ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2020 року
м. Київ
справа № 295/1399/18
провадження № 51-5287км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Ковтуновича М.І., Луганського Ю.М.,
за участю:
секретаря
судового засідання Письменної Н.Д.,
прокурора Піх Ю.Г.,
захисника Ковальчук Н.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисників Ковальчук Н.В., Петрушиної Л.А., Немеша І.В. на вирок Богунського районного суду міста Житомира від 13 травня 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 23 вересня 2019 року, постановлені у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Великий Березний Закарпатської області, жителя цього ж селища ( АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Богунського районного суду міста Житомира від 13 травня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 27 грудня 2017 року о 15 год 55 хв, перебуваючи у службовому кабінеті № 31 Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - ГУНП в Житомирській області) на вулиці Лесі Українки, 17 у місті Житомирі, під час проведення слідчої дії у ході досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12017060020005699 від 27 жовтня 2017 року, висловив обіцянку службовій особі, яка займає відповідальне становище, - слідчому слідчого відділу Житомирського відділу поліції ГУНП в Житомирській області, лейтенанту поліції Гайдащуку О.С. надати неправомірну вигоду в розмірі 1000 доларів США шляхом перерахування зазначеної суми на картковий рахунок слідчого за вчинення дій, спрямованих на повернення транспортного засобу, а саме автомобіля марки "Mazda 6" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), належний ОСОБА_1 на праві приватної власності, на який за ухвалою слідчого судді Богунського районного суду накладено арешт.
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 23 вересня 2019 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах, аналогічних за своїм змістом, засуджений ОСОБА_1 та його захисник Немеш І.В. не погоджуються із судовими рішеннями, просять їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Стверджують, що досудове розслідування, всупереч статті 216 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), здійснював той орган досудового розслідування, працівнику якого, з огляду на пред`явлене обвинувачення, було обіцяно надати неправомірну вигоду, а тому докази, покладені в основу обвинувачення є недопустимими. Вищевикладене порушення залишено поза увагою судом апеляційної інстанції, внаслідок чого ухвала вимогам статті 419 КПК не відповідає.
Захисник Ковальчук Н.В. не погоджується із судовими рішеннями, просить скасувати їх та призначити новий розгляд у суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Обґрунтовує свої вимоги тим, що суди, визнаючи ОСОБА_1 винуватим в обіцянці службовій особі надати неправомірну вигоду, не встановили чіткого часу, способу та місця надання обіцянки, що суперечить пункту 3 примітки до статті 354 КК.
Натомість ані місцевий, ані апеляційний суд не врахували висновку, викладеного у постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №5 "Про судову практику у справах про хабарництво", згідно з яким злочини, передбачені статтями 368, 369 КК, вважаються закінченими з моменту, коли службова особа прийняла хоча б частину хабаря. У інших випадках такі дії належить кваліфікувати як замах на його давання.
Крім того, ОСОБА_2 стверджує, що суди належним чином не перевірили наявності в діях правоохоронних органів факту провокації, враховуючи на допущені на досудовому розслідуванні порушення прав її підзахисного, що підбурювало ОСОБА_1 на вчинення злочину.
У касаційній скарзі захисник Петрушина Л.А. не погоджується із судовими рішеннями, просить скасувати їх та призначити новий розгляд у суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Стверджує, що дії її підзахисного кваліфіковано за частиною 3 статті 369 КК неправильно, оскільки диспозиція цієї статті покладає кримінальну відповідальність лише за надання неправомірної вигоди особі, яка займає відповідальне становище, при цьому не охоплює дій, виражених в обіцянці чи пропозиції надання неправомірної вигоди. А тому дії ОСОБА_1 підлягають кваліфікації за частиною 1 статті 369 КК.
Також стверджує про порушення на досудовому розслідуванні права на захист ОСОБА_1, який є неграмотним, що свідчить про наявність у нього фізичних вад, однак правовою допомогою захисника, всупереч вимогам статті 52 КПК її підзахисний був не забезпечений. Крім того, стверджує про провокацію в діях правоохоронних органів, які, порушуючи вимоги кримінального процесуального закону, підбурювали її підзахисного на вчинення протиправних дій.
Заперечень на касаційні скарги засудженого та захисників до Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Ковальчук Н.В. просила подані нею, засудженим та іншими захисниками касаційні скарги задовольнити, судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції з підстав, викладених у скаргах.
Прокурор Піх Ю.Г. у судовому засіданні стверджувала про законність судових рішень, а тому наполягала на відмові у задоволенні касаційних скарг засудженого та його захисників.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Засуджений ОСОБА_1 звернувся до Суду з заявою про проведення касаційного розгляду за його відсутності, повідомлень про поважність причин неприбуття від захисників Немеша І. В. та Петрушиної Л. А . до Суду не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Місцевий суд дотримався вищевикладених вимог та належним чином обґрунтував висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 в обіцянці службовій особі, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду за вчинення в інтересах того, хто обіцяє, дій з використанням наданого їй службового становища та кваліфікацію його дій за частиною 3 статті 369 КК на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства.
В основу прийнятого рішення суд поклав рапорти: оперуповноваженого Житомирського відділення поліції ГУНП у Житомирській області Ткачука С.В. від 30 листопада 2017 року, відповідно до якого ОСОБА_1, перебуваючи у службовому кабінеті, повідомив, що бажає надати грошову винагороду в сумі 30 000 грн тому, хто зможе вирішити питання про повернення йому автомобіля "Mazda 6" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), доступ до якого тимчасово обмежений, в чому йому було відмовлено та виведено його за межі будівлі; слідчого Житомирського відділення поліції ГУНП у Житомирській області Гайдащука О.С. від 05 грудня 2017 року, в якому повідомляється, що ОСОБА_1 звертався до нього та оперуповноваженого працівника Ткачука Р.К. з пропозицією повернути транспортний засіб за винагороду; начальника слідчого відділу Житомирського відділення поліції ГУНП у Житомирській області Рудницького С.В. від 05 грудня 2017 року. Крім того, суд взяв до уваги повідомлення Житомирського управління Департаменту внутрішньої безпеки про направлення матеріалів за фактом пропонування неправомірної вигоди працівникам слідчого відділу за вирішення питання про повернення речових доказів.