи всі вакантні робочі місця були запропоновані позивачу перед звільненням. Суд не перевірив, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці та чи є доказі тому, що ці зміни призвели до скорочення посади, яку обіймав позивач. Крім того, заявник вважає, що суд, в порушення норм процесуального права, не залучив до участі в справі в якості третьої особи виконуючого обов`язки начальника КП "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Коваль С. М., який видав оскаржуваний наказ від 01 листопада 2017 року № 200-к про звільнення позивача, а судові рішення у цій справі можуть вплинути на його права та обов`язки.
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу КП "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. При цьому зазначено, що роботодавцем при звільненні позивача дотримано норми трудового законодавства, що підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи. Посилання позивача в касаційній скарзі на те, що його звільнення відбулось без погодження з заступником голови з питань діяльності виконавчих органів влади не може бути враховано судом, оскільки не заявлялося ним, як підставу для поновлення на роботі, ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. До таких висновків Верховний Суд дійшов з огляду на наступне.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанцій установили, що 21 січня 2016 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу до КП "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" на посаду заступника начальника управління із загальних питань, що підтверджується наказом від 20 січня 2016 року № 13к.