Постанова
Іменем України
21 травня 2020 року
м. Київ
справа № 755/3323/17
провадження № 61-48420св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління акціонерного товариства "Ощадбанк",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Медична компанія",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2018 року у складі судді Савлук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року у складі колегії суддів Українець Л. Д., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Ощадбанк", банк) звернулося до суду до
ОСОБА_1 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Медична компанія" (далі - ТОВ "Медична компанія") з позовом, вимоги якого уточнило під час розгляду справи та просило стягнути з відповідача заборгованість за договором кредитної лінії від 13 січня 2011 року, яка станом на 04 жовтня 2017 року становить 5 587 047,51 грн, з яких: прострочений борг за кредитом в сумі 2 290 611,06 грн, простроченні відсотки за користування кредитом з 06 червня 2014 року по 03 жовтня 2017 року в сумі 1 492 339,97 грн, інфляційні втрати з липня 2014 року по серпень 2017 року за прострочення сплати кредиту в сумі 1 138 278,38 грн; інфляційні втрати з липня 2014 року по серпень 2017 року за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в сумі 414 604,01 грн; три проценти річних за прострочення сплати кредиту з 03 вересня 2012 року по 03 жовтня 2017 року в сумі 175 640,27 грн; три проценти річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом з 01 грудня 2011 року по 03 жовтня 2017 року в сумі 75 573,82 грн.
Позов мотивовано тим, що 13 січня 2011 року між банком та ТОВ "Медична компанія" укладено договір кредитної лінії, згідно якого максимальний ліміт кредитування встановлено у сумі 3 700 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом, виходячи з 20,5% річних, а з 14 липня 2011 року у розмірі 19 % річних.
У забезпечення виконання кредитних зобов`язань, 13 січня 2011 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 укладено договір поруки, яким поручитель зобов`язався відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.
Позичальник ТОВ "Медична компанія" систематично порушувало та належним чином не виконувало взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 06 жовтня 2015 року позов АТ "Ощадбанк" до ТОВ "Медична компанія" про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Медична компанія" на користь АТ "Ощадбанк" 3 671 435, 63 грн.
Разом з тим, вказане судове рішення не виконано тастаном на 04 жовтня 2017 року заборгованість за кредитом становить 5 587 047,51 грн, яку банк просив стягнути з відповідача, як поручителя.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що позовні вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягають задоволенню у зв`язку з припиненням поруки на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України.
При зміні кредитором на підставі статті 1050 ЦК Українистроку виконання основного зобов`язання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню з цієї дати.
Заборгованість, з приводу якої заявлений позов у справі, виникла у боржника з 31 травня 2014 року. ТОВ "Медична компанія" та поручитель ОСОБА_1 взяли на себе зобов`язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 12 січня 2016 року. Термін остаточного повернення кредиту рішенням Господарського суду Луганської області від 05 жовтня 2015 року було змінено з 12 січня 2016 року на 20 жовтня 2015 року.
ПАТ "Державний банк України" з даним позовом звернулося до суду 23 лютого 2017 року, тобто з пропуском шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя, у звязку з чим вимоги банку до ОСОБА_1, як поручителя, не підлягають задоволенню у зв`язку з припиненням поруки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ПАТ "Ощадбанк", не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини справи щодо звернень банку з позовами до Сватівського районного суду Луганської області та неправильно застосовано положення частини четвертої статті 559, частини другої статті 1050ЦК України.
Судами не враховано, що вимога про дострокове повернення кредиту позичальнику та вимога усунення порушень за кредитним договором поручителю банком не направлялись та ані позичальником, ані поручителем не отримувались.
Під час розгляду справи судами не надано належної оцінки тим обставинам, що 19 серпня 2015 року банк з метою захисту порушених прав в межах строку дії поруки звернувся до Сватівського районного суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором. Ухвалою суду від 14 січня 2016 року позовну заяву АТ "Ощадбанк" повернуто та зазначено, що на запит суд отримав інформацію про те, що відповідач ОСОБА_1 фактично проживає у м. Києві, а тому справа не підсудна даному суду. Справа перебувала на розгляді у Сватівському районному суді Луганської області з 19 серпня 2015 року по 27 січня 2016 року.
10 червня 2016 року банк, за відсутності доказів про зареєстроване у встановленому порядку місце перебування відповідача, повторно звернувся до Сватівського районного суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача.
Сватівський районний суд Луганської області ухвалою від 10 січня 2017 позовну заяву повернув АГ "Ощадбанк" для подання до належного суду. Судом встановлено, що згідно відповіді Міністерства соціальної політики України від 24 грудня 2016 року відповідач ОСОБА_1 з 23 червня 2015 року фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Справа перебувала на розгляді в Сватівському районному суді Луганської області з 10 червня 2016 року по 07 лютого 2017 року.
Судами попередніх інстанцій проігноровано факт, що банк двічі, з додержанням правил підсудності, звертався до Сватівського районного суду Луганської області з позовом до поручителя, та не з вини банку відбулось повернення позовних заяв, що сприяло нерозгляду пред`явленої ним вимоги на 404 дні. Тобто, банк звернувся з позовом до суду до поручителя в межах строку дії поруки та з додержанням правил підсудності.
У зв`язку з наведеним, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні позовних вимог банку про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 з підстав припинення поруки, оскільки не враховували, що банк в межах шестимісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України, пред`явив позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Так, термін остаточного повернення кредиту змінено на 20 жовтня 2015 року, а вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 пред`явлено банком до належного суду, а саме до Сватівського районного суду Луганської області 17 серпня 2015 року. Подальше повернення позовної заяви та пред`явлення позову до поручителя до Дніпровського районного суду міста Києва (за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання) відбулось не з вини банку.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_1, заперечує проти доводів позивача та просить залишити ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 1054 ЦК Українипередбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 526 ЦК Українивстановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, звичайно ставляться.