Постанова
Іменем України
20 травня 2020 року
м. Київ
справа № 285/35/16-ц
провадження № 61-28303св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мороз Людмили Святославівни на заочне рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 31 травня 2016 року у складі судді Савицької Л. Й. та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 20 березня 2018 рокуу складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У січні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 20 липня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБСР "Укрсоцбанк"), який змінив назву на ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 287/1-484, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 100 000 грн під 16 % річних з кінцевим терміном повернення до 19 липня 2022 року. ОСОБА_1 не виконував належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 11 грудня 2015 року в нього утворилася заборгованість перед банком у розмірі 382 310,05 грн, з яких: 94 791,66 грн - за тілом кредиту, 117 181,27 грн - за процентами, 47 811,86 грн - за пенею за несвоєчасне повернення кредиту, 44 038,87 грн - за пенею за несвоєчасне повернення процентів, 40 855,21 грн - інфляційні втрати за кредитом, 37 631,19 грн - інфляційні втрати за процентами. Враховуючи наведене, ПАТ "Укрсоцбанк" просило стягнути з відповідача на свою користь зазначену заборгованість та понесені судові витрати.
Заочним рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 31 травня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором від 20 липня 2007 року № 287/1-484 в розмірі 382 310,05 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позов банку доведено й обґрунтовано належним чином, тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, яка утворилася внаслідок невиконання ним взятих на себе зобов`язань.
Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 20 березня 2018 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мороз Л. С. задоволено частково. Заочне рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 31 травня 2016 року змінено шляхом зменшення розміру стягнутої з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованості за кредитним договором з 382 310,05 грн до 303 823,66 грн та судового збору - з 5 734,65 грн до 4 557,35 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту, процентами та пенею. Разом з тим, суд першої інстанції помилково стягнув з відповідача інфляційні втрати, оскільки їх нарахування не передбачене умовами кредитного договору. Доводи апеляційної скарги про застосування позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки відповідачне подавав до місцевого суду відповідної заяви.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У травні 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мороз Л. С. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати заочне рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 31 травня 2016 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 20 березня 2018 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач здійснив останній платіж на погашення кредитної заборгованості 23 травня 2008 року. Зобов`язання за кредитним договором встановлювали обов`язок з повернення заборгованості окремими частинами, тому право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку здійснення кожного чергового платежу, і, відповідно, початок перебігу позовної давності за кожним черговим платежем починається з моменту порушення строку його погашення. Крім того, в матеріалах справи наявна претензія банку від 16 жовтня 2008 року про дострокове погашення кредитної заборгованості протягом тридцяти календарних днів, що свідчить про зміну кредитором строку виконання основного зобов`язання. Узаяві про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 посилався як на неналежне його повідомлення про час та місце розгляду справи, так і на сплив позовної давності до заявлених банком вимог. Однак, відмовивши у перегляді заочного рішення, місцевий суд не врахував і не дав правової оцінки доводам відповідача про наявність передбачених законом підстав для вирішення питання про застосування позовної давності. В апеляційній скарзі відповідач також просив застосувати позовну давність, однак апеляційний суд залишив цю заяву без належної оцінки.
У липні 2018 року ПАТ "Укрсоцбанк" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені у скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який перевірив їх та спростував відповідними висновками.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області.
07 червня 2018 року справа № 285/35/16-цнадійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
За змістом касаційної скарги судове рішення суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат не оскаржується, тому в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, Верховним Судом не переглядається.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Судами встановлено, що 20 липня 2007 року між АКБСР "Укрсоцбанк", який змінив назву на ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 287/1-484, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 100 000 грн під 16 % річних з кінцевим терміном повернення до 19 липня 2022 року.
ОСОБА_1 не виконував належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим, згідно з наданим банком розрахунком, станом на 11 грудня 2015 року в нього утворилася заборгованість в розмірі 382 310,05 грн, з яких: 94 791,66 грн - за тілом кредиту, 117 181,27 грн - за процентами, 47 811,86 грн - за пенею за несвоєчасне повернення кредиту, 44 038,87 грн - за пенею за несвоєчасне повернення процентів, 40 855,21 грн - інфляційні втрати за кредитом, 37 631,19 грн - інфляційні втрати за процентами.
Відповідно до статті 611 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог та стягуючи з відповідача на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості цих вимог, оскільки позичальник порушив умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість.