Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2020 року
м. Київ
справа № 201/6267/16к
провадження № 51-2984 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Анісімова Г. М., Іваненка І. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Швидченко О. В.,
прокурорів Костюка О. С., Єременка М. В.,
захисників Зарубіна Є. М., Миронова В. Є.
розглянув у відкритому судовому засіданні спільну касаційну скаргу захисника Зарубіна Є. М. та засудженого ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 1 квітня 2019 року, у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016040000000084, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Дніпро (Дніпропетровськ) Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, працюючого заступником начальника відділу екологічного контролю земельних ресурсів за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами, старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 368 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на 3 (три) роки з конфіскацією усього майна у власність держави.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 відраховується з моменту набрання вироком законної сили.
Вирішено питання про долю речових доказів.
Стягнуто з ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведення судової технічної експертизи документів у розмірі 770,35 грн. та судової експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин в розмірі 1 760,80 грн. на користь держави.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те що він 16 лютого 2016 року близько 10 год. 20 хв., займаючи посаду заступника начальника відділу Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, було включено до складу комісії для обстеження зелених насаджень Лобойківської сільської ради, знаходячись біля будівлі Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Лабороторна, 69, умисно з корисливих мотивів одержав для себе грошові кошти у сумі 2000 грн. як неправомірну вигоду від ОСОБА_2, який діяв з відома та під контролем прокуратури Дніпропетровської області, за вчинення дій з використанням наданого йому службового становища в інтересах останнього, зокрема: підписав акт від 15 лютого 2016 року обстеження зелених насаджень, згідно з яким підлягало видаленню 10 дерев акацій у фаутному, аварійному стані та скріпив печаткою Держекоінспекції в Дніпропетровській області.
3 березня 2016 року приблизно о 13 год. 35 хв. ОСОБА_1 під час зустрічі із ОСОБА_2, який діяв з відома та під контролем прокуратури Дніпропетровської області, умисно, з корисливих мотивів, повторно вказав останньому про необхідність передачі йому неправомірної вигоди у сумі 66 000 грн. за вчинення дій з використанням наданого йому службового становища в його інтересах, зокрема: підписанні актів від 2 березня 2016 року обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню на території Лобойківської сільської ради, лісонасадженням між контурами №№30 та 31, №№ 32-33, №№ 31 та 34, №№33 та 34, №№ 30 та 35, №№ 33 та територією Чумаківської сільської ради, згідно з якими видаленню підлягали всього 330 дерев акацій у фаутному, аварійному стані та скріпив їх печаткою Держекоінспекції в Дніпропетровській області.
1 квітня 2019 року Дніпровським апеляційним судом вирок місцевого суду
залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_3 та засуджений ОСОБА_1 просять вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 1 квітня 2019 року скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначають про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Вважають, що судом першої інстанції були порушені вимоги КПК щодо визнання окремих доказів недопустимими. Судами попередніх інстанцій порушено вимоги КК щодо відсутності кваліфікуючих ознак повторності та вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище в діях ОСОБА_1 . Залишено поза увагою вчинення стосовно ОСОБА_1 провокативних дій зі сторони органу досудового розслідування. Суд апеляційної інстанції не усунув порушення вимог закону, допущені судом першої інстанції, а також не дослідив та не врахував при постановленні ухвали усі доводи апеляційної скарги, допускав порушення процедури судового розгляду, здійснення повноважень прокурора в даному кримінальному провадженні не уповноваженим на таке прокурором.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Єременко М. В. вважав касаційну скаргу захисника та засудженого необґрунтованою та просив відмовити у її задоволенні.
Захисник Миронов В. Є. касаційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно з ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилаються захисник та засуджений у касаційній скарзі, не є предметом перегляду в касаційному суді відповідно до вищевказаної норми процесуального закону.
Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення (ст. 370 КПК).
Як зазначено у ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Статтею 86 КПК визначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий в порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 37 КПК прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів. Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення.
Відповідно до ч. 2 ст. 290 КПКпрокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.
Частина 11 ст. 290 КПКпередбачає, що сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одна одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.
Згідно з ч. 12 ст. 290 КПКу разі, якщо сторона кримінального провадження не здійснила відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
Відповідно до рішення Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року, провадження № 13-37кс18 для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій.
Документи, які стали правовою підставою проведення НСРД (зокрема, не розсекречені на момент звернення до суду з обвинувальним актом), не можуть вважатися додатковими матеріалами до результатів проведених негласних слідчих (розшукових) дій, отриманими до або під час судового розгляду, оскільки є їх частиною.
Ці процесуальні рішення виступають правовою підставою проведення НСРД, з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.
Прокурор - процесуальний керівник зобов`язаний під час досудового розслідування заздалегідь ініціювати процедуру розсекречення процесуальних документів, які мають гриф секретності за змістом статей 85, 92, 290 КПК одночасно з результатами НСРД і забезпечити відкриття цих документів на етапі закінчення досудового розслідування.
Рішенням Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 640/6847/15-к вищезазначені висновки були уточнені.
Відповідно до зазначеного правового висновку процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) та які на стадії досудового розслідування не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому статтею 290 КПКз тієї причини, що їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не були розсекречені на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні під час розгляду справи у суді за умови своєчасного вжиття прокурором всіх необхідних заходів для їх отримання.
Якщо сторона обвинувачення не вжила необхідних та своєчасних заходів, що спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення норм статті 290 КПК .
Досудове розслідування в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 було завершено 28 квітня 2016 року і матеріали кримінального провадження відкрито стороні захисту; того ж дня обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 надійшов до місцевого суду; 12 квітня 2016 року, тобто до завершення досудового розслідування, були відкриті матеріали за результатами проведених НСРД стороні захисту.