ПОСТАНОВА
Іменем України
21 травня 2020 року
Київ
справа №826/1722/14
адміністративне провадження №К/9901/8199/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
заяву Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 03 листопада 2015 року по справі № 826/1722/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.01.2014 року № 0000073720 та № 0000083720,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" (далі - позивач, ТОВ "АТ Каргілл") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Офіс великих платників податків ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.01.2014 № 0000073720 та № 0000083720.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014, позов задоволено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.11.2015 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014 залишено без змін.
Офіс ВПП ДФС звернувся до Верховного Суду України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.11.2015 у справі № 826/1722/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень з підстави, що передбачена пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
У заяві відповідач просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 03.11.2015 як незаконну.
У зв`язку з припиненням своєї діяльності Верховним Судом України, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2018 для розгляду даної справи визначено колегію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді у складі: Васильєвої І.А. (суддя-доповідач), Пасічник С.С., Юрченко В.П.
Ухвалою Верховного Суду від 02.09.2019 задоволено заяву судді Юрченко В.П. про самовідвід від розгляду заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.11.2015 у справі № 826/1722/14.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2019 для розгляду даної справи визначено колегію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді у складі: Васильєвої І.А. (суддя-доповідач), Пасічник С.С., Хохуляк В.В.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предметів спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
В якості підстави про перегляд за пунктом першим частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем надано копії судових рішень Вищого адміністративного суду України від 23.02.2016 у справі № 2а-3246/12/0970, від 28.01.2016 у справі № 809/658/13-а, від 09.11.2015 у справі № 807/4117/13-а, від 25.06.2015 провадження № К/800/21593/15, в яких, на думку податкового органу судом касаційної інстанції неоднаково застосовано норми матеріального права.
Податковий орган посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.
На думку податкового органу податковим періодом для сплати податку на додану вартість є календарний місяць, а отже додаток 8 (заява зі скаргою на контрагента) повинен подаватися в періоді виписки податкової накладної разом зі звітною декларацією. Суди попередніх інстанцій помилково зазначили, що у разі коли на момент перевірки платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, то таке справо зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної, оскільки ця норма застосовується до накладних, які відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України.
Суди попередніх інстанцій установили, що зменшуючи суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2013 року на 2 004 681 грн., податковий орган виходив з того, що актом перевірки № 1457/40-50/37-10/20010397 від 10.12.2013 встановлено, що при відображенні ТОВ "AT Каргілл" у декларації за жовтень 2013 року від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (рядок 19 декларації) та залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 0 грн., (рядок 24 декларації) та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку допущено порушення п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.3 ст. 200, п. 201.10 ст. 201, п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2013 року на суму ПДВ 2 004 681 грн. На підставі такого акту прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000843720 від 27.12.2013 про зменшення позивачу розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2013 року на 2 004 681 грн.
Однак, як встановлено в судовому порядку постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2014 у справі № 826/197/14 за позовом ТОВ "АТ Каргілл" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000843720 від 27.12.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014, позов задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000843720 від 27.12.2013.
Оскільки, рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт правомірності декларування позивачем суми податку на додану вартість у розмірі 2 004 681 грн. у складі від`ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2013 року та скасовано податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2013 року на 2 004 681 грн., то суди дійшли висновку про безпідставність зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та нараховано штрафні (фінансові) санкції податковим повідомленням-рішенням № 0000073720 від 24.01.2014.
Зазначеними судовими рішеннями встановлено правомірність декларування позивачем суми податку на додану вартість у розмірі 2 004 681 грн. у складі від`ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2013 року.
Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що зменшуючи суму від`ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2013 на 2 076 102 грн. податковим повідомленням-рішенням № 0000083720 від 24.01.2014, податковий орган посилався на включення позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2013 року суми ПДВ у розмірі 2 076 102 грн. по заяві зі скаргою на постачальників (по податковим накладним, не зареєстрованим та/або зареєстрованих з порушенням), перша подія по яких сталася не в листопаді 2013 року.
Як встановлено матеріалами справи, відповідно до декларації позивача з податку на додану вартість за листопад 2013 року ним до складу податкового кредиту було включено суму податку на додану вартість в розмірі 2 076 102 грн. за податковими накладними, не зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних: № 55 від 11.10.2013, № 54 від 11.10.2013, № 10/2 від 19.10.2013, № 321 від 17.09.2013, № 10/2 від 29.10.2013, № 2/2 від 25.10.2013, № 1/2 від 24.10.2013, № 55/2 від 20.09.2013, № 1 від 15.11.2012, № 2 від 19.11.2012,№ 24/2 від 21.11.2012, № 8/2 від 13.11.2012, № 23/2 від 18.09.2012, № 14/2 від 08.10.2012, № 3/2 від 21.11.2012, № 30/2 від 28.11.2012, № 29/2 від 26.11.2012, № 28/2 від 22.11.2012, № 32/2 від 08.11.2012, № 10 від 12.11.2012, № 18/2 від 13.11.2012, № 58/2 від 27.11.2012, № 12/2 від 29.11.2012, № 29/2 від 23.11.2012, № 9/2 від 23.11.2012, № 2/2 від 05.10.2012, № 4/2 від 30.11.2012, № 3/2 від 26.11.2012, № 1319 від 20.11.2012, № 1320 від 20.11.2012, № 6/2 від 19.11.2012, № 6/2 від 30.11.2012, № 4/2 від 19.11.2012, № 11/2 від 15.11.2012, № 50/2 від 29.10.2012, № 18 від 13.09.2012, № 48/2 від 19.11.2012, № 19/2 від 02.11.2012, № 3/2 від 30.11.2012, № 1/2 від 02.11.2012, № 13/2 від 08.11.2012, № 15/2 від 09.12.2012, № 20/2 від 12.11.2012, № 8/2 від 27.11.2012, № 3/2 від 11.09.2012, № 15/2 від 19.11.2012, № 16/2 від 13.11.2012, № 2/2 від 28.11.2012, № 147/2 від 23.11.2012.
До зазначеної декларації було додано додаток 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)".
Також, позивачем були подані податковому органу копії товарних чеків та інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку, у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг та копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, крім іншого, виходили з того, що платник податку може включати до податкового кредиту суми податку по податковим накладним протягом 365 днів з дати їх виписки, при цьому скарга на постачальника, який порушив порядок заповнення та/або порядок реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі, подається в тому звітному періоді, в якому суми податку на додану вартість по вказаних податкових накладних включені до складу податкового кредиту. Оскільки, позивачем в повному обсязі були виконані вимоги пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України з дотриманням строку 365 днів, тому в податкового органу були відсутні підстави для зменшення суми від`ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2013 на 2 076 102 грн.
Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду.