Постанова
Іменем України
14 травня 2020 року
м. Київ
справа № 781/2/2018
провадження № 61-41606ав18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коротуна В. М., (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.
за участю секретаря судового засідання - Калішенка М. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 16 липня 2018 року в складі судді Авраменко Т. М. в справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду від 23 червня 2005 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст скарги
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування рішення третейського суду від 23 червня 2005 року.
Вимоги заяви обґрунтовувала тим, що перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 з 02 вересня 2000 року, про що органом реєстрації здійснено запис про державну реєстрацію актів громадянського стану за № 539. 20 квітня 2018 року нею отримано лист від 20 квітня 2018 року № 413-17/20 за підписом начальника Обласного комунального підприємства "Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" зі змісту якого їй стало відомо, що на підставі рішення третейського суду від 23 червня 2005 року для вирішення конкретного спору в м. Кіровограді в особі третейського судді Ярошенка В. І. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградське матеріально-технічне забезпечення" (далі - ТОВ "Кіровоградське МТЗ") до ОСОБА_3 визнано право власності на 1/25 частини будинку АДРЕСА_1 за ТОВ "Кіровоградське МТЗ". Також з листа стало відомо, що право власності на цей об`єкт набуто її чоловіком ОСОБА_3 на підставі іншого рішення третейського суду від 25 травня 2005 року. Згоди на укладення договору купівлі-продажу спільного майна між ТОВ "Кіровоградське МТЗ" та ОСОБА_3 вона не надавала, у тому числі нотаріально, що свідчить про порушене право, яке підлягає захисту в судовому порядку.
Розгляд зазначеного третейського спору здійснено без її участі, про наявний спір вона не повідомлялась. Правовідносини між сторонами в частині укладення договору купівлі-продажу між ТОВ "Кіровоградське МТЗ" та ОСОБА_3 виникли до вступу в силу Цивільного кодексу України, тобто до 01 січня 2004 року. Між сторонами не виникло будь-яких прав та обов`язків, оскільки матеріали справи не містять в собі належного підтвердження того, що майно дійсно передано ТОВ "Кіровоградське МТЗ", яке в свою чергу прийняло його та сплатило за нього відповідну суму коштів ОСОБА_3 . Договір купівлі-продажу від 15 березня 2003 року не є укладеним і відповідно не створює прав та обов`язків для його сторін. Рішенням третейського суду не встановлено будь-яких підстав того, що угода купівлі-продажу була визнана дійсною відповідно до частини другої статті 47 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року). Таким чином вона є нікчемною, і відповідно не породжує тих прав та обов`язків, на встановлення яких вона нібито була направлена, тобто не породжує права власності у ТОВ "Кіровоградське МТЗ" на нерухомість, та відповідно припинення права власності на неї у ОСОБА_3 .
Просила визнати недійсною третейську угоду про передачу спору, укладену між ТОВ "Кіровоградське МТЗ" та ОСОБА_3 щодо визнання договору купівлі-продажу від 15 січня 2004 року 1/25 частини будівлі АДРЕСА_1 дійсним та визнання права власності на 1/25 частини цієї будівлі за ТОВ "Кіровоградське МТЗ", скасувати рішення третейського суду від 23 червня 2005 року у справі за позовом ТОВ "Кіровоградське МТЗ" до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу від 15 січня 2004 року 1/25 частини будівлі АДРЕСА_1 дійсним та визнання права власності на 1/25 частини цієї будівлі за ТОВ "Кіровоградське МТЗ", здійснити поворот виконання рішення третейського суду від 23 червня 2005 року, повернувши ОСОБА_3 1/25 частини будівлі АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 16 липня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду від 23 червня 2005 року, апеляційний суд, як суд першої інстанції, керуючись висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 30 березня 2016 року у справі за № 6-533цс16, виходив із того, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя. Вважав, що з письмових пояснень сторін у справі, розглянутій третейським судом, не вбачається недобросовісність як продавця, так і покупця та умисного неотримання згоди дружини продавця на відчуження майна. Та роз`яснив, що в разі порушення прав заявник може захистити свої права шляхом подання позову про стягнення грошової компенсації за відчужене без її згоди майно. Суд також зазначив, що у своїх поясненнях покупець не заперечує проти скасування рішення третейського суду, що свідчить про відсутність спору та можливість повернення ним за таких обставин проданого майна продавцю ОСОБА_3 в установленому законом порядку, разом з тим, не посилається на те, що це майно до цього часу належить йому на праві власності і заявник також не вказує на те, що з часу розгляду справи третейським судом в 2005 році власник спірного майна не змінився та не залучає до участі в розгляді справи нових власників, прав яких може стосуватися скасування рішення третейського суду. .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 16 липня 2018 року та передати справу на новий розгляд, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржувана ухвала постановлена із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається невиконання вимог ЦПК, оскільки судом взагалі проігноровані вимоги щодо перевірки наявності підстав, встановлених статтею 458 ЦПК України та пунктів 1-3 частини третьої статті 51 Закону України "Про третейські суди" для скасування рішення третейського суду, натомість суд апеляційної інстанції як суд першої інстанції вдався до переоцінки правового регулювання заявника на оскарження рішення третейского суду.
Заперечення інших учасників справи не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Встановлено, що рішенням третейського суду від 25 травня 2005 року за ОСОБА_3 визнано право власності на 1/25 частки будинку АДРЕСА_1 (а.с.19).
Підстава набуття 25 травня 2005 року права власності на це майно не зазначена.
З копії рішення третейського суду від 23 червня 2005 року вбачається, що на підставі письмового договору купівлі-продажу від 15 січня 2004 року ОСОБА_3 продав належну йому 1/25 частку будинку АДРЕСА_1 ТОВ "Кіровоградське МТЗ", яке сплатило йому кошти та прийняло у власність частину будинку, нотаріально договір не посвідчили, однак кожна сторона виконала обов`язки за договором, що стало підставою для визнання рішенням третейського суду дійсним договору купівлі-продажу від 15 січня 2004 року та визнання права власності на зазначену частку будинку за ТОВ "Кіровоградське МТЗ" (а.с. 21-22).
Сторони у справі, розглянутій третейським судом 23 червня 2005 року, рішення третейського суду не оскаржували.
Заявник просить скасувати рішення третейського суду з тих підстав, що її чоловік ОСОБА_3 продав без її письмової згоди спільне майно подружжя, а тому визнання права власності за позивачем у справі, розглянутій третейським судом, порушує її права.