Постанова
Іменем України
21 травня 2020 року
м. Київ
справа № 408/1847/16-ц
провадження № 61-44144св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В., Грушицького А. І., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит",
третя особа - Первинна Профспілкова організація незалежної профспілки міста Свердловська на відокремленому підприємстві Шахта "Червоний партизан" Державного підприємства "Свердловантрацит",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 21 жовтня 2016 року в складі судді Соболєва Є. О. та постанову Апеляційного суду Луганської області від 10 серпня 2018 року в складі колегії суддів: Орлова І. В., Авалян Н. М., Кострицького В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" (далі - ТОВ "Свердловантрацит") про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 07 травня 2002 року він перебував у трудових відносинах з ДВАТ ДП шахта "Червоний партизан" та працював електрослюсарем 3-го розряду з повним робочим днем. 29 грудня 2011 року переведений до ТОВ "ДТЕК "Свердловантрацит" шахта "Червоний партизан".
Наказом від 01 лютого 2016 року № 124-к його звільнено за пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з перебуванням на робочому місці в нетверезому стані 26 січня 2016 року. З цим наказом у належний спосіб його було ознайомлено лише 29 лютого 2016 року.
Вважає, що викладені в наказі обставини його звільнення не відповідають дійсності, наказ виданий із порушенням норм трудового законодавства, оскільки 26 січня 2016 року згідно графіка роботи у нього був вихідний день. Того ж дня близько 15-00 год. йому зателефонував керівник та запросив зайти до нього, прийшовши об 18-00 год. до кабінету свого керівника, останній повідомив йому про необхідність виходу на роботу в цей день. Враховуючи те, що з відповідним наказом він не був ознайомлений та відповідач не погодив із профспілковою організацією свій намір щодо його відзиву з вихідного дня, він відмовився виходити на роботу.
Після цього, шляхом обману працівники ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" змусили його здійснити обстеження за допомогою алкотестера, яке проведено із порушенням (насадка не була розпакована при позивачеві, медичний працівник на момент обстеження був відсутній). За наслідками обстеження прилад алкотестера видав показники, що зазначали про стан сп`яніння позивача, про що працівниками відповідача складено акт.
28 та 29 січня 2016 року позивач за графіком здійснював вихід на роботу, а з 01 лютого 2016 року до 29 лютого 2016 року знаходився у відпустці, під час якої дізнався про звільнення, яке було проведене без попередньої згоди профспілки, членом якої він є.
Позивач також зазначив, що протиправними діями відповідача, невиконанням останнім вимог законодавства йому завдано моральну шкоду, яка виразилася у переживаннях з приводу розуміння цілковитої незаконності дій відповідача та власної незахищеності за наслідками невиконання відповідачем вимог законодавства; у нехтуванні відповідачем прав позивача на відпустку, заробітну плату та інші виплати.
З огляду на викладене та з урахуванням уточнень своїх вимог позивач просив визнати незаконними дії відповідача щодо його звільнення за пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України; визнати незаконним наказ про звільнення від 01 лютого 2016 року № 124-к; поновити його на роботі з внесенням відповідних записів до трудової книжки; стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 49 157,00 грн; витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн та компенсацію моральної шкоди - 5 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 21 жовтня 2016 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 за пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України згідно з наказом від 01 лютого 2016 року № 124-к по відокремленому підрозділу "Шахтоуправління Червонопартизанське" ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит".
Поновлено ОСОБА_1 на роботі у відокремленому підрозділі "Шахтоуправління Червонопартизанське" ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" в якості електрослюсаря підземного 3-го розряду з повним робочим днем під землею.
Стягнуто з ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" на користь ОСОБА_1 45 947,64 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 5 000,00 грн в якості відшкодування моральної шкоди, 3 000,00 грн витрат на правову допомогу, а всього ? 53 947,64 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивача проведене без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації та вищого виборного органу цієї профспілки. При цьому суд вважав, що строк на звернення з позовом про поновлення на роботі не пропущено, оскільки відсутні відомості про вручення ОСОБА_1 наказу про звільнення. Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 5 000,00 грн, суд виходив із того, що незаконним звільненням позивачу були завдані моральні страждання, які виразились у переживанні з приводу втрати заробітку, тим більше на тимчасово окупованій території.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 29 листопада 2016 року рішення місцевого суду змінено, доповнено резолютивну частину рішення суду абзацом наступного змісту: "Поновити ОСОБА_1 строк звернення з позовом до суду" та зменшено суму стягнутої з ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" на користь ОСОБА_1 моральної шкоди з 5 000,00 грн до 500,00 грн, загальної суми з 53 947,64 грн до 46 447,64 грн, судового збору з 2 204,80 грн до 1 901,64 грн.
Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 21 жовтня 2016 року в частині стягнення з ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" витрат на правову допомогу у сумі 3 000 грн скасовано та в цій частині постановлено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у стягненні цих витрат. У іншій частині рішення суду залишено без змін.
Змінюючи рішення районного суду та вирішуючи питання поновлення строку звернення ОСОБА_1 за вирішенням трудового спору, апеляційний суд виходив з того, що останній проживає на території, де здійснюється антитерористична операція, приймання та доставка поштових відправлень на цій території державним підприємством "Укрпошта" з 27 листопада 2014 року не здійснюється, а тому позивач не мав можливості своєчасно звернутися до суду із указаним позовом.
Зменшуючи розмір стягнутої з ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при визначенні такого розміру суд першої інстанції не врахував, що звільнення позивача є незаконним у зв`язку з порушенням процедури звільнення, в той час як встановлено факт перебування позивача 26 січня 2016 року на робочому місці у стані алкогольного сп`яніння.
Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 30 січня 2018 року рішення Апеляційного суду Луганської області від 26 листопада 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий апеляційний розгляд, суд касаційної інстанції виходив із того, що суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не врахував, що при виявленні в суді факту звільнення працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації суд не вправі поновити працівника на роботі, якщо немає інших порушень трудового законодавства, які дають підстави на його поновлення на роботі. Час одержання такої згоди є елементом порядку звільнення, порушення якого не тягне поновлення працівника на роботі.
Тобто апеляційний суд встановивши, що позивач є членом виборного органу профкому первинної профспілкової та відповідач із поданням про надання згоди на його звільнення за пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України до первинної профспілкової організації НПМС ВП "Шахта "Червоний партизан" ДП "Свердловантрацит" не звертався і попередню згоду на звільнення ОСОБА_1 не отримав, апеляційний суд вимог частини дев`ятої статті 43 КЗпП України не виконав.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Луганської області від 10 серпня 2018 року рішення Біловодського районного суду Луганської області від 21 жовтня 2016 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що на виконання постанови Верховного Суду від 30 січня 2018 року до Апеляційного суду Луганської області 08 травня 2018 року надійшов протокол № 4 засідання профспілкового комітету незалежної профспілки міста Свердловська на відокремленому підприємстві Шахта "Червоний партизан" ДП "Свердловантрацит" про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 за пунктом 7 статті 40 КЗпП України. Оскільки згоду на звільнення ОСОБА_1, який є членом виборного органу діючої на підприємстві профспілки не отримано, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку про необхідність поновлення позивача на роботі.
При цьому порушення трудових прав безсумнівно спричинило позивачу моральні страждання, а тому виходячи з вимог розумності та справедливості, суд першої інстанції правильно визначив розмір грошового відшкодування у сумі 5 000,00 грн. Апеляційний суд погоджується з висновком суду щодо доведеності суми відшкодування моральної шкоди, що відповідає моральним стражданням, які заподіяні позивачу незаконним звільненням з роботи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2018 року ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що суди в порушення вимог статті 233 КЗпП України не взяли до уваги заперечення відповідача щодо пропуску позивачем місячного строку для звернення до суду з позовом про поновлення його на роботі.
При цьому, погодившись із рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд не доповнив його резолютивну частину абзацом щодо поновлення ОСОБА_1 строку звернення з позовом до суду. Проігнорувавши висновки Верховного Суду, що містяться в постанові від 30 січня 2018 року, в порушення вимог частини п`ятої статті 411, статті 417 ЦПК України, апеляційний суд не отримав згоди/відмови на звільнення працівника від вищого виборного органу професійної спілки та не мотивував невиконання вказівок суду касаційної інстанції, пославшись лише на недопустимий доказ - протокол засідання первинної профспілкової організації незалежної профспілки міста Свердловська на ВП "Шахта "Червоний партизан" ДП "Свердловантрацит" від 08 квітня 2018 року № 4, яким відмовлено у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 за пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України.
Крім того, не зважаючи на надання відповідачем належних та допустимих доказів про поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд безпідставно не закрив провадження в справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України (відсутній предмет спору).
Ухвалюючи рішення про відшкодування позивачу моральної шкоди, суди не виконали вимог пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 та не з`ясували обов`язкові підстави для її відшкодування.
Суди без належного документального підтвердження стягнули з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу, а задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди не навели в рішеннях розрахунки, з яких виходили при визначенні сум, що підлягають сплаті, з огляду на те, що справляння та сплата обов`язкових податків і зборів з громадян є обов`язком роботодавця та працівника.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 16 квітня 2020 року призначений повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи.
У квітні 2020 року справу розподілено судді-доповідачу.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
07 липня 2002 року ОСОБА_1 прийнято на роботу електрослюсарем 3-го розряду Державного відкритого акціонерного товариства "Шахта "Червоний партизан" з повним робочим днем під землею.
29 грудня 2011 року ОСОБА_1 переведено до відокремленого підрозділу "Шахта "Червоний Партизан" ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит".