Постанова
Іменем України
21 травня 2020 року
м. Київ
справа № 316/969/16-ц
провадження № 61-38003св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - комунальне підприємство "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради на постанову апеляційного суду Запорізької області від 03 травня 2018 року у складі колегії суддів Кочеткової І. В., Маловічко С.В., Гончар М. С.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду до комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради (далі - КП "Підприємство комунальної власності", КП "ПКВ" ЕМР) з позовом, вимоги якого уточнив під час розгляду справи та просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ КП "ПКВ" ЕМР № 671-К від 07 червня 2016 року "Про припинення трудового договору (контракту)", яким ОСОБА_1 звільнено внаслідок скорочення чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України;
- поновити ОСОБА_1 з 07 червня 2016 року на посаді директора з експлуатації електричних мереж КП "ПКВ" ЕМР;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням за період роботи з 07 червня 2016 року по 27 червня 2017 року у розмірі 76 467,25 грн, середній заробіток внаслідок затримки виплат при звільненні за період з 07 червня 2016 року по 27 червня 2017 року у розмірі 76 467,25 грн, компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 21 388,64 грн, всього на загальну суму 184 224,93 грн без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.
Позов мотивовано тим, що з липня 2015 року позивач обіймав посаду директора з експлуатації електричних мереж КП "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради (КП "ПКВ" ЕМР).
Наказом № 671-К від 07 червня 2016 року його звільнено з роботи у зв`язку із скороченням чисельності та штату на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
При розірванні трудового договору відповідач порушив вимоги трудового законодавства, оскільки позивач не був завчасно попереджений про наступне вивільнення, професійна спілка "Комунальник Енергодара", членом виборчого органу якої він є, не надала згоди на його звільнення, роботодавець не повідомив Енергодарську міську раду про його звільнення як депутата міської ради, не провів остаточний розрахунок в день звільнення.
У зв`язку з наведеним, позивач звернувся до суду за захистом трудових прав шляхом поновлення на роботі із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Енергодарського міського Запорізької області 10 липня 2017 року у складі судді Капустинського М. В. у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства, від ознайомлення з наказами про майбутнє звільнення і про наявні вакансії останній ухилявся, що підтверджується відповідними актами, копія наказів направлялася йому поштою за місцем проживання, профспілковий орган був завчасно письмово повідомлений про майбутнє вивільнення, заборгованість із соціальної допомоги з тимчасовою втратою працездатності не виплачена у зв`язку із накладенням арешту на рахунки підприємства.
Постановою апеляційного суду Запорізької області від 03 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Визнано незаконним наказ КП "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради №671-к від 07 червня 2016 року про припинення трудового договору.
Поновлено ОСОБА_1 з 07 червня 2016 року на посаді директора з експлуатації електричних мереж КП "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради.
Стягнуто з КП "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 208 101, 40 грн, допомогу з тимчасової непрацездатності за квітень-червень 2016 року у сумі 5 109, 91 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що вивільнення ОСОБА_1 відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства, та не звернув уваги на те, що 31 березня 2016 року, під час складання актів про відмову працівника ознайомитися із наказом про вивільнення і з переліком вакантних посад, останній хворів і був відсутній на робочому місці, що підтверджується як табелем обліку робочого часу за березень 2016 року, так і листком тимчасової непрацездатності, згідно із яким ОСОБА_1 звільнено від роботи у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю на строк з 07 березня 2016 по 01 квітня 2016 року.
Крім того, фактично скорочення посади, яку обіймав позивач, у 2016 році не відбувалося, оскільки у штатному розкладі підприємства на 2016 рік від 01 березня 2016 року, приведеному у відповідність з рішенням міської ради від 29 січня 2016 року №25, посада директора з експлуатації електричних мереж збережена.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення прав позивача, які полягають у невиконанні власником покладеного на нього законом обов`язку попередити працівника про майбутнє вивільнення, ознайомити з всіма існуючими вакансіями на підприємстві і зокрема з інформацією, що штатна посада, яку обіймав позивач, була передбачена і в новому штатному розкладі підприємства, сформованому 01 березня 2016 року.
Згідно висновків апеляційного суду при звільнені позивача з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України відповідачем порушено вимоги частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП України (не попереджено персонально не пізніше ніж за два місяці про наступне вивільнення, не запропоновано наявні на підприємстві вакансії, в тому числі і ту посаду, яку обіймав позивач), що є підставою для поновлення його на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі комунальне підприємство "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту цим судом постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне тлумачення закону та дійшов висновку, що відповідач не мав права повідомляти позивача про його скорочення та наступне вивільнення 31 березня 2016 року, оскільки у цей час позивач хворів і не знаходився на робочому місці. Такий висновок суду апеляційної інстанції не підтверджується жодною нормою чинного законодавства. Системний аналіз положень КЗпП України та інших нормативно-правових актів надає підстави дійти висновку, що у законодавстві відсутня пряма норма, яка забороняє роботодавцю проводити дії, спрямованні на дотримання процедури вивільнення працівників у разі скорочення їх посад, під час тимчасової непрацездатності працівника.
Суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку, що штатний розклад відповідача не було приведено у відповідність до рішення Енергодарської міської ради від 29 січня 2016 року № 25.
Апеляційним судом не враховано та не надано належної оцінки тим обставинами, що позивач ухилявся від виконання своїх трудових обов`язків і більше трьох місяців хворів та не з`являвся на робочому місці, попередити його про наступне вивільнення за два місяці не видавалося за можливе, а отже і привести штатний розклад у відповідність до вказаного рішення міської ради не було можливості. Проте, ознайомивши позивача 31 березня 2016 року з наказом про його наступне вивільнення із запропонуванням вакантних посад, відповідач вжив, таким чином, максимально можливих заходів для виконання вимог чинного трудового законодавства, рішення міської ради та приведення штатного розкладу у відповідність до рішення міської ради.
В подальшому, коли позивач з`явився на робочому місці 07 червня 2016 року, після спливу двомісячного строку після дня його попередження про наступне вивільнення та запропонування вакантних посад, в цей же день, 07 червня 2016 року, його звільнено, а штатний розклад - приведено відповідачем у відповідність до згаданого вище рішення міської ради.
Крім того, апеляційним судом не враховано, що позивач був (у 2016 році) і є діючим депутатом Енергодарської міської ради, яка фактично є власником відповідача і яка приймала рішення від 29 січня 2016 року №25 "Про заходи щодо упорядкування та оптимізації структури КП "Підприємство комунальної власності". Позивач фактично був обізнаний та повідомлений, що його посада директора з експлуатації електричних мереж буде скорочена, а його - вивільнено, ще 29 січня 2016 року - в день, коли це рішення міської ради було прийнято. Незважаючи на це, роботодавець додатково та на виконання вимог законодавства, виконав усі дії, спрямовані на дотримання процедури вивільнення працівника, а тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням без змін рішення суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу позивачем до суду не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.