ПОСТАНОВА
Іменем України
21 травня 2020 року
Київ
справа №816/665/16
адміністративне провадження №К/9901/26230/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.06.2016 (суддя Удовіченко С.О.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2016 (Головуючий суддя Макаренко Я.М., судді: Мінаєва О.М., Шевцова Н.В.)
у справі № 816/665/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білагро"
до Головного управління ДФС у Полтавській області
про скасування податкового повідомлення - рішення, -
В С Т А Н О В И В:
У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Білагро" (далі - позивач, ТОВ "Білагро" ) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.02.2016 року № 0000572201.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.06.2016, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2016, позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.06.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2016 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що господарські операції позивача по взаємовідносинам з ТОВ "БАТ ТРЕЙД ГРУП", ТОВ "ІН СІТІ ТРЕЙД", ТОВ "Мега Імпорт Плюс" не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними. Такі висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що у контрагентів позивача відсутні складські приміщення, трудові ресурси, виробниче та транспортне обладнання тощо для здійснення господарської діяльності, товарно-транспортні накладні оформлені з порушеннями. При цьому податковий орган посилається на податкову інформацію згідно актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача. Відтак згідно бухгалтерського обліку списання кукурудзи фактично відбулося, а отже реалізація кукурудзи була проведена, однак не на адреси контрагентів. В свою чергу грошові кошти від даних контрагентів на розрахунковий рахунок позивача надійшли без фактичного відвантаження товару, а відтак підлягають оподаткуванню за правилами пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України.
Позивач письмово проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 30.11.2015 по 13.01.2016 (термін проведення перевірки продовжувався з 28.12.2015 по 13.01.2016 на підставі наказу від 24.12.2015 № 1124) посадовими особами відповідача згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктом 77.2 статті 77 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 17.11.2015 № 975, направлень від 30.11.2015 № 1743, № 1744, № 1745, № 1746, № 1747 була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Білагро" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2015, за результатами якої складено акт від 19.01.2016 № 23/16-31-22-01/32353457 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, в результаті встановлено заниження податкового зобов`язання по декларації з ПДВ (загальна) на суму 1 217 007,87 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 02.02.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000572201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1825510,77 грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 1 217 007,18 грн та за штрафними санкціями в розмірі 608 503,59 грн.
Обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції).
ТОВ "Білагро" подано до ДФС України скаргу на вищевказане податкове повідомлення-рішення.
Рішенням ДФС України від 12.04.2016 року № 8089/6/99-99-10-01-01-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 02.02.2016 року №0000572201, а скаргу без задоволення.
Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності збільшення йому суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 02.02.2016 року №0000572201.
Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходив з такого.
Відповідно до пункту 209.1 статті 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.
Згідно пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно. Ця норма діє з урахуванням того, що: для новоутвореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб`єкт господарювання, який провадить господарську діяльність менше ніж 12 календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів/послуг розраховується за наслідками кожного окремого звітного податкового періоду; з метою розрахунку такої питомої ваги до складу основної діяльності сільськогосподарського підприємства не включаються оподатковувані операції з постачання основних фондів, що перебували у складі його основних фондів не менше ніж 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі операції не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємствам на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, у лютому - травні 2014 року ТОВ "Білагро" здійснювало реалізацію кукурудзи ТОВ "Мега Імпорт Плюс" на загальну суму 2 009 781,20 грн, у тому числі ПДВ 334 963,53 грн, ТОВ "ІН СІТІ ТРЕЙД" на загальну суму 1 873 896,12 грн, у тому числі ПДВ 312 316,02 грн, ТОВ "БАТ ТРЕЙД ГРУП" на загальну суму 3 464 853,80 грн. в тому числі ПДВ 577 475,63 грн, що не оспорюється сторонами.
ТОВ "Білагро" має право на здійснення видів діяльності за КВЕД-2010: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.46 Розведення свиней; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.70 Мисливство, відловлювання тварин і надання пов`язаних із ними послуг; 02.20 Лісозаготівлі /том 1 а.с. 12/.
25.03.2014 між ТОВ "Білагро" (Постачальник) та ТОВ "Мега Імпорт Плюс" (Покупець) укладено договір поставки №25-П /том 1 а.с. 154-155/, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у встановлений договором термін товар у власність Покупця, а Покупець зобов`язаний прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Товаром, що поставляється за договором є сільськогосподарська продукція визначена у видаткових накладних /пункт 1.2 Договору/.