ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 909/526/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Суховий В.Г. - головуючий, Берднік І.С., Міщенко І.С.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакційно-видавничий комплекс "Злагода" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.09.2019 (суддя Стефанів Т.В.) у справі № 909/526/18
за позовом Тлумацької районної ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакційно-видавничий комплекс "Злагода"
про визнання права власності на нежитлове приміщення
Історія справи
Короткий зміст вимог
1. У червні 2018 року Тлумацька районна рада (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Івано - Франківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакційно-видавничий комплекс "Злагода" (далі - відповідач) про визнання права власності на нежитлове приміщення загальною площею 533,0 кв. м, розташоване за адресою: Івано - Франківська область, м. Тлумач, вул. Кармелюка, 10.
1.1. В обґрунтування позовних вимог позивач, посилаючись на належність йому спірного нежитлового приміщення Редакційно - видавничого комплексу "Злагода" на праві комунальної власності, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та встановлення цієї обставини у судових рішеннях під час розгляду іншої справи №909/1131/16 Івано - Франківським господарським судом, зазначає, що реєстрація права власності нежитлового приміщення Редакційно - виробничого комплексу "Злагода" за ТОВ "РВК "Злагода" фактично позбавила можливості законного власника майна в особі Тлумацької районної ради зареєструвати право власності на зазначене приміщення.
Короткий зміст оскаржуваних рішень
2. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.09.2019, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2019, позов задоволено. Визнано за Тлумацькою районною радою право власності на нежитлове приміщення Редакційно-видавничого комплексу "Злагода", загальною площею 533,0 кв. м, розташоване за адресою: Івано-Франківська область, м. Тлумач, вул. Кармелюка, 10.
2.1. Мотивуючи вказане рішення, суд першої інстанції вказав, що підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності, згідно із положеннями статті 392 Цивільного кодексу України, є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду, оскільки позивач є власником спірного майна. Оспорення та невизнання права власності позивача на спірне майно з боку ТОВ "РВК "Злагода" полягає у неодноразових зверненнях до суду та реєстраційних органів про визнання права власності за відповідачем та його реєстрації.
Також судом першої інстанції враховано той факт, що в провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходилась справа № 909/607/19 за позовом ТОВ "РВК "Злагода" до Тлумацької районної ради про визнання права власності на нежитлове приміщення за адресою вул. Кармелюка, 10 у м. Тлумач Івано - Франківської області. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.08.2019 у справі № 909/607/19 в позові відмовлено з тих підстав, що ТОВ "РВК "Злагода" не є власником спірного майна, а тому його право не порушено.
2.2. Суд апеляційної інстанції погодився з підставами для задоволення позовних вимог, викладених судом першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Редакційно-видавничий комплекс "Злагода" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.09.2019 у справі № 909/526/18 скасувати, справу направити на новий розгляд.
Аргументи учасників справи
Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
4. Судами попередніх інстанцій невірно встановлено обставини щодо належності відповідачу спірного майна на праві повного господарського відання, повноваження власника якого належали позивачу, за відсутності в матеріалах справи доказів закріплення власником майна такого майна за субʼєктом господарювання та здійснення в подальшому контролю за його використанням та збереженням.
4.1. Судами попередніх інстанцій не було досліджено та не надано оцінки доказам відповідача, зокрема, записам в реєстровій книзі та реєстраційному посвідченню, чим порушено вимоги статті 236 ГПК України.
4.2. Господарськими судами невірно застосовано положення статті 9 Закону України "Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації".
4.3. Скаржник зауважує, що реєстраційне посвідчення видано відповідачу відповідно до п. 7 додатку 1 до Правил Державної реєстрації обʼєктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 №56, на підставі відповідного запису в реєстровій книзі №2 на жилі обʼєкти нерухомого майна. Зазначене реєстраційне посвідчення та відповідний запис у реєстровій книзі №2 є чинними, та не оспорювались позивачем, однак право власності не оформлено у звʼязку із змінами законодавства України та подальшими судовими заборонами на вчинення відповідних дій.
4.4. Скаржник зазначає, що позивачем не було надано суду правовстановлюючих документів, які б вказували на належність йому спірного майна, відтак судами прийнято рішення із порушенням норм матеріального права, а саме статті 392 Цивільного кодексу України. При цьому, відповідач вказує, що він є належним власником майна, що підтверджується документами, наявними в матеріалах справи, зокрема, даний факт визнаний державою, про що свідчить реєстраційне посвідчення від 17.03.1998 року та відповідний запис в реєстровій книзі № 2, проте, надані докази не були взяті до уваги та не відображені у судовому рішенні.
Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу
5. Позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, зазначаючи, що в судовому порядку встановлено належність нежитлового приміщення по вул. Кармелюка, 10 у м. Тлумач до комунальної власності.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
6. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що Редакційно-видавничий комплекс "Злагода" створено за рішенням Тлумацької районної ради від 01.03.1995 "Про злиття районної друкарні з редакцією районної газети "Злагода" шляхом обʼєднання районної друкарні з редакцією районної газети "Злагода".
7. 03.08.2017 державну реєстрацію Редакційно - видавничого комплексу "Злагода" було припинено за рішенням засновників. Судами установлено, що до моменту припинення державної реєстрації РВК "Злагода" комплекс являвся комунальним підприємством, форма власності - комунальна. Даний факт підтверджує витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.09.2019 за № 1005707359.
8. Так, на підставі договору купівлі-продажу від 30.04.1997 Редакційно - видавничий комплекс "Злагода" придбав у Тлумацького міського споживчого товариства будинок, що знаходиться за адресою: м. Тлумач, вул. Кармелюка, 10, загальною площею 533,0 кв.м (спірне майно). Оскільки підприємство РВК "Злагода" має ознаки комунального підприємства, відтак придбане вказаним підприємством приміщення також є комунальним. Також суди установили, що приміщення придбано не за кошти трудового колективу.
9. Крім того, судами установлено, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2017 у справі №909/1131/16, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2017, за позовом Тлумацького редакційно - видавничого комплексу "Злагода" до Тлумацької районної ради та Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Тлумацької міської ради Івано-Франківської області про визнання права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення редакційно - видавничий комплекс "Злагода" за адресою: Івано-Франківська область, м. Тлумач, вул. Кармелюка, 10, загальною площею 533 кв.м, у задоволенні позову відмовлено.
Названими судовими рішеннями у справі №909/1131/16 також встановлені вищевказані обставини, які не підлягають доказуванню в силу приписів частини 4 статті 75 ГПК України.
10. З урахуванням встановлених обставин, господарські суди дійшли висновку, що спірне нежитлове приміщення є комунальною власністю, відповідно не підлягає доказуванню повторно. Відсутні підстави для дослідження та оцінки реєстраційного посвідчення від 17.03.1998, відповідно до якого право власності на вказане нежитлове приміщення було зареєстроване за Тлумацьким РВК "Злагода". При вирішенні справи № 909/1131/16 суд досліджував ці докази і дав оцінку вказаним обставинам.
11. Крім того, як встановлено в ухвалі Господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.2018 у справі № 909/1131/16, Товариство з обмеженою відповідальністю "Редакційно-видавничий комплекс "Злагода" - позивач, є правонаступником Тлумацького редакційно-видавничого комплексу "Злагода".
12. Згідно із Статутом ТОВ "Редакційно - видавничий комплекс "Злагода", вказане товариство створене відповідно до протоколу № 1 загальних зборів засновників від 21.07.2017 шляхом перетворення і є правонаступником усього майна, всіх активів, пасивів, усіх прав та обовʼязків комунальної організації - Редакційно-видавничий комплекс "Злагода", ідентифікаційний код 02472950.
13. Відповідно до інвентаризаційного опису основних засобів від 20.12.2017 та передавального акту, посвідченого приватним нотаріусом Вацик В.М. 25.07.2017, спірне майно перебувало на балансі РВК "Злагода" і передано відповідачу.
14. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті (в редакції, чинній до 08.02.2020) полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.
15. Відповідно до частини 1 статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може предʼявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Тобто вимога про визнання права власності може бути заявлена виключно у випадку, якщо на момент звернення до суду особа має право власності, але воно оспорюється іншою стороною.
16. Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України "Про власність" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) власність в Україні виступала в таких формах: приватна, колективна, державна.
17. В силу положень статей 31 та 32 названого Закону до державної власності належали загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність); субʼєктами права комунальної власності визначались адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.
18. Обʼєктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, обʼєкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоровʼя, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи звʼязку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території (стаття 35 Закону).
19. В силу пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності цим Кодексом, його положення застосовуються до тих прав і обовʼязків, які продовжують існувати після набрання ним чинності.
20. За змістом статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
21. Відповідно до приписів частини 1 статті 63 Господарського кодексу України комунальне підприємство діє на основі комунальної власності територіальної громади.
22. Згідно статті 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.