Постанова
Іменем України
21 травня 2020 року
м. Київ
справа № 362/5270/14-ц
провадження № 61-3686св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом - ОСОБА_1,
відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_1, ОСОБА_3,
треті особи: Васильківська міська рада Київської області, Васильківська державна нотаріальна контора Київської області, ОСОБА_4,
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: Васильківська міська рада, ОСОБА_3, ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Чобіток А. О., Немировської О. В., Ящук Т. І. від 21 січня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд визнати за ним право власності на ј об`єкта незавершеного будівництвом - будинок АДРЕСА_1 . Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5, після смерті якого відкрилась спадщина, яка складається, зокрема, з житлового будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки площею 0,06 га в АДРЕСА_1 . Він фактично прийняв спадщину, оскільки на момент смерті батька проживав разом з ним та своєю матір`ю - відповідачем ОСОБА_2, за вищевказаною адресою, володіє спадковим майном (має ключі від будинку, доступ до господарства, можливість там вільно перебувати та проживати), але не може оформити спадщину в нотаріальній конторі, оскільки на будинок відсутні правовстановлюючі документи. За такими документами він звернувся до своєї матері, але вона відмовила йому в їх наданні, мотивуючи це тим, що вона останні 12 років проживала з його батьком без реєстрації шлюбу, але однією сім`єю як чоловік та дружина, допомагала йому по господарству, тому має намір оформити будинок на себе. Однак, як йому відомо, указаний будинок будувався батьком особисто, у офіційному шлюбі він у цей час не перебував, тому вважає, що цей будинок був його особистою власністю і він входить до складу спадщини після смерті батька.
У березні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому з урахуванням уточнених вимог, просила встановити факт її проживання зі ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з липня 2002 року до серпня 2014 року, визнати недобудований будинок за адресою АДРЕСА_1, їх спільною сумісною власністю, визнати за нею право власності на Ѕ даного об`єкта незавершеного будівництва, та виключити цю частку із спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_5 . Свої вимоги позивач мотивувала тим, що з липня 2002 року до серпня 2014 року, проживала однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрацію шлюбу зі ОСОБА_5 і в цей час вони вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки. І саме за час спільного проживання побудували спільний будинок, який не встигли ввести в експлуатацію.
У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, у якому просила: визнати недобудований будинок в АДРЕСА_2, що побудований в період з 1990 по 1991 року спільною сумісною власністю її та померлого ОСОБА_5, виключити зі спадкової маси Ѕ частки будівельних матеріалів, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, визнати право власності за нею на Ѕ будівельних матеріалів як гарантованої частки позивача в спільному майні її та померлого ОСОБА_5, які розташовані в АДРЕСА_2, виключити зі спадкової маси Ѕ частки будівельних матеріалів, які розташовані в АДРЕСА_2 ; визнати право власності за позивачем на Ѕ будівельних матеріалів як гарантованої частки померлого ОСОБА_5 в спільному майні позивача та померлого, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, визнати право власності за позивачем на Ѕ будівельних матеріалів як гарантоване частки померлого ОСОБА_5 в її спільному майні та померлого, на підставі домовленості померлого з нею в зв`язку з самостійним утриманням позивачем спільної доньки ОСОБА_3, після фактичного припинення шлюбних відносин.
Зазначала, що спірний будинок було побудовано під час її шлюбу із ОСОБА_5 на земельній ділянці, розташованій по АДРЕСА_2, яка була надана ОСОБА_5 на сім`ю з двох осіб - на нього та неї. Після розлучення зі ОСОБА_5 вони майно не ділили.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на ј об`єкта незавершеного будівництва - будинок АДРЕСА_1 .
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по 14 серпня 2014 року. Визнано об`єкт незавершеного будівництва - будинок АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . Визнано за ОСОБА_2 у порядку поділу спільної сумісної власності право власності на Ѕ об`єкта незавершеного будівництва - будинок АДРЕСА_1 . У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими та підлягають до задоволення, оскільки ОСОБА_1 не може оформити спадщину після смерті свого батька. Щодо вимог зустрічного позову ОСОБА_2 суд вважав, що останньою надано обґрунтовані та беззаперечні докази на підтвердження факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 у період липня 2002 року до серпня 2014 року, факт ведення ними спільного господарства та будівництва спірного будинку по АДРЕСА_2, а тому позов підлягає до задоволення, але частково, оскільки діючим законодавством факт проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу встановлений лише з січня 2004 року.
Вимоги позову ОСОБА_4 суд уважав не доведеними, а тому прийшов до висновку, що в його задоволенні необхідно відмовити.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 серпня 2018 року скасовано в частині задоволення позову ОСОБА_2 та в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_4, в зазначеній частині постановлено нове судове рішення. Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, треті особи: Васильківська міська рада Київської області, Васильківська міська державна нотаріальна контора Київської області, ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права власності на частку нерухомості у спільній власності. Позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 . Вирішено питання про судовий збір. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову дійшов висновку про недоведеність заявлених вимог ОСОБА_2 та підставність вимог, заявлених ОСОБА_4 щодо визнання за нею права власності на Ѕ частини незавершеного будівництва по АДРЕСА_2 .
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У лютому 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2019 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не взяв до уваги те, що між фактичним припиненням шлюбних відносин у 1993 році (як стверджує сама ОСОБА_4 ) та смертю ОСОБА_5 в 2014 році, минув 21 рік, тобто за цей період ОСОБА_5 мав можливість і міг частково чи повністю добудувати спірний об`єкт недобудови, тобто характеристики й обсяг майна, на яке вирішила претендувати ОСОБА_4, могло змінитися. Оскільки спірний будинок на момент розлучення ОСОБА_4 зі ОСОБА_5 був недобудований та незавершений, то спільним майном подружжя можна було б вважати лише якусь кількість будівельних матеріалів, які були придбані в період шлюбу. Також суд не застосував до позовної заяви ОСОБА_4 наслідки пропуску строку подання позову, хоча остання не довела ані причин поважності його пропуску, ані того, що вона не знала і не могла знати про порушення своїх прав.
Судові рішення в частині вирішення первісних позовних вимог ОСОБА_1 до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У квітні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому просить зазначену касаційну скаргу задовольнити, скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Зазначає, що суд безпідставно не застосував наслідки пропуску ОСОБА_4 строку позовної давності.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 362/5270/14-ц з Васильківського міськрайонного суду Київської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 18 жовтня 1986 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6, на даний час ОСОБА_4, зареєстрували шлюб, у період якого якого ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька - ОСОБА_3, які після реєстрації шлюбу у 2009 році змінила прізвище на ОСОБА_3 .
Також ОСОБА_5 мав сина ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та матір`ю якого є ОСОБА_2 (на даний час ОСОБА_2 ).
16 жовтня 1989 року виконавчий комітет Васильківської міської Ради народних депутатів Київської області прийняв рішення № 421 про виділення земельної ділянки із земель земфонду під будівництво індивідуальних житлових будинків ОСОБА_5, склад сім`ї якого 2 особи: ОСОБА_5, ОСОБА_12 (на даний час ОСОБА_4 ), 1965 року народження - дружина, що проживають по АДРЕСА_4, земельну ділянку площею - 600 кв.м. по вул. Пархоменка ( на даний час О. Лістрового ), під будівництво індивідуального житлового будинку по типовому проекту Ко-5К-М5, житловою площею - 66 кв.м., загальною - 101,66 кв.м.
30 жовтня 1989 року виконавчий комітет Васильківської міської Ради народних депутатів Київської області та ОСОБА_5 (забудовник), уклали Типовий договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві приватної власності, за умовами якого останньому надавалась земельна ділянка в безстрокове користування для будівництва житлового будинку АДРЕСА_2 ) загальною площею 600 кв.м.
Шлюб між подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_13 розірвано 23 вересня 1994 року за актовим записом № 140.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, про що складено відповідний актовий запис № 395.
Діти ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, які є спадкоємцями першої черги, звернулись до Васильківської міської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті батька, про що17 вересня 2014 року заведено спадкову справу. Також із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернувся його брат ОСОБА_14 .
Спадковим майном, щодо якого відкрилась спадщина після померлого ОСОБА_5, є незавершене будівництво, яке розташоване на земельній ділянці по АДРЕСА_2, яка була надана останньому на підставі рішення 16 жовтня 1989 року виконавчого комітету Васильківської міської ради народних депутатів Київської області № 421 про виділення земельної ділянки із земель земфонду під будівництво індивідуальних житлових будинків на склад сім`ї якого 2 особи: ОСОБА_5 та ОСОБА_13 (на даний час ОСОБА_4 ), 1965 року народження - дружина.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи, проведеної ТОВ "Судова незалежна експертиза України" № СЕ-1-1-419.16 від 26 серпня 2016 року, ступінь готовності обстежуваного будинку АДРЕСА_1, станом на момент проведення обстеження складає - 85%. Встановити початок будівництва основних конструктивних елементів будинку № 128а (за окремими матеріалами справи № 126 а) по АДРЕСА_2 (фундаменту, стін та даху) і як наслідок і як наслідок з якого часу він відбувся технічно неможливо. При цьому, приймаючи до уваги копії документів щодо купівлі будівельних матеріалів для будівництва спірного будинку № 126А ( №128А) по АДРЕСА_2 (перелік викладений у висновку) при умові достовірності наданих вищевказаних накладних та при умові, що дійсно будівельні матеріали, вказані у накладних були використані при будівництві досліджуваного будинку в той же час, що й були придбані можна припустити, що орієнтовний час початку будівництва початок 1990-х років, приблизно 1992 рік.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права